Author: Сторожук Ірина Петрівна, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького університету управління та права
[Financial law. Banking law]
Застосування самого терміну «банківське право» вже не викликає сумнівів ні в теоретиків ні в практиків. Однак, досі немає однозначності щодо визначення місця банківського права в системі права України. Аналіз та систематизація різних поглядів дає можливість виділити кілька точок зору з даної проблеми: банківське право є самостійною галуззю права; банківське право є підгалуззю права (фінансового, цивільного, господарського); банківське право є комплексним інститутом права; банківське право є комплексною галуззю права. До самостійної галузі права банківське право відносять в більшості іноземні фахівці. Стверджуючи, що сьогодні, стабільність банківської системи і національної валюти, ступінь захищеності інтересів вкладників, нормалізація фінансових потоків та розрахункових відносин для економічної безпеки держави мають одне з найважливіших значень. Саме тому, на їх думку, формується суспільна потреба та державний інтерес в оформленні банківського права в окрему, самостійну галузь права. Інша група вчених вважає банківське право частиною (підгалуззю) різних галузей права. М. М. Агарков у своїх лекціях зазначав, що банківське право, в основному, являє собою спеціальний розділ торгівельного права, присвячений банкам [1, с. 12-14]. Цілий ряд авторів відносить банківське право суто до фінансового права, що спрямована на мобілізацію, розподіл і використання централізованих фондів з метою забезпечення виконання завдань держави [2, с. 7-10]. Представники теорії господарського права обстоюють позицію, відповідно до якої банківське право є невід’ємною складовою частиною цієї самостійної галузі права [3, с. 5-7]. Так, норми банківського права є складовою частиною різних галузей права. Однак, дослідження їх лише частинами і лише в межах визначених певною галуззю права (будь то фінансове, цивільне чи інше) призводить до однобокого вивчення відносин, що складаються в банківській сфері і не дають цілісного їх розуміння. Інші фахівці, заперечуючи існування банківського права як галузі права, вважають, що сукупність правових норм, які регламентують відносини в сфері банківської діяльності є комплексний правовий інститут. Зокрема, такої позиції дотримується О. П. Орлюк, І. Б. Заверуха, Л. Г. Єфимова. Аналізуючи даний підхід, потрібно зазначити, що не можна погодитись з тим, що банківське право це комплексний інститут тобто сукупність різнорідних норм, що регулюють відносини в певній сфері. Банківське право хоча й охоплює норми різних галузей права однак не є простою їх сукупністю. Воно є системою правових норм, що регулюють відносини в банківській сфері, а тому його потрібно розглядати як комплексну галузь права. Отже, банківське право це не механічне об’єднання норм основних галузей права, а якісно нове, юридично цілісне правове утворення. Саме банківське право, як комплексна галузь права, об’єднує за єдиними предметними, тематичними та цільовими ознаками юридично неоднорідні відносини в цілісне утворення, що збагачує їх зміст, сприяє виробленню якісно нових понять, положень і в зв’язку з цим суттєвому розвитку юридичної термінології.
Література: 1. Агарков М. М. Основы банковского права: Курс лекций. / М.М. Агарков – М.: Издательство БЕК, 1994. – 60 с. 2. Костюченко О. А. Банківське право: [н. посібник] – К.: КНЕУ, 1999. – 168 с. 3. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 104 с.
e-mail: sip-ipa@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
