:: LEX :: ТЕНДЕНЦІЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ РІЗНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 67)

Термін подання матеріалів

12 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 3


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ТЕНДЕНЦІЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ РІЗНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
 
12.02.2024 16:28
Автор: Пікуль Володимир Павлович, кандидат юридичних наук
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]


Під різними підходами до регулювання державної служби ми маємо на увазі наявність множинності нормативно-правових актів, які регулюють службово-трудові відносини. Так, якщо звернутись до змісту Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII [1], у його першій редакції, можемо переконатись у тому, що в його змісті була відсутня норма, якою визначався перелік джерел правового регулювання державної служби. В преамбулі даного нормативно-правового акту зазначалось, що цей Закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Також додамо, що жодною із багаточисленних змін до цього нормативно-правового акту такою статтею не було доповнено зміст цього нормативно-правового акту. Тобто, досить тривалий час реалізація права на працю державними службовцями регулювалась фактично лише Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII [1] та тими нормативно-правовими актами, на які встановлювались посилання у його змісті. Наприклад, частина 2 статті 15 визначала, що порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. 

Втім, вже в статті 4 Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI [2] було визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом. Також було визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Вважаємо, що у такий спосіб законодавцем в новому законі було запроваджено нові підходи до регулювання державної служби: з моменту прийняття цієї норми до джерел регулювання реалізації права на працю державними службовцями було віднесено також підзаконні нормативно-правові акти, а також Кодекс законів про працю України [3]. Як зазначив із цього приводу В.Л. Костюк, такий підхід законодавця у цілому є суперечливим із точки зору систематизації законодавства, адже законодавець замість того, щоб звести всі норми, якими врегульовуються службово-трудові відносини, в єдиний нормативно-правовий акт, по суті створив систему законів та інших нормативно-правових актів з питань державної служби [4, с. 4]. Ми зі своєї сторони, погодимось із дослідником у тому, що зі сторони законодавця було б логічніше врегулювати службово-трудові відносини державних службовців в положеннях одного нормативно-правового акту, при чому, на нашу думку, саме нормативно-правового акту трудового законодавства, як це переважно здійснюється в європейських державах у процесі реалізації тенденції до зрівнювання державних службовців та інших працівників в трудових гарантіях. Але сучасний стан законодавства України свідчить про те, що це доцільніше здійснювати в інакшій формі. 

Так, в Законі України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII [5] вітчизняний законодавець так само, як і в Законі України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI, визначив перелік нормативно-правових актів, якими здійснюється правове регулювання державної служби, та відніс до них Конституцію України, цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України та Національного агентства України з питань державної служби. Також підкреслено, що на державних службовців поширюється дія законодавства про працю у частині відносин, не врегульованих цим Законом, та Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII [6]. Звернемо увагу на те, що система нормативно-правових актів, якими врегульовується реалізація права на працю державними службовцями, була ще більше розширена, зокрема за рахунок міжнародних договорів та законодавства про запобігання корупції. Тобто, такий зміст чинного законодавства про державну службу ще більше ускладнив можливість зведення всіх норм в єдиний нормативно-правовий акт. 

Вважаємо, що регулювання порядку реалізації права на працю державними службовцями могло б здійснюватись за допомогою норм трудового законодавства, що тим самим дозволило б зрівняти державних службовців із іншими працівниками у трудових гарантіях. Але в сучасних умовах в Україні це впровадити проблематично. До Кодексу законів про працю України, як нормативно-правового акту, прийнятого ще в радянські часи, недоцільно вносити настільки масштабні зміни. Проте, аналіз проєктів нових кодифікованих нормативно-правових актів у сфері праці як тих, що розглядались Верховною Радою України раніше (наприклад, проєкту Трудового кодексу України №1108 від 04.12.2007 року [7]), так і тих, що були розроблені порівняно нещодавно (зокрема, проєкту Закону України «Про працю» №2708 [8]) свідчать про те, що вітчизняний законодавець найближчим часом не планує вирішувати це питання у такий спосіб. 

Тому, в умовах, коли законодавець чітко окреслив коло питань до яких застосовуються акти трудового законодавства України, на нашу думку, подальший розвиток правового регулювання реалізації права на працю державними службовцями варто пов’язати із трансформацією Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII [5] в єдиний нормативно-правовий акт, яким врегульовуються службово-трудові відносини у нашій державі, але при цьому, функціонування державної служби буде здійснюватись за допомогою різних підходів.

Література:

1. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. N 52. ст.490

2. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 № 4050-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 26. ст.273

3. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 № 322-VIII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1971 р. Додаток до N 50

4. Костюк В.Л. Трудова правосуб’єктність державних службовців: новели у контексті нової редакції Закону України «Про державну службу». Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2013. № 2(8). URL: http://lj.oa.edu.ua/articles/2013/n2/13kvlpds.pdf (дата звернення 20.10.2022 року)

5. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. Відомості Верховної Ради. 2016. № 4. ст.43

6. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 49. ст.2056

7. Проект Трудового кодексу України №1108 від 04.12.2007. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=30947 (дата звернення 20.10.2022 року)

8. Про працю: проєкт Закону України від 28.12.2019 №2708. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67833 (дата звернення 20.10.2022 року)



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ВИСНОВОК СУДОВОГО ЕКСПЕРТА ЯК ЗАСІБ ДОКАЗУВАННЯ У ЗЕМЕЛЬНО-МАЙНОВИХ СПОРАХ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАВОЗАСТОСОВЧОЇ ПРАКТИКИ
13.02.2024 17:58
ОСНОВНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ
12.02.2024 16:46
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА У ФРАНЦІЇ
12.02.2024 16:42
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ
12.02.2024 16:38
ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
12.02.2024 16:33
МЕДІАЦІЯ ЯК НЕЮРИСДИКЦІЙНА ФОРМА ВИРІШЕННЯ ТРУДОВОГО СПОРУ
12.02.2024 16:16
POLITYKA SPOŁECZNA OSÓB STARSZYCH W POLSCE I UKRAINIE
09.02.2024 17:49




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше