Зайняття гральним бізнесом є новим злочином, який в чинний Кримінальний кодекс України внесено в кінці 2010 року шляхом його доповнення спеціальною статтею 203-2 «Зайняття гральним бізнесом», тому на сьогодні методика його розслідування є практично нерозробленою, і відповідно, відсутні теоретичні рекомендації щодо проведення окремих слідчих дій, зокрема, і щодо допиту підозрюваних (обвинувачених).
Особливостями допиту підозрюваних при розслідуванні зайняття гральним бізнесом, що впливають на вибір тактичних прийомів його проведення є : а) досить велика обізнаність підозрюваного з матеріалами, які перебувають в розпорядженні слідчого; б) високий освітній рівень підозрюваних та їх соціальний статус; в) присутність при допиті захисника і відмова співпрацювати без його присутності; г) знайомства з впливовими посадовими особами, в тому числі і в правоохоронних органах); д) відсутність документальних прямих доказів, які вказують на причетність «реального» власника грального бізнесу до організації чи діяльності грального закладу. В таких умовах велике значення має ретельна підготовка до допиту.
Тактика допиту визначається, перш за все, позицією допитуваного. Тому, починаючи допит, важливо встановити, чи визначив він свою позицію заздалегідь, і в чому її сутність. Як правило, організатори грального бізнесу (як «номінальні», так і «реальні») відмовляються добровільно співпрацювати зі слідством, а тому допит, як правило, ведеться в конфліктній ситуації. На співпрацю і відповідно допит у безконфліктній ситуації стали погоджуватися «номінальні» організатори грального бізнесу після прийняття Закону України «Про амністію у 2011 році», які підпадають під його дію (мають неповнолітніх дітей, є інвалідами тощо). Такі особи визнають свою вину в повному обсязі, розповідають слідчому всі відомі їм дані та «беруть всю вину за вчинене на себе», за що часто отримують окрему платню.
Допит у безконфліктній ситуації при розслідуванні зайняття гральним бізнесом, як правило, не викликає суттєвих ускладнень при умові належної до нього підготовки. Складнощі обумовлені в основному необхідністю встановлення деяких обставин - їх, як правило, легко подолати шляхом постановки особі, яку допитують, нагадуючих запитань або пред’явленням документів та інших доказів у справі. Проте в такому разі слідчому не вдасться отримати будь-яку інформацію про «реального» власника грального бізнесу чи інших членів організованої злочинної групи. А тому показання осіб, які визнали себе винними в зайнятті гральним бізнесом, слід ретельно перевірити оглядом документів, їх аналізом, допитом інших осіб, проведенням судових експертиз і інших необхідних слідчих дій. Слідчий не повинен ґрунтувати обвинувачення виключно на показаннях підозрюваного.
На нашу думку, встановлення «номінального» організатора грального бізнесу не становить жодних складнощів для слідчого, оскільки всі реєстраційні документи та договірні відносини оформлені на нього, більшу складність викликає встановлення «реального» організатора (власника) грального бізнесу.
Конфліктна ж ситуація допиту характеризується повним або частковим наданням неправдивих показань або відмовою від їх дачі.
Якщо підозрюваний («номінальний» організатор грального бізнесу чи член організованої злочинної групи) взагалі відмовляється давати показання, при цьому слідчий точно знає, що він здійснював таку діяльність не один, а у співучасті, доцільно використати запропонований В. П. Бахіним прийом, а саме роз’яснення ситуації, в якій знаходиться допитуваний, та шляхів виходу з неї. Метою вказаного прийому є не просто «розкрити очі» допитуваному, а допомогти йому зрозуміти що для нього найбільш прийнятне, на реальному відображені негативних сторін такого розвитку ситуації, зокрема, для цього допитуваному роз’яснюють що:
а) фіксація у протоколі допиту факту відмови від дачі показань чи дачі неправдивих показань буде свідченням відсутності розкаяння і, виходячи з цього, відсутності пом'якшуючих обставин;
б) бажання вигородити своїх співучасників може призвести до того, що вони випередять його з правдивими свідченнями і їх позиція буде краще оцінена у порівнянні з його позицією;
в) його відношення до співучасників не відповідає характеру їх відношення до нього як у період злочинної діяльності, так і в процесі розслідування злочину тощо (Бахін В. П., 1997 р.).
Щодо неправдивих показань, то основною причиною їх надання підозрюваними, безумовно, є прагнення уникнути відповідальності. Підозрюваний чи обвинувачений власник грального закладу, як правило, повністю не визнає свою вину у вчиненні злочину, говорячи, що займався цілком законною господарською діяльністю (відкрив Інтернет-кафе, спорт-бар тощо).
Виявити неправдивість показань з боку підозрюваного не складно, знаючи основні ознаки неправди на допиті, які докладно описані в криміналістичній літературі (Закатов А. А., 1984 р.). У випадках, коли слідчий стикається з наданням неправдивих показань, а також з відмовою від дачі показань, в залежності від ситуації, слідчий застосовує тактичні прийоми, які детально розроблені криміналістичною наукою (Шепітьков В. Ю., 1995 р.).
Вважаємо за необхідне розглянути основні конфліктні слідчі ситуації допиту, які є типовими в процесі розслідування злочинів, пов’язаних з зайняттям гральним бізнесом.
Ситуація 1. Підозрюваний категорично заперечує свою учать у зайнятті гральним бізнесом, що характерно для «реального» власника грального бізнесу та заперечує будь-яку участь у відповідних операціях (господарських, фінансових, управлінських), при здійсненні яких вчинено злочин (характерно при скоєнні злочину з використанням «номінального» організатора азартних ігор, який в повному обсязі визнає свою вину у вчиненні злочину і допит якого проходить у безконфліктній ситуації, при цьому особа («реальний» власник грального бізнесу) розраховує на відсутність матеріальних слідів її злочинної діяльності і будь-якої причетності до організації діяльності викритого грального закладу).
Найефективнішими тактичними прийомами допиту в цій ситуації є тактична комбінація «встановлення участі» : 1) встановлення характеру участі даної особи в усій відповідній (господарській, фінансовій) діяльності підприємства чи установи, де було вчинено злочин, зокрема встановлення спільного підприємства чи фізичної особи засновника для декількох підприємств, які організовували гральний бізнес, спільного директора, бухгалтера тощо; 2) визначення причин, чому в даному конкретному випадку ця особа не приймала участі в самих операціях та/або контролі за ними або можливо вона приймала опосередковану участь шляхом прийняття певних рішень на загальних зборах засновників, передачі в оренду грального обладнання чи приміщення від імені іншого суб’єкта підприємницької діяльності тощо; 3) пред’явлення документів, де є підписи підозрюваного та інших осіб, причетність яких до вчинення зайняття гральним бізнесом доведено з метою усвідомлення підозрюваним, що слідчому відома інформація про його знайомства і зв’язки з іншими особами чи їх підприємствами і загальна картина злочину та всіх його учасників; 4) пред’явлення фрагментів протоколів допитів співучасників або свідків, які викривають особу у вчиненні злочину.
Ситуація 2. Підозрюваний не заперечує участь у здійсненні відповідних окремих операцій, але заперечує свою винуватість у вчиненні злочину, «перекладаючи» вину на інших осіб.
Так, зокрема, часто «реальні» організатори грального бізнесу зазначають, що вони не були обізнані про реальну діяльність та мету закладу, а лише передавали в оренду приміщення чи комп’ютерне обладнання. Або ж часто ними не заперечується той факт, що раніше (до заборони) вони займалися організацією грального бізнесу, проте у зв’язку з забороною передали гральне обладнання на зберігання конкретній особі без права користування, вони не знали і непричетні до того, що певна особа (номінальний організатор грального бізнесу) організувала діяльність грального закладу. При цьому часто така особа веде себе на допиті дуже конфліктно, погрожує слідчому, вказуючи, що він є серйозною людиною, яка має знайомства з впливовими людьми, а слідчий лише перешкоджає його законній господарській діяльності.
