:: LEX :: ПУБЛІЦИСТИКА СТЕПАНА КАЧАЛИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ УЯВЛЕНЬ ГАЛИЦЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ХІХ СТ.
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 67)

Термін подання матеріалів

12 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 12


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПУБЛІЦИСТИКА СТЕПАНА КАЧАЛИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ УЯВЛЕНЬ ГАЛИЦЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ХІХ СТ.
 
15.02.2024 12:36
Автор: Куций Іван Петрович, доктор історичних наук, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
[Секція 8. Історія становлення української державності]

УДК 930 (477.83/.86)

Серед діячів українського національного руху Галичини другої половини ХІХ ст. чільне місце посідає Степан Качала, відомий політик, історик, талановитий публіцист. Ця постать цікава для нас насамперед своєю постійною заангажованістю у політичній боротьбі: як зовнішній (українсько-польські стосунки) так і внутрішній (всередині українського табору, між різними його напрямами й течіями). С.Качала був одним із лідерів течії, що прагнула досягти порозуміння і  згоди з поляками. У 1879 р. вийшла із друку його праця під назвою “Politika Polakow wzgledem Rusi”, яка не мала наукового характеру й містила численні полемічні та публіцистичні коментарі. Це видання призначалось не стільки для української, скільки для польської читацької аудиторії. Однак виявилось, що порушена проблематика є актуальною і для українських інтелектуальних кіл, і тому у 1885 р. книга, частково перекладена по-російськи, публікувалася у журналі “Кієвская Старина”. В 1886 р. О.Барвінський видав її український переклад як перший том серії “Руська Історична Бібліотека” [6, с.563]. У цій серії праця С. Качали передувала виданням таких істориків, як М. Костомаров, М. Дашкевич,  М. Смірнов, І.Шараневич. Це свідчило про вагомість цієї книги для галицьких народовців і було  визнанням високого авторитету її автора. Сам О.Барвінський відводив цій праці роль “підвалини, на котрих має станути  велика будівля нашої народної минувшини” [3, с.1]. Українське видання мало назву “Коротка Історія Русі” й містило в основному історичний матеріал, оскільки публіцистично-полемічна частина авторського варіанту тут не публікувалась. 

Монографія С.Качали була для народовців певний час чи не єдиним посібником з національної історії. Для сучасних дослідників "Коротка історія Русі" цікава ще й тим, що вона є своєрідним відображенням історичної свідомості й політичної ідеології проукраїнськи налаштованої галицької інтелігенції, особливо тієї її частини, що прагнула компромісу з поляками. 

В "Короткій історії Русі" неодноразово повторювалась думка, що для слов`янської ментальності притаманні риси демократизму. До появи пізніших відмінностей спричинилася, за С. Качалою, схильність поляків переймати західноєвропейські впливи. Основну причину цього історик вбачав у німецькій експансії на слов`янські землі. На його думку, німці поширили серед слов`ян латинський обряд, феодальний устрій, соціальну нерівність.

С.Качала негативно відгукнувся про відчуження Польщі від слов`янського світу й зближення її із західноєвропейською цивілізацією. В той же час Русь, як вважав автор книги, являла собою пряме втілення демократичних давньослов`янських ідеалів, адже її суспільний лад будувався на таких засадах, як свобода, рівність, вічовий устрій.

Польсько-український  антагонізм автор розглядав як боротьбу аристократичного і демократичного принципів в організації державного устрою. Об`єктом його прискіпливої уваги стала історія політичних та соціальних відносин у Речі Посполитій. Тип політичного ладу цієї держави історик визначив як  “шляхетська демократія” і “олігархія”. При цьому історик у значення етнонімів “польський” та “русько-український” вкладав не стільки етнонаціональний, як соціальний зміст. С.Качала аргументовано спростував міфи польської історіографії про цивілізаційну місію Польщі та роль Польщі як  “передмур`я” Європи.  “Якщо Європа мала яке передмур`я зі сторони Польщі, – твердив він, – тим передмур`ям безперечно були козаки” [7, с.234].

Крім  соціальної та політичної історії, в “Короткій історії Русі” вагоме  місце займає комплекс проблем, пов`язаних із міжконфесійними  відносинами. Сам автор, будучи греко-католицьким священиком, надавав релігійному чиннику дуже великого значення в історії польсько-українських взаємин. Католицизм в самій Польщі, на його думку, ширився “огнем і мечем” під впливом німецької експансії, що стало головною передумовою порушення поляками давньослов`янської єдності. Православ`я (слов`янський, грецький, східний обряд) поширювалося, на противагу йому, способом просвіти людей. “Духовенство слов`янське, – пише історик, – навіть не допускало гадки, щоб Христова церква могла або й потребувала послугуватися до своєї цілі муками та смертю. Хрест то єдина зброя Слов`янської (Грецької) церкви ” [3, с.4]. В історії православ`я  він вбачав ідеали давньослов`янського устрою.

Католицизм в історичній свідомості С.Качали поставав як щось чуже, накинуте ззовні, непритаманне для слов`янської ментальності, тоді як православ`я органічно  вжилось у слов`янський світ й стало невід`ємним його атрибутом. Тому поняття “православний”, “слов`янський”, “руський” вживаються ним як тотожні, а католицизм асоціюється із онімеченням, з феодальною нерівністю, соціальним та національним гнобленням.

Всю історію польсько-українського антагонізму С.Качала виводив із намагання поляків окатоличити Русь, бо саме в церковному обряді він вбачав головну запоруку збереження української народності: “А все таки побачили Поляки, що роздерта Русь таки тримається єдністю віри, бо ще не тикали руської (се б то православної) віри, цього важливого двигача Руської народності…Віру вважали невіддільну від народності. Кожен християнин латинської (католицької або польської) віри, мав вже себе за Поляка, а хто був православної (грецької або руської) віри той мав себе за русина” [3, с.57]. Автор зазначав також, що “польська політика вже в XIV в. одяглася в рясу” й відтоді окатоличення є головним завданням польської політики стосовно Русі. Католицький фанатизм, “релігійна загорілість” визначалися ним як найбільші хиби польської політики, що в кінцевому результаті призвели до падіння Польщі.

Важливе місце в “Короткій історії Русі” посідає історія Берестейської церковної унії. Автор наголошував на необхідності розрізняти наміри руських єпископів, які сутність унії вбачали у церковній юрисдикції та догмах віри, і прагнення польської сторони, насамперед єзуїтів, які розглядали унію як спосіб повної латинізації та полонізації. Історик визнавав, що уніати згодом зазнавали від поляків таких же утисків, як і православні, але все-таки трактував унію як наслідок польської політики. “Відновлення унії, – вважав він, – популярне у польської шляхти, що в ній бачила ще один ланцух до  зв`язання України-Русі з Польщею, не було популярне в українсько-руського народу,  що відчував, що це йому ніяк не  вийде в хосен. Міщани і хлопи, приймаючи унію, робили це з остраху і довго ще все готові були від неї відпасти. На Україні знов, де народ був відважніший і менше підлягав невільничому страхові, унія тяжче приймалася. Крім цього унія сталася ненавистною наслідком способів, якими її впроваджувано” [3, с.68]. Таким чином унія, за С. Качалою, стала ознакою панського гніту, тоді як православ`я залишалось ознакою волі [3, с.72]. В поширенні католицизму та унії автор вбачав одну з головних причин всіх польсько-українських конфліктів протягом XVII-XVIII століть. Релігійна нетерпимість у Польщі,  що особливо посилилась у XVIII ст., характеризується С. Качалою як “найнижчий упадок”, вершина “середньовічної темноти”. Отже, саме православ`я, як переконував галицький історик, було істинною ознакою руської народності чи “слов`янства” загалом. Церковна унія тенденційно трактувалась ним як спосіб окатоличення та ополячення.

І. Франко назвав “незвичайним і дивним фактом” те, що греко-католицький священник С. Качала вважав церковну унію “нещастям Русі, плодом зради народу і батьківської віри, фатальним як для Русі, так і для Польщі результатом єзуїтських інтриг” [4, с.193]. Цей факт видається і справді парадоксальним, оскільки Качала-політик був відомий як оборонець унії проти “забаганок латинізму” [5, с.324]. На думку І. Франка, подібні погляди зумовлені впливом виховання тогочасного покоління галицької інтелігенції, адже їх дотримувався не лише С. Качала. Аналогічні твердження ми зустрічаємо у таких галицьких істориків, як М. Гарасевич, М. Малиновський, А. Петрушевич, Б. Дідицький [4, с.194]. Як бачимо,  у поглядах С. Качали на місце і роль церковної унії в українській історії помітний вплив істориків москвофільсько-старорусинського напряму.

Для загальної характеристики історичної монографії С. Качали необхідно насамперед зазначити, що різні історичні проблеми та періоди подані в ній дуже нерівноцінно. Так, події від найдавніших часів і до Люблінської унії висвітлені фрагментарно, хаотично,  з опущенням цілих історичних періодів, і стосуються вони здебільшого історії польської державності. Починаючи від середини XVI ст. і до поділів Польщі маємо більш-менш систематизований і цілісний виклад матеріалу, що дає нам підставу говорити про наявність у С. Качали концепції історії України цього періоду. Основними її складовими є соціальна, релігійна та політична історія, а історія козацтва становить основний зміст українського історичного процесу.

Цікавим є той факт, що в історіософії С.Качали, особи духовного сану, ми майже не знаходимо слідів провіденціоналістського тлумачення історичних подій. Характерними ознаками його стилю були не чіткі, не точні або й суперечливі висловлювання, тенденційний підбір фактів та довільна, неаргументована їх інтерпретація, нехтування хронологічним принципом викладу подій, тісне переплетення публіцистичних коментарів із історичним матеріалом, порівняння несинхронних явищ, відсутність чітких  просторово – часових уявлень. Зосередивши увагу на польсько-українському аспекті національної історії, С. Качала не проявляв зацікавлення до російського чинника в українському історичному процесі. Можна лише зазначити, що він усвідомлював відмінність між Україною-Руссю та Московією-Росією. 

Викладене вище, приводить нас до висновків, що тенденційність історичних  узагальнень С. Качали про “історичну похибку” Польщі зумовлена розглядом історії польсько-українських взаємин у призмі суспільно-політичної боротьби його часу. Незважаючи на хибність багатьох постулатів С. Качали в “Короткій історії Русі”, поява історичної монографії С. Качали стала помітним явищем як в історії становлення української історіографії Галичини, так і в розвитку національного руху в цілому.

Список використаної літератури:

1. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Державна школа: Історія. Політологія. Право. – К.: Українознавство, 1996. –257 с.

2. Загорний Н. Політика Русиновъ. – Львовъ, 1873. –24 с.

3. Качала С. Коротка история Руси. – Тернополь, 1886. –168 с.

4. Франко І. З історії Брестського собору 1596 р.// Іван Франко: Зібр. творів: У 50 т. – Т. 46. – Кн. ІІ. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 193-219.

5. Франко І. Нариси історії українсько-руської літератури до 1890 року// Іван Франко: Зібр. творів: У 50 т. – Т. 41.– К.: Наукова думка, 1984. – С. 194-471.

6. Франко І. “Руська історична бібліотека”// Іван Франко: Зібр. творів: У 50 т. – Т. 46. – Кн. І. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 563-564.

7. Kaczala S. Polityka Polakow wzgledem Rusi. – Lwow, 1879. – S. 369.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ГНАТ ХОТКЕВИЧ І ЙОГО ІСТОРИЧНА ПРОЗА
07.02.2024 16:20
ЗАСАДИ НІМЕЦЬКОЇ ПОЛІТИКИ У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ 1941-1944 РР.
07.02.2024 16:14




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше