:: LEX :: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 62)

Термін подання матеріалів

13 червня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
 
21.11.2016 12:54
Автор: Єгоров Єгор Сергійович, студент міжнародно-правового факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Секція 7. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Актуальність даної теми полягає у тому, що нині гостро стоїть питання щодо мінімалізації забруднення повітря вихлопами автомобілів. Автомобільний транспорт – одне з найпотужніших джерел забруднення атмосфери. У світі експлуатується близько 1 мільярда автомобілів. В Україні зареєстровано понад 1 млн. вантажних та близько 3 млн. легкових автомобілів. Але міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. 

Натомість автомобільний транспорт в Україні дуже стрімко розвивається. Більше, ніж 70% вантажів та 85% пасажирів перевозять саме автомобільним транспортом. Він дає близько 80% усіх токсичних викидів в атмосферу, зокрема в  Ужгороді - 91%, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Сам автотранспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря.[5]

За останній час в міському повітрі виріс об'єм оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані та свинцеві сполуки. Річ у тому, що джерелом техногенних забруднень атмосфери в основному являються двигуни внутрішнього згорання, за допомогою яких працюють автівки. Під час роботи ДВЗ і утворюються всі ці викиди сірчистого газу й оксидів азоту, що є в свою чергу причиною утворення кислотних опадів, а викиди вуглеводів призводять до утворення смогу та парникового ефекту. У той же час тверді частинки пилу й сажі спричинюють зміну погоди (похолодання, тумани й дощі). [4] Усі ці чинники разом із викидами промислових підприємств призводять до глобальної зміни клімату Землі.  

Так, вздовж доріг Харківської області були проведені дослідження і стало відомо, що на віддалі 100 м обабіч доріг вміст свинцю в ґрунті та рослинах перевищує норму в 8-17 разів, а кадмію, нікелю, міді, цинку - в 2-3 рази.[5] Ці зони зовсім непридатні для випасу худоби та заготівлі сіна, посадки плодове - ягідних культур. А тому вживання плодів та ягід, зібраних вздовж автотрас є смертельно небезпечним.

Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту здійснюється за двома основними напрямками: з одного боку – екологічним законодавством, що висуває загальні вимоги до здійснення будь-якої господарської діяльності, а з другого – спеціальним законодавством щодо правового регулювання суспільних відносин, які складаються в транспортній галузі. Обидва напрямки інколи не узгоджуються, існують прогалини в законодавстві, використовуються застарілі стандарти та вимоги в галузі автомобільного транспорту, від яких світова спільнота уже відійшла. Це, в свою чергу, не дозволяє як слід забезпечити конституційне право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, яке міститься в статті 50 Конституції України, породжує значні складнощі у забезпеченні правової охорони навколишнього природного середовища, хоча цей обов’язок чітко закріплений за органами державної влади в статті 16 Конституції, створює умови для скоєння екологічних правопорушень, не дозволяє органам внутрішніх справ та іншим правоохоронним органам ефективно виконувати свої природоохоронні функції.

Так, наприклад, відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», об’єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку. Підприємства, установи та організації, в тому числі в автотранспортній галузі, повинні проводити первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подавати відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.[1] Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля», з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища.[1-2] Зазначені підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали власних спостережень. До цього переліку суб’єктів відносяться і автотранспортні підприємства.

Необхідно зазначити, що викиди в атмосферне повітря підприємствами транспорту залежать від обсягів роботи, тобто від основних показників перевезення вантажів і пасажирів, а також природоохоронної діяльності на підприємствах. Тому, можна зробити висновок, що багато чого залежить і від автотранспортних підприємств.

Взагалі проблеми, пов'язані із забрудненням довкілля автотранспортом, давно привернули увагу вчених. Так, останнім часом їхня робота ведеться у чотирьох основних напрямках: дослідницькі роботи по створенню нових видів двигунів; пошуки нового виду пального; розробка фільтрів і конвертерів для зменшення шкідливих речовин у вихлопі ДВЗ; додавання певних хімічних речовин у паливо для більш повного його згорання. Сучасний розвиток автомобільних двигунів внутрішнього згорання відбувається за такими напрямками: підвищення паливної економічності і екологічної чистоти; підвищення потужності агрегатів та зниження маси; створення гібридних силових установок із ДВЗ; дизелізація транспорту; підвищення надійності роботи і ресурсу; використання альтернативних палив (газ, водень); застосування для керування ДВЗ мікропроцесорної техніки.[3]

В Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США - 0,013-0,15, що значно менше впливає на стан навколишнього середовища.[4]Також вчені пропонують такі заходи зі зниження забруднення навколишнього середовища, як: застосування водневих, гібридних двигунів та електромобілів, каталітичних перетворювачів, альтернативних видів палива. Українські автовиробники ведуть пошуки щодо виробництва автотранспорту на екологічно чистих джерелах енергії, зокрема, випущено запорізький автомобіль з водневим двигуном, львівський та луцький електробуси.

Отже, можна зробити висновок, що вирішення проблем у сфері правового забезпечення екологічної безпеки у галузі автомобільного транспорту залежить, в першу чергу, від декількох основних чинників: наявності дієвого законодавства та його дотримання всіма суб’єктами екологічних правовідносин, належного нагляду та контролю, встановлення жорсткої відповідальності за порушення відповідного законодавства та норм; стану самого транспортного засобу, розумного планування транспортних потоків та управління рухом в районах з підвищеною щільністю автотранспортних засобів та державних програм із розвитку екологічних транспортних засобів. 




Література:

1. Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII// Відом. Верхов. Ради України.– 1991. - № 41. - ст.546

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля»від 30 березня 1998 № 391

3. Бригадир І.В. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2008. — 20 с.

4. Гутаревич Ю.Ф., Зеркалов Д.В., Говорун А. Г., Корпач А. О. Екологія автомобільного транспорту: Навч. посіб. / Національна транспортна академія. — К. : Основа, 2002. — 312с

5. Вступ до медичної геології / За ред.. Г.І. Рудька, О.М. Адаменка. – К.: Вид-во Академпрес, 2010. – Т.1. – С. 124-130.

________________________

Науковий керівник: Лозо Олена Вячеславівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри екологічного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОБЛЕМА БРАКОНЬЄРСТВА В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
16.11.2016 20:44
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ
16.11.2016 16:05
ЛАНДШАФТ В ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОГРАМАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
02.11.2016 11:01




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше