:: LEX :: ЗАХІДНА ТА СХІДНА ХРИСТИЯНСЬКІ ПРАВОВІ ТРАДИЦІЇ: ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ В УКРАЇНІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 27)

Термін подання матеріалів

17 листопада 2020

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАХІДНА ТА СХІДНА ХРИСТИЯНСЬКІ ПРАВОВІ ТРАДИЦІЇ: ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ В УКРАЇНІ
 
15.02.2014 11:02
Автор: Рудченко Аліна Геннадіївна, студентка, Запорізький національний університет
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

Відомо, що в історичному аспекті держава і церква пройшли тернистий шлях до свого становлення й визнання,  на певних етапах розвитку держава і церква взаємодіяли між собою різним чином, але, попри все, ці соціальні інститути з давніх-давен і до сьогодення продовжують справляти один на одного неабиякий вплив, а також шукати шляхи до ефективного співіснування. 

Спершу слід зазначити, що  під християнською правовою традицією ми розуміємо особливості буття правової системи, зумовлені християнською релігією в її історичному розвитку, а також специфіку пізнання та відтворення правової системи чи її елементів у контексті розуміння християнства суб’єктами права. Християнська правова традиція розглядається як явище юридичне, таке, що існує всередині правової системи і є результатом впливу християнства на право.  Також вона є складовою та чинником розвитку елементів правової системи (норм права, правосвідомості, правової науки і освіти тощо), а так само і правової системи в цілому [1, 45]. Виходячи з цього, ми вже можемо прослідкувати певний зв’язок між релігією і державою, тож спробуємо знайти висвітлення цієї проблеми на нормативному рівні.

Конституція України у ст. 35 закріплює таку норму: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова» [2]. Але нам відомо, що політика держави тісно пов'язана з мораллю, духовністю, релігією, є важливим елементом визначення спільного інтересу та волі більшості громадян, тією чи іншою мірою сформованих релігією. Релігія є формою суспільної свідомості, що формує соціальні норми, відповідно до яких будується система суспільних відносин. Своєю чергою, релігійні організації підпадають під вплив державної політики, що виражає й реалізує інтереси суспільства в цілому й окремої людини зокрема. Таким чином держава й релігійні організації впливають одне на одного. Зазначимо, що українська держава стосовно релігійних організацій так само, як і стосовно об'єднань громадян і політичних партій, здійснює політику невтручання. Це забезпечує нейтралітет у питаннях світогляду й віросповідання, виконання зобов'язань із гарантування свободи віросповідання й водночас створює рівні умови для захисту прав і свобод усіх громадян. Права людини на свободу думки, совісті й віросповідання, на свободу переконань, на інформацію, а також неможливість обмеження інших прав особи з огляду на її релігійні переконання зафіксовані в Загальній декларації прав людини. Відносини релігійних організацій і держави визначені нормами Конституції, законами України, зокрема Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», й міжнародними правовими актами. Конституція України наголошує, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.  Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність [2].

Багато хто головним фактором, що визначає приналежність до певної цивілізації, вважає релігію. Після розколу християнства на західне і східне у 1054 році для розрізнення східні церкви почали іменуватися як «православні» або церкви «грецького обряду», а західні як «католицькі» або церкви «латинського обряду». Аналізуючи Східну і Західну традиції права з релігійних позицій можна помітити, що деякі з цінностей схожі, але розуміння їх відрізняється. Система цінностей сучасної правової культури виражена в ідеології природних і невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина, пріоритети якої визначені у наступному судженні: людина, її права і свободи є найвищою цінністю [3, 130]. Такий підхід є характерним для християнства взагалі, проте католицька традиція на практиці обмежує свободу людини через зовнішній авторитет, а православна – цілком визнає і додає до цінності індивідуума цінність соборності, яка  визначає специфіку образу життя православних людей.

Характерними рисами Західної традиції, поміж іншим, є відносно чітка межа між правовими та іншими інституціями; вплив на правові інститути юридичної думки, яка аналізує і систематизує право; усвідомлення переваги права над політичною владою; впевненість у можливості існування громадянського суспільства та правової держави. Для Східної традиції характерними рисами є: обмеженість світоглядного підґрунтя права, як правило, християнським вченням в його православній інтерпретації; нечітке розмежування між правовими інститутами і державними інституціями; перевага обов’язків перед правами та інші [4, 49]. 

На відміну від Католицизму, Православ’я не визнає інших догматів, окрім тих, що були сформульовані Христом, Апостолами і Вселенськими Соборами і стосуються суто питань віри. Зокрема, відсутні догмати з питань регулювання суспільного життя. Тим не менше, існують судження та рекомендації щодо суспільного життя із боку святих Отців та богословів, причому у Православ’ї не дозволяється нав’язування тих чи інших думок іншим, оскільки свобода волі людини, тобто внутрішнє самовизначення особистості перед необхідністю вибору, є однією з найважливіших цінностей християнства і визнається невід’ємною, «над цією свободою не владний ніхто: ні інша людина, ні суспільство, ні закони, ні влада, ні демони, ні ангели, ні Сам Бог» [5, 210].

Східна Церква, допускаючи участь розуму у справах віри, розкривала і усвідомлювала основи християнського віровчення шляхом міркувань і доказів. На Заході ж, навпаки, роль розуму у справах віри заперечувалася, як наслідок – тривалий час не розвивалося богослов’я, але значна увага приділялася зовнішній стороні церковного життя: дисципліні, обрядам, управлінню, відносинам із державою, участі у суспільному житті. 

Що ж до Українського православ’я, то із-за своєї залежності від інших православних церков, роз’єднаності принаймні на три самостійні Церкви (Українська Православна Церква в юрисдикції Московського Патріархату, Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Автокефальна Православна Церква) та невизнання їхнього автокефального або автономного статусу Вселенським православ’ям, воно в цілому поки що не є рівноправним, активним, продуктивним суб’єктом як міжнародного, так і вітчизняного міжрелігійного діалогу. Загальновідомо, що Україна, починаючи з 1654 року, тобто після Переяславської угоди, неформально ділиться на Східну Україну та Західну Україну. У практиці релігійного життя протистояння між християнським Сходом і Заходом на українських землях було відчутним вже від початків християнізації, а особливо воно далося взнаки після втрати державної незалежності земель колишньої Київської Русі і переходу більшої частини її території під панування сусідніх держав (Угорщини, Литви і Польщі), де більшість правлячої еліти складали римо-католики, а вірні східного обряду зазнавали дискримінації.

На даний час аналіз рівня релігійності в регіональному вимірі демонструє чітку лінію зниження рівня релігійності із заходу на схід України. Церква і все, що пов'язане з нею, лишається для значної кількості галичан, волинян, буковинців й закарпатців невід'ємною складовою способу життя і системи соціальної комунікації, а для мешканців півдня і сходу України релігійні інституції ці функції значною мірою втратили. Також цікавими є дані про те, що рівень релігійності також залежить від статі (рівень релігійності серед жінок вище, ніж серед чоловіків); віку (рівень релігійності збільшується з віком); місця проживання (рівень релігійності серед жителів села вищий, ніж серед жителів міста); освіти (рівень релігійності знижується в міру підвищення рівня освіти) [6].

Слід зауважити, що для України питання відносин держави і церкви дуже актуальні як у церковній сфері, так і в суспільстві в цілому. Звернення сьогодні до моделі співпраці держави і церкви зумовлене тим, що одним з актуальних питань в умовах демократизації суспільства є налагодження гармонійних відносин між державою і церквою. Тож, спробуємо віднайти шляхи до підвищення рівня участі громадян у церковному житті, а також покращення взаємодії держави і церкви.

По-перше, актуальною є необхідність пошуку компромісу між різними релігійними конфесіями, що може бути досягнуто лише за наявності реального, постійного діалогу між представниками влади, конфесій та суспільства. По-друге, держава має проводити виважену політику в релігійній сфері, у тому числі стосовно питання оновлення законодавства про свободу совісті та релігійні організації, з огляду на багатоконфесійність українського суспільства та існуючі міжправославні конфлікти. Контроль з боку держави за нетрадиційними конфесіями має бути посилений, а також повинні запроваджуватись ретельні перевірки діяльності численних релігійних організацій. По-третє, доцільно запропонувати викладення у навчальних закладах духовно-моральних дисциплін і дисциплін про релігію з метою підвищення рівня християнської етики. Подоланню невисокого ступеня вираженості релігійних почуттів, поверхневого знання основ віровчення і низької культової активності, а також вихованню високоморального суспільства сприятиме створення різноманітних дитячих та молодіжних організацій.

На підставі викладеного можна зробити висновок про те, що співвідношення світського і релігійного життя суспільства є історично мінливим. На даному етапі становлення України як правової держави можна говорити про те, що її подальший розвиток не може вирішуватись без участі церкви і релігії, враховуючи величезне значення релігійного чинника в цивілізаційному бутті й цивілізаційному виборі України.




Література:

1. Вовк Д. О. Про особливості християнської правової традиції в умовах сучасного права / О. Д. Вовк // Вісник. − 2011. − №3. − С. 45−54.

2. Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс] /  Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

3. Четвернин В.А. Введення в курс загальної теорії права і держави /  В.А. Четвернин. − М.: Інститут держави і права РАН, 2003. − 135 с.

4. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. –  Х.: Одіссей, 2002. − 591 с.

5. Осипов А.І. Шлях розуму в пошуках істини (Основне богослов'я). −  М.: Благо, 1999. − 432 с.

6. Рівень і характер релігійності українського суспільства. Центр Разумкова. − 2011. − №1-2. − С. 37−61. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD119_ukr_2.pdf




_______________________________

Ганзенко О. О., к.ю.н., доцент



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДЕМОКРАТІЯ ЯК ЦІННІСТЬ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
21.02.2014 00:29
ПРАВОВИЙ СТАТУС РАБІВ У ПРАВІ СТАРОДАВНІХ АФІН
15.02.2014 11:17
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У МАЙБУТНІХ ПРАВНИКІВ
11.02.2014 21:33
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА
01.02.2014 11:48
ПРАВОМЕРНОЕ ПОВЕДЕНИЕ: ПОНЯТИЕ И ПРИЗНАКИ
01.02.2014 11:38




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше