:: LEX :: ЗВИЧАЄВЕ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО В КОЗАЦЬКІЙ КУЛЬТУРІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 61)

Термін подання матеріалів

16 травня 2024

До початку конференції залишилось днів 8


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗВИЧАЄВЕ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО В КОЗАЦЬКІЙ КУЛЬТУРІ
 
09.12.2023 23:17
Автор: Солевич Діана, студентка першого курсу юридичного факультету Західноукраїнського національного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

В українській культурі козацтво відіграє важливу роль, а його цінності і традиції зберігаються й досі. В умовах сьогодення постає проблема збереження й вивчення цивільного права в контексті козацької культури, а також його впливу на сучасне правосуддя в Україні.

Стан наукового дослідження теми. Різноманітні аспекти звичаєвого цивільного права козацьких часів розкрито у працях багатьох вітчизняних дослідників, зокрема, Авраменка А., Атаманової Н., Бачинської О., Вакулюка П., Гакан М., Дорош М., Зубенка В., Бедрія О., Ухача В. та ін. 

Метою наукової розвідки є дослідження особливостей звичаєвого цивільного права в козацькій культурі, проаналізувати його вплив на розвиток українського права.

Виклад основного матеріалу. Найперші згадки про козаків з’явилися у 1492 році, а саме у статті про події 1489 року – похід сина польського короля Яна Альбрехта проти татар. Водночас в історії існує точка зору, що прототипом козаків можна вважати бродників-населення, яке бродило степом у пошуках кращого життя, згадуються у Іпатіївському літописі 1147 року. Козацька культура виникла на основі культури народу Русі. Водночас завдяки  успіхам Богдана Хмельницького  козацька культура вийшла з періоду православно – католицького протиборства і почала створювати самобутній православний культурний продукт. Також серед представників козацтва були народи ближнього і дального зарубіжжя [2, с. 145]. 

Козацьке звичаєве право визначається як сукупність норм поведінки, яка вироблена у процесі виникнення козацтва та перетворення його на велику суспільну групу (XVI—XVIII ст.). Воно застосовувалося в діяльності національних військово-адміністративних і судових установ [6, с. 308].

За змістом звичаєве право Запорозької Січі поділялося на публічне і приватне.

Публічне право козаків було певним військовим статутом, що регулював найважливіші суспільні відносини запорозької громади, а саме: військово-адміністративний устрій (порядок виборів, функціонування органів влади та управління), військові справи, порядок володіння й користування землею, угіддями, спільним нерухомим і рухомим майном, порядок судочинства, встановлював відповідальність за злочини [1].

Натомість приватне право регулювало відносини цивільно-правового характеру: право власності на особисте рухоме і нерухоме майно, різноманітні угоди, відповідальність за спричинення шкоди.

Гакан М. у своєму дослідженні віднесла до характерних рис звичаєвого права: корпоративність, переважання публічного права, усна форма вираження, відсутність поділу на галузі, консерватизм, обрядовість, досить суворі (переважно тілесні) покарання, широке застосування смертної кари тощо [1].

За формою правління, Запорізьку Січ вчені відносять до типу демократичної республіки. Органом прямої демократії виступала козацька рада. Вона не була представницьким органом, як у Західній Європі. В ухваленні законів і управлінні справами безпосередню участь брали лише представники одного суспільного стану – козаків. Лідером Запорізької Січі, який мав вищу військову, адміністративну, судову та навіть духовну владу, був кошовий отаман [4, с. 87].

В основі всієї козацької громади був звичай: згідно зі звичаєм козаки не допускали в Січ жінок, згідно зі звичаєм чинили суд і розправу, згідно зі звичаєм ділилися на курені і паланки, згідно зі звичаєм збиралися у відомий час на спільні ради [8, с. 108].

В цілому, козацьке звичаєве право являло собою систему звичаєвих норм, переважна більшість яких сформувалась на Запорізькій Січі, на основі якої базувалась структура і діяльність військово-адміністративних і судових органів, базувались питання земельних, майнових, особистих відносин. 

У своїх наукових дослідженнях Ухач В. зазначив, що праву Запорізької Січі були притаманні:

– суворість - за порушення запорозьких порядків встановлювалися суворі покарання;

– корпоративність - захищаючи військово - політичну організацію запорожців, воно встановлювало різний правовий статус

– усна форма вираження правових норм (у більшості випадків) -загальновідоме положення про те, що запорозькі козаки не мали писаних законів, а діяли виключно на підставі «стародавніх звичаїв, словесного права і здорового глузду» [7, с. 55].

Важливим джерелом права Гетьманщини було Магдебурзьке право. Німецьке право внесло в міста не дріб’язкову регламентацію їх життя, а певну його організацію, складовими елементами якої були особиста свобода, впорядкування повинностей, міське самоврядування. Основоположним джерелом козацького цивільного права була Конституція Пилипа Орлика – «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького», прийнята 5 квітня 1710 року. Цей документ містив збірник правил і норм, які регулювали різні сфери громадського життя в козацькій державі.

Ще одним джерелом козацького цивільного права є рішення  Чигиринського козацького суду. Цей суд був незалежною установою, яка розглядала цивільні спори та виносила вироки. Рішення цього суду збереглося у вигляді грамот іноземних держав, які підтверджували правові відносини у козацькому суспільстві. Також до джерел козацького цивільного права можна віднести збірники правил і норм, визначені Чигиринським договором (1654 рік) та Білоцерківським договором (1667 рік) між Московським царством і Військом Запорозьким. Ці договори містять положення, що стосуються взаємин держави і козацтва, а також прав і обов'язків окремих осіб в козацькому суспільстві [6, с. 309].

Серед прав, які були доступні козакам можемо виділити наступні: бути присутнім на колах, зборах, радах козаків, бути обраним на будь-яку посаду; вільно висловлювати й відстоювати свою точку зору; з 14 років козак може відвідувати козацькі кола і збори разом з батьком, повнолітнім старшим братом, хрещеним батьком або наставником з козаків, з 18 років самостійно та ін.

Натомість за правами слідували й обов’язки, такі як: служити козацтву і своїй країні, свято зберігати традиції та звичаї козаків; бути хоробрим, терпляче й стійко зносити усілякі негаразди; берегти честь козака і козацької громади; поважати батьків і старших козаків; вести здоровий, тверезий спосіб життя, дотримуватися традицій і законів козацького народу; бути прикладом в життя і побуті, виховувати в собі і своїх близьких високу культуру і віру тощо [5, с. 409].

Звичаєве цивільне право козаків було використане для регулювання великої кількості ситуацій та спорів, які виникали у козацькому суспільстві. Основні принципи та засади цивільного права козаків були зібрані в різних грамотах та закониках, таких як "Судная грамота Запорозького війська"  та "Козацька старшина з справ правних письма до Запорозького куреня". 

У разі суперечок та спорів в козацькій спільноті, козаки зазвичай вирішували їх через спеціальні суди - козацькі ради. Ці ради складалися з обраної зіставної та воєводи, які разом збиралися і обговорювали ситуацію або спір. Розглядалися свідчення, доводи та аргументи, а потім приймалося рішення, яке виносилося у вигляді рекомендацій чи звільнення винних осіб.

Козацьке право також визначало покарання для порушників. Воно передбачало штрафи, виконавчі роботи, а в окремих випадках і смертні вироки. Значна увага приділялася відшкодуванню збитків, які були завдані шкодливими діями або порушеннями. У таких випадках, козацьке право передбачало не тільки фінансову компенсацію, але і можливість мститися чи відшкодовувати збитки способом, що вважався справедливим [3, с. 177].

Висновки. Козацьке звичаєве цивільне право має важливе значення для розвитку правової системи суспільства. Козацьке звичаєве цивільне право визначало правові норми та принципи, які регулювали відносини між людьми в рамках козацького соціально-політичного утворення. Це включало в себе такі аспекти, як власність, договори, спадкування та інші цивільно-правові відносини. Ідеї та принципи, що знаходяться в основі козацького цивільного права, мали великий вплив на подальший розвиток правової системи.

Козацтво виявилося відносно незалежним утворенням, що мало власну систему управління та правові норми. Це сприяло формуванню принципів розподілу влади між козацькими старшинами та прийняттю важливих правових рішень. Відданням козацького цивільного права було забезпечення правової незалежності та правової державності. Крім того, козацьке звичаєве цивільне право сприяло формуванню української правової свідомості та правової культури українського народу. Ідеї про справедливість, рівність перед законом, захист особистої свободи та прав, які знаходилися в основі козацького цивільного права, вплинули на подальший розвиток правової системи. 

Таким чином, козацьке звичаєве цивільне право має велике значення для розвитку правової системи суспільства, сприяючи правовій незалежності, утворенню правової свідомості та формуванню принципів, що лежать в основі сучасної правової системи.

Література:

1. Гакан М. І. Публічне звичаєве право Запорізьких козаків. Правовий розвиток суспільства і держави: традиції та новації. URL: https://legalactivity.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1738%3A091217-16&catid=197%3A1-122017&Itemid=244&lang=en. (дата звернення: 29. 11. 2023 р.)

2. Дорош М. Держава та право України в період української козацько – гетьманської держави. Наукові записки Львівського університету бізнесу і права, 25. 2020. С.144-148. 

3. Зубенко В. Становлення розшукової та слідчої діяльності в Україні за часів козацької доби. Юридичний бюлетень. №6. Одеса, 2018. С. 176 – 179.

4. Маланчук Х. Звичаєве право:  сутність, генезис, чинність на українських землях. Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 11): матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції / Збірник тез доповідей: випуск 11 (м. Тернопіль, 4 квітня 2019 р.). Тернопіль, 2019. С. 86 – 89.

5. Медвідь Ф., Маркелова А., Урбанський М., Висоцька О. Звичаєве «козацьке» право Запорозької Січі.  Актуальні тенденції сучасних наукових досліджень: матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні напрямки сучасних наукових досліджень». MDPC Publishing, Мюнхен, Німеччина. 2021. С. 406 – 412.

6. Мойсейович Ю. Звичаєво – правова культура українського козацтва (від Хортицької Січі до ліквідації Гетьманщини і Нової Січі). Харківський національний університет внутрішніх справ: 20 років у статусі національного : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 2 берез. 2021 р.) / редкол.: В. В. Сокуренко (голова), Д. В. Швець (заст. голови), О. М. Бандурка та ін. ; упоряд. В. А. Греченко ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків : ХНУВС, 2021. С. 308 – 310. 

7. Ухач В.З. Звичаєве право запорозьких козаків: особливості формування, характерні риси. / Мат-ли I міжнар наук конф. «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» 24 лютого 2011 р. / В.З. Ухач. К.: НАУ, 2011. С. 54-57.

8. Юрчишин Д. Інститут покарання за звичаєвим козацьким правом. Актуальні дослідження правової та історичної науки: матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції / Збірник тез доповідей: випуск 28 (м. Тернопіль, 11 грудня 2020 р.). Тернопіль, 2020. С. 106 – 109.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
«РУСЬКА ПРАВДА»: ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
30.11.2023 19:18
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЗА ДОБИ УЦР І ГЕТЬМАНАТУ
09.12.2023 23:42
СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ У ДОБУ УКРАЇНИ-РУСИ
09.12.2023 23:35
ПРИЧИНИ, ЕТАПИ, ОСОБЛИВОСТІ ПЕРШОЇ КОДИФІКАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УСРР
09.12.2023 23:33
ОСОБЛИВОСТІ КОЗАЦЬКОГО ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА
09.12.2023 23:31
ЕТАПИ, ОСОБЛИВОСТІ, ТРУДНОЩІ У ПРОВЕДЕННІ СУДОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ 1991 – 2000 рр.
09.12.2023 23:26
ЗВИЧАЄВЕ КОЗАЦЬКЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО
09.12.2023 23:24
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
09.12.2023 23:22
ДЕРЖАВНЕ БУДІВНИЦТВО ПЕРІОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
09.12.2023 23:19




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше