:: LEX :: ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО З’ЯСУВАННЯ СУТНОСТІ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ВІДНОСИН
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 59)

Термін подання матеріалів

14 березня 2024

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО З’ЯСУВАННЯ СУТНОСТІ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ВІДНОСИН
 
03.04.2011 16:28
Автор: Биков Олександр Миколайович, кандидат юридичних наук, вчений секретар Інституту законодавства Верховної Ради України
[Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]
Проблема релігійних відносин не є принципово новою як у юридичній, так і в пізнавальній літературі. Актуальність її полягає в тому, що безпосередня релігійна діяльність людини, тобто релігійні відносини у всіх їх проявах є одними з головних засобів людського самопізнання [1, с.32]. Тобто, у процесі релігійних відносин людина усвідомлює саму себе і перетворюється на власний об’єкт вивчення.
Для повного та об’єктивного осмислення проблеми розвитку релігійних відносин необхідно з’ясувати предмет вивчення методології наукових досліджень. Загальновідомо, що методологія (від грец. мethodos i logos) – вчення про структуру, логіку організації, методи та засоби діяльності в різних галузях науки, її теорії та практики [2, с.39]. У свою чергу, в філософському енциклопедичному словнику методологія визначена як система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему [3, с.365]. Тому необхідно проаналізувати ті підходи, які існують у науковій літературі, виходячи із позицій поданих визначень.
По-перше, методологія взагалі довгий час розглядалася лише як вчення про методи діяльності. Подібне розуміння методології обмежувало її предмет аналізом методів [4, с.211]. Таким чином, у суспільстві сформувалася класична для того часу психологічна схема діяльності: мета – мотив – спосіб – результат. Мета ставилася як би «ззовні»; мотив або «нав'язувався» також ззовні, або повинен сам формуватися. Звідси й існуюче вузьке розуміння методології. У філософському словнику методологія визначається як: по-перше, сукупність прийомів дослідження, вживаних в якій-небудь науці; по-друге, вчення про метод пізнання і перетворення світу [5, с.241]. Згадане визначення методології зустрічається і понині. Так, поняття «методологія» має два основні значення: 1) система певних способів і прийомів, вживаних у тій або іншій сфері діяльності (у науці, політиці, мистецтві тощо); 2) вчення про цю систему, загальна теорія методу, теорія у дії [6, с.363].
По-друге, існує традиційне уявлення, що методологія є складовою науки чи наукової діяльності. Однак наукова діяльність є лише одним із специфічних видів діяльності людини, разом із мистецтвом, релігією і філософією. Решта всіх професійних видів діяльності  належать до практичної діяльності. Отже, на всі ці види діяльності також повинне розповсюджуватися поняття методології.
На основі проведеного аналізу під методологією слід розуміти концептуальний виклад мети, змісту, завдань та методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об'єктивної, оперативної, точної та систематизованої інформації про процеси та явища.
На зламі XIX – XX  ст. у сфері релігієзнавства сформувалися відносно самостійні дисципліни: філософія релігії, історія релігії, психологія релігії, соціологія релігії, остаточно окреслилися проблеми, які вони, як і релігієзнавство загалом, досліджували. З кінця XX – початку XXI ст. наукові здобутки у сфері дослідження релігійних відносин використовують не тільки світські вчені, ліберальні теологи, а й навіть релігійні ортодокси [7, с.77]. Поступово сформувалася велика кількість думок щодо визначення поняття та правової природи релігійних відносин. Так, на думку І.М. Яблокова, релігійні відносини – це суспільні відносини, що реалізуються через стосунки віруючих, релігійні зв’язки громад і церков. Вони прописуються релігійними звичаями, нормами, канонами, правилами й церковними статутами. Носіями релігійних відносин можуть бути індивіди, групи, інститути, організації [8,
с. 50]. Доволі схоже визначення приводить Ю.Ф. Борунков, який вважає, що релігійні відносини – це  відносини в духовній сфері, які складаються відповідно до релігійної свідомості, реалізуються та існують за допомогою релігійної діяльності. Релігійні відносини мають суб'єктивний характер, характер свідомості [9, с.57]. На нашу думку, досить вдале визначення релігійних відносин наведено І.В. Мімою: це історично утворена, об’єктивно існуюча сукупність внутрішньоузгоджених та взаємопов’язаних соціальних відносин, врегульованих релігійними нормами (релігійна діяльність релігійних організацій, віруючих, релігійна свідомість тощо) [10, с.14].
Натомість Д.М. Угрінович лише згадує про існування особливих ідеологічних суспільних відносин, які складаються та закріплюються у культових діях [11, с.47]. Також О.Д. Сухов не дає визначення релігійним відносинам, а лише зазначає на їхній специфіці, що знаходиться у об’єкті у вигляді надприродної сили та в теоретичній основі – системі догм, ілюзорно відображаючого світу, що грунтуються на почуттях та вірі.
Таким чином, релігійні відносини – це відносини, що утворюються у духовній сфері між віруючими людьми, спрямовані на реалізацію їхніх суб’єктивних прав і свобод. Вони базуються передусім на вірі у можливість особливих відносин між Богом і віруючою людиною.
Слід звернути увагу на те, що релігійні відносини перебувають у постійній динаміці, мають системний характер і взаємодіють з іншими суспільними відносинами. Саме тому для визначення індивідуальної правової природи релігійних відносин необхідно встановити їх предметну спрямованість. Насамперед, релігійні відносини спрямовані на забезпечення та реалізацію прав і свобод релігійних спільнот, регламентацію їх взаємовідносин. Релігійні відносини відображають релігійну орієнтацію соціуму.
Отже, на основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що релігійним відносинам притаманні наступні ознаки: 1) правовстановлююча участь суб’єктів релігійних відносин; 2) реалізація прав та інтересів релігійного населення; 3) взаємозумовленість прав та обов’язків учасників релігійних відносин; 4) індивідуалізований характер, тобто релігійні відносини спрямовані на визначених суб’єктів; 5) наявні риси системності та динамізму (перебувають у безперервному розвитку); 6) є спеціальним засобом виникнення, функціонування та розвитку суспільних відносин; 7) є усвідомленою та цілеспрямованою поведінкою суб’єктів; 8) засновані на волевиявленні учасників.

