Для сучасного осмислення історії вітчизняного права необхідною передумовою є узагальнення творчих здобутків учених минулих поколінь. Метою даної доповіді є аналіз проблеми еволюції правового становища жінки в Україні (Х – середина ХVІІ ст.) у дослідженнях вчених київської історико-правової школи.
Київська історико-правова школа (школа істориків західно-руського права) – група вчених, яка сформувалася на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира у 60-х рр. ХІХ ст. і об’єднала спільними науковими інтересами щодо вивчення права Великого князівська Литовського. За твердженням Т. І. Боднарук, праці вчених школи західноруського права багаті фактичним матеріалом та оригінальними ідеями, мають непересічне значення для створення цілісної картини розвитку українського права [1, с. 3-4].
Значний внесок у розвиток досліджень, пов’язаних з окремими аспектами проблеми еволюції правового становища жінки в Україні у Х – середині ХVІІ ст. зробили такі вчені, як М. Д. Іванишев («О плате за убийство в древнерусском и других славянских законодательствах в сравнении с германскою вирою», 1840 р.; «Об идее личности в древних правах богемских и скандинавских», 1842 р.; «Сочинения Н. Д. Иванишева под редакцией проф. А. В. Романовича-Славатинского», 1876 р.), М. Ф. Владимирський-Буданов («Обзор истории русского права», 1909 р. (шосте видання, всього їх було сім); «Черты семейного права западной России в половине ХVІ века», 1890 р.; «Очерки из истории Литовско-русского права», 1907 р.; «Форми селянського володіння землею в Литовсько-Руській державі ХVІ в. Розвідки про селянство на Україні-Руси в ХV–ХVІІІ в.», 1909 р.), Ф. І. Леонтович («Русская Правда и Литовский Статут, в видах настоятельной необходимости включить литовское законодательство в круг истории русского права», 1865 р.; «Источники русско-литовского права», 1894 р.; «Правоспособность литовско-русской шляхты», 1908 р.), Г. В. Демченко («Наказание по Литовскому Статуту в его трех редакциях», 1894 р.), М. М. Ясинський («Уставные земские грамоты Литовско-русского государства», 1889 р.; «Внешняя история русского права», 1895 р.; «Материалы для истории судоустройства и судопроизводства в Литовско-русском государстве. Акты о копных и панских судах», 1897 р.), М. О. Максимейко («Источники уголовных законов Литовского Статута», 1894 р.; «Русская Правда и литовско-русское право», 1904 р.) та інші.
Особливе місце серед досліджень з історії права періоду, що розглядається займають праці відомого вітчизняного вченого, професора Київського університету Св. Володимира і засновника історико-правової школи М. Д. Іванишева. У своїх дослідженнях він значну увагу приділяв правовому становищу жінки на початкових етапах становлення державності у слов’янських народів. Будучи послідовником історичної школи права [2, с.731] та прихильником порівняльно-правового методу, М. Д. Іванишев відзначив досить високе правове становище жінки серед слов’янських народів у галузі приватного права (наприклад, особисте і майнове становище жінки та ін.) порівняно із скандинавськими народами. Заслуговують на увагу розвідки вченого у галузі історії вітчизняного кримінального права. Так, М. Д. Іванишев значну увагу приділив вивченню порядку стягнення головщини за Литовським Статутом та спробував дати відповідь на запитання щодо права жінка на стягнення приватної винагороди у випадку вбивства її родичів.
Професор М. Ф. Владимирський-Буданов досліджував інститути вітчизняного права як доби Київської Русі, так і періоду, коли українські землі перебували у складі Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої. Досить цікавими є висновки дослідника стосовно окремих питань правового становища української жінки. Певне місце у працях дослідника займають проблеми, пов’язані з особистими, майновими та спадковими правами жінки, а також питання еволюції кримінально-правового становища жінки в Україні у зазначену добу.
Один з перших, хто звернув увагу на тісний взаємозв’язок Руської Правди та Литовського Статуту, був Ф. І. Леонтович. Досліджуючи взаємозалежність між основними поняттями та інститутами кримінального права Київської Русі та доби, коли українські землі перебували у складі Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої, вчений визначив і певні закономірності розвитку кримінально-правового становища жінки у вказаний період. Інший дослідник – Г. В. Демченко – визначив загальні підстави та принципи призначення покарань для населення різних суспільних станів.
Дослідження статутних земських грамот Литовсько-Руської держави проводив М. М. Ясинський. Вчений довів, що до видання першої редакції Литовського Статуту в 1529 р. на території України панувало звичаєве право, і, таким чином, правове становище жінки не зазнавало негативних змін порівняно з добою України-Русі. Дослідник ввів у науковий обіг значну кількість актових джерел, які стосувався кримінально-правового становища жінки в Україні у ХVІ ст.
Праці М. О. Максимейка були присвячені шлюбно-сімейним відносинам, розвитку інституту опіки, спадковим правам вдови, а також окремим аспектам ґенезису вітчизняного кримінального права як доби Київської Русі, так і періоду, коли українські землі перебували у складі Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої. Дослідник довів істотний вплив Руської Правди на вітчизняне право у ХVІ – першій половині ХVІІ ст.
Таким чином, серед основних здобутків вчених київської історико-правової школи права у контексті поставленої проблеми можна відзначити той факт, що на відміну від їх російських колег вони чітко розрізняли правове становище жінки в українських землях та у Московській державі. Одночасно з цим, деякі аспекти проблеми правового становища жінки в Україні у Х – середині ХVІІ ст. згаданими вченими досліджувалися лише у контексті загального вивчення історії вітчизняного («західно-руського») права.
Література:
1. Боднарук Т. І. Західноруське право: дослідження і дослідники. Відп. Ред. І. Б. Усенко / Т. І. Боднарук. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – 160 с.
2. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – 1999. – Т. 2. – 744 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