Найефективнішим в даному випадку є застосування слідчим тактичних прийомів тактичної комбінації «встановлення причетності» : 1) максимальна деталізація показань щодо існування договірних відносин між суб’єктами та характеру і виду таких відносин, а також всіх обставин здійснення господарських операцій та фінансових операцій, в тому числі реальних розрахунків по договорах; 2) пред’явлення бухгалтерських, розрахункових документів, якими спростовуються твердження підозрюваного та підтверджується вчинення господарських операцій, направлених на організацію грального бізнесу; 3) пред’явлення протоколів допитів осіб, які викривають допитуваного у вчиненні злочину; 4) встановлення протиріч в показаннях допитуваного та використання їх з метою викриття неправдивих свідчень; 5) постановка підозрюваному запитань, що дозволяють проконтролювати показання і виявити їхню хибність.
Ситуація 3. Присутній при допиті захисник здійснює протидію належному проведенню слідчої дії.
При проведенні допиту підозрюваного (обвинуваченого), якщо у ньому приймає участь захисник, В. К. Весельський рекомендує наступне : а) не втрачати ініціативи керування допитом; б) контролювати поведінку адвоката (словесні і жестові підказки підзахисному); в) аналізувати його вчинки з метою визначення, на що саме і як конкретно (усміхнувся, засмутився) прореагував адвокат; г) детально фіксувати все, що характеризує участь адвоката у допиті (коли, у зв’язку з чим було заявлено клопотання, яке саме і після чого було поставлено запитання, які конкретно були підказки підзахисному тощо) (Весельський В. К., 1999 р.).
Слідчому також доцільно застосовувати технічні засоби фіксації процесу допиту. Використання тактичного прийому застосування технічних засобів фіксації ходу та результатів допиту дозволить або уникнути негативних дій захисника, або зафіксувати їх та використати ці результати для прийняття до недобросовісного захисника заходів процесуального та організаційного впливу.
Отримані в результаті допиту відомості є важливим доказом у кримінальній справі про зайняття гральним бізнесом, оскільки допит надає найбільше інформації про подію злочину, способи його вчинення, особу злочинця тощо. Проте неприпустимо ґрунтувати обвинувачення виключно на показаннях свідків, а тим більше підозрюваних необхідно зіставити отриману інформацію з даними, одержаними в результаті огляду місця події, вилученими документами та речовими доказами, а також іншими доказами, добутими, як до моменту допиту, так і після допиту в результаті проведення інших слідчих дій. Так, неправильно вважати визнання себе винним обвинуваченим – кращим доказом (царицею доказів), і не здійснювати всебічного дослідження всіх обставин справи в сукупності. Вказану теорію доказів довгий час приписували генеральному прокурору СРСР А. Я. Вишинському Проте всупереч загальновизнаним теоріям, сам А. Я. Вишинський зазначав : «До цього в корені неправильного принципу середньовічного процесуального права ліберальні професори буржуазного права ввели суттєве обмеження: «царицею доказів» визнання обвинувачем своєї вини стає в тому випадку, коли воно отримане правильно, добровільно і повністю відповідає іншим встановленим по справі обставинам. Але якщо інші встановлені по справі обставини доводять винуватість притягненої до відповідальності особи, то визнання ним своєї вини втрачає ознаки доказу і в цьому розумінні стає зайвим. Його значення в такому випадку може зводитися лише до того, щоб бути підставою для оцінки певних якостей підсудного для посилення чи пом’якшення покарання, яке призначається судом… Тому обвинувачений в кримінальному процесі не повинен розглядатися як єдине і най достовірніше джерело істини…» (Вишинський А. Я., 1941 р.). Уточнення і перевірка отриманих показань можуть бути зроблені шляхом допиту цих осіб на місці події, відтворення обстановки і обставин події, пред’явлення для впізнання, очної ставки, призначення експертиз та проведення інших слідчих дій.
Таким чином, правильний вибір тактичних прийомів допиту, з урахуванням психологічних особливостей допитуваної особи, слідчої ситуації, допоможе слідчому вибрати найбільш ефективний варіант поведінки під час допиту та отримати найбільш повну та достовірну інформацію про подію злочину, що розслідується.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