Література:
1. Васильєва І.В. Релігійна культура і релігійна діяльність: методологічні аспекти дослідження / І.В. Васильєва // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. − К.: «ІНТАС», 2009. − Вип. 43. – С. 31-40
2. Большая Советская Энциклопедия. 3-е издание. – М.: Советская Энциклопедия, 1968 – 1979. – 673 с.
3. Философский энциклопедический словарь/ Под ред. Л.Ф. Ильичёва, П.Н. Федосеева, С.М. Ковалёва, В.Г. Панова. – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. — 840 с.
4. Декарт Р. Рассуждение о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскать истину в науках. Метафизические размышления. Начала философии. – М.: Вежа, 1998. – С .209-224
5. Философский словарь / Под ред. М.М.Розенталя. – 3-е изд. – М.: Изд- во политической литературы, 1972. – 496 с.
6. Основы философии науки: Учеб. пособие для аспирантов / Под. ред. В.П. Кохановского. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д.: Феникс, 2005. – 603 с.
7. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник / В.І. Лубський,
В.І. Теремков, М.В. Лубська. – К.: Академвидав, 2006. – 432 с.
8. Религиоведение: Учебное пособие и учебный словарь-минимум по религиоведению / Под ред. И.Н. Яблокова. – М.: Гардарики, 2000. – 536 с.
9. Основы религиоведения: Учебник / [Ю.Ф. Борунков, И.Н. Яблоков, М.П. Новиков и др.]; Под ред. И.Н. Яблокова. – М.: Высш. шк., 1994.- 368 с.
10. Міма І.В. Релігійні норми та їх місце в системі соціально-правового регулювання суспільних відносин: Автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.; Спец.: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / І.В. Міма. – К., 2008. – 24с.
11. Угринович Д.М. Социальные функции и социальная роль религии / Д.М. Угринович // Философия науки. – 1980. – № 3. – С.45–51.

e-mail: nanan@meta.ua

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше