:: LEX :: ВІДПОВІДНІСТЬ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТАМ З ПРАВ ЛЮДИНИ І ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 15)

Термін подання матеріалів

16 вересня 2019

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ВІДПОВІДНІСТЬ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТАМ З ПРАВ ЛЮДИНИ І ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ
 
09.12.2008 21:07
Автор: Рудник Тетяна Вікторівна, ад’юнкт кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ
[Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]
В умовах побудови правової демократичної держави проблема прискорення реформування кримінально-виконавчої системи, її олюднення та приведення у відповідність до міжнародних стандартів з прав людини і поводження із засудженими має досить велику актуальність. Разом з тим законодавство кримінально-правового комплексу недостатньо враховує основні положення Конституції України, міжнародних норм, особливо у сфері виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі.
Увага міжнародно-правовим стандартам в сфері виконання кримінальних покарань почала приділятися порівняно недавно в Україні. Це стосується і впровадження їх в законодавство і практику діяльності органів і установ виконання покарань. За радянських часів, як показує дослідження, вони майже не висвітлювались в науковій літературі, за виключенням окремих статей О.І. Бажанова, І.Б.Ускової, Н.А.Стручкова та інших. Були відсутні норми щодо обов’язковості приведення радянського законодавства, в тому числі у сфері виконання кримінальних покарань, у відповідність з міжнародними стандартами. Склалася ситуація, коли існували і застосовувались норми, що суперечили численним міжнародним документам, ратифікованим СРСР [ 1 ; С. 6 ]. У 1989 році в Україні вперше були зроблені витяги з Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими і опубліковані в якості ре-
комендацій працівникам виправно-трудових установ [2; С. 30-39].
Після проголошення незалежності ситуація з імплементацією міжнародних стандартів щодо поводження із засудженими у законодавство України почала змінюватись. В ч.1 ст.9 Конституції України закріплено, що всі міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. На відповідність положень Кримінально-виконавчого кодексу України 2003 року ( далі КВК) Основному Закону у ст. 2 встановлюється, що кримінально-виконавче законодавство складається з чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України ( Виправно-трудовий кодекс України не містив такої статті). Закон України «Про міжнародні договори України» закріплює, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Ч.1 ст.1 КВК містить положення, що метою кримінально-виконавчого законодавства є «запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими», це випливає з Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання. Ст. 8 КВК України визначає, що засуджені мають право на гуманне ставлення до себе, повагу гідності, властивої людській особистості. Важливими, з точки зору гуманізму, є положення КВК ч.2 ст.7 про те, що держава бачить у засудженому перш за все людину, наділену правами і обов’язками; ч.2 ст. 102 КВК положення, що «режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомленню людської гідності». Як бачимо, ці положення спрямовані на гуманізацію кримінально-виконавчої системи України і відповідають міжнародним стандартам з прав людини. Однак, національне законодавство потребує подальшого дослідження, так як не повною мірою відповідає таким стандартам, а також існують проблеми щодо практичної його реалізації. Хоча КВК і повинен засновуватись на Конституції і загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, орієнтувати правозастосовчу практику на необхідності дотримання принципів законності, рівності, гуманізму і враховувати їх у правотворчій діяльності, ми бачимо багато недоліків і проблем в цьому напрямі. Серед них, незрозумілим є відсутність у Кодексі ( зокрема в ст.2 КВК ) вказівки на те, що він засновується на Конституції України ?! [ 3 ; С.6] У зв’язку з цим, вважаємо за необхідне прийняти відповідні зміни і виправити ситуацію.
Міжнародно-правові акти, до яких Україна приєдналася, закріплюють гуманне поводження з засудженими, але практично, попри декларації такого поводження, воно і досі залишається принизливим, негуманним. Таким чином, відповідність норм кримінально-виконавчого законодавства України міжнародним стандартам з прав людини і поводження із ув’язненими є, в більшій мірі, деклараціями. Існують проблеми практичної реалізації декларованих в законодавстві прав засуджених, задоволення яких засвідчує дійсне виконання країною зобов’язань поважати людську гідність засудженого, зокрема: декларується право засудженого на особисту безпеку ( колонійська система з відділеннями по 75-130 осіб та колоніями місткістю від 750 до 3000 осіб не може його забезпечити); забезпечення відповідним житлом ( норма житлової (камерної) площі складає в середньому три квадратні метри на особу, а в європейських країнах – 8-12 кв.м. на одного ув’язненого); медичне забезпечення ( нестача медикаментів, медичного обладнання. Особливо гострими є проблеми захворюваності та смертності засуджених, передусім на туберкульоз, серцево-судинні хвороби, психічні відхилення); забезпечення трудової зайнятості засуджених ( непрацюючі в місцях позбавлення волі не мають заробітку і, таким чином, позбавлені можливості придбавати продукти харчування, предмети першої необхідності, отримувати додаткові медичні послуги) та інше. [ 4 ; С. 564] Таким чином, викликає стурбованість стан поводження із зазначеними особами в Україні, стан практичної реалізації міжнародно-правових стандартів з прав людини і поводження із засудженими. Існує велика розбіжність між фактичною ситуацією щодо поводження із засудженими до позбавлення волі і теоретичними положеннями міжнародних стандартів та національного законодавства з цих питань.
З метою приведення кримінально-виконавчого законодавства і системи до міжнародно-правових стандартів і соціальних цінностей цивілізованого суспільства пропонується:
– внести зміни до Кримінально-виконавчого кодексу з метою приведення його
норм у відповідність з Конституцією і міжнародно-правовими актами;
– розробити концепцію поводження із засудженими (ув’язненими) до позбавлення волі в Україні;
– необхідне олюднення процесу виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі і поводження із засудженими. Для цього повинні враховуватися принципи, що випливають із міжнародно-правових стандартів з прав людини і поводження із засудженими, які мають бути чітким орієнтиром для розвитку законодавства та правозастосовчої діяльності.

Література:
1.Льовочкін В.А. Нормативно-правові та організаційні засади забезпечення реалізації в Україні міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі: Автореф.дис…. канд.юрид. наук. – К., 2002. – С. 6
2.Отрицательные последствия применения уголовного наказания в виде лишения свободы и комплексный подход и их нейтрализация / Методические рекомендации в помощь практическим работникам исправительно-трудовых учреждений. – К. – ГУИД МВД УССР – 1989 – С.30 – 39.
3. Кримінально-виконавче законодавство України. Кримінально-виконавчий кодекс України. Нормативно-правові акти / Упоряд.: В.С. Ковальський, Ю.М. Хахуда. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 432 с.
4. Т.В. Рудник. Принцип гуманізму в міжнародних стандартах і в поводженні із засудженими до позбавлення волі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 41. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2008. – С. 564
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КВАЛІФІКУЮЧИХ ОЗНАК ЗЛОЧИНІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ СТ.СТ. 152 ТА 153 КК УКРАЇНИ
30.11.2008 23:44
ВИЗНАЧЕННЯ КВАЛІФІКУЮЧИХ ОЗНАК ХУЛІГАНСТВА: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД НОРМОТВОРЕННЯ
30.11.2008 23:43
ВИЗНАЧЕННЯ СУБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ГРУПОВОГО ПОРУШЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
30.11.2008 23:41
ОСОБЛИВИЙ ПОРЯДОК ПРИТЯГНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ СУБ’ЄКТІВ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОРУШЕННЯ ЩОДО НИХ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ У ПРИВАТНОМУ ОБВИНУВАЧЕННІ
10.12.2008 23:02
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СУТНОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
10.11.2008 15:09
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТАКТИКИ ДОПИТУ ОСІБ ПІДОЗРЮВАНИХ, ОБВИНУВАЧУВАНИХ ТА ПІДСУДНИХ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
08.12.2008 21:27
ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИЗНАННЯ ТА СВОЄЧАСНЕ ВИЗНАННЯ ОСОБИ ПОТЕРПІЛОЮ ВІД ЗЛОЧИНУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
08.12.2008 21:12
ОКРЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ - ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ
08.12.2008 07:52
ПРОБЛЕМИ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЗАКОННОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА
07.12.2008 15:16
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ЄС
07.12.2008 15:11




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше