У складі злочину, відповідальність за який передбачена ст. 153 КК України (далі – КК), обов’язковою ознакою об’єктивної сторони насильницького задоволення статевої пристрасті передбачено певний спосіб вчинення суспільно небезпечних дій, якій іменується неприродним. У випадку застосування так званого природного способу та за наявності інших ознак складу злочину кваліфікація відбуватиметься за іншими статтями КК, наприклад, за ст. 152 КК як зґвалтування.
Звідси виникає потреба у з’ясуванні змісту та обсягу поняття неприродний спосіб у статевих відносинах, дослідити їх історично-мінливий характер залежно від морально-етичних, релігійних та інших поглядів, традицій, нормативного регулювання тощо.
Відразу відзначимо відсутність в теорії кримінального права єдиного формального визначення розглядуваного поняття та його антиподу – «природний спосіб», але медичних галузях під останнім розуміють гетеросексуальний статевий акт, тобто сполучення чоловічих (статевий член, мошонка, яєчка) і жіночих статевих органів (піхва, матка, яєчники) для продовження роду, або з метою отримання статевого задоволення. Втім, зрозуміло, що досліджуване питання не слід звужувати тільки до його медичного аспекту.
Але, саме на підґрунті першої частини медичного поняття (де метою дій є тільки продовження роду) сформована точка зору про те, що задоволення статевої пристрасті неприродним способом має місце у випадку статевих зносин способом per os (крізь рот), per anum (крізь анальний отвір), або торкання чи поєднання статевого органу однієї особи з тілом іншої особи з метою задовольнити статеву потребу. У цьому випадку поза увагою залишається така самостійна мета сексуальних відносин, як отримання задоволення. Оскільки і сам неприродний спосіб є самостійною ознакою об’єктивної сторони розглядуваного злочину, його теж слід розглядати окремо від всіх інших ознак (зокрема, насильства).
Між тим, загальнопоширеною є точка зору про те, що задоволення статевої пристрасті неприродним способом полягає у вчиненні акту мужолозтва, лесбійства, а також уведення в отвори тіла потерпілої особи різних предметів (палиці, іграшки, пляшки тощо).
Під мужолозтвом розуміють різновид чоловічого гомосексуалізму - per os (крізь рот), рer anum (крізь анальний отвір) сексуальний контакт чоловіка з чоловіком. Зрозуміло, воно не призначене для продовження роду, але не виключає добровільного сексуального задоволення. Така форма поведінки є історично відомою, про неї свідчать численні і найдавніші історичні пам'ятки, але ставлення до мужолозтва весь час коливалося від поблажливого схвалення до повної заборони, що підтримувалася суворими заходами (смертна кара спаленням у Римі, в державі давніх іудеїв та Середньовічній Іспанії тощо), та знов до протилежної точки маятнику, що постійно розгойдується. У наш час у більшості країн, в тому числі в Україні, добровільні статеві зносини чоловіка з чоловіком законом не визнаються злочинними.
Лесбіянство (жіночий гомосексуалізм) - це форма задоволення статевої пристрасті жінки шляхом вчинення нею різноманітних дій сексуального характеру з особою жіночої статі (наприклад, мастурбація, орально-генітальні контакти, вплив на ерогенні зони партнерші за допомогою штучних пристосувань). Як і мужолозтво, ця форма поведінки не веде до продовження роду, але не виключає добровільного сексуального задоволення. Ставлення до цієї форми сексуальних контактів було і продовжує бути менш суворим, вона і у наш час у більшості юрисдикцій не визнається злочинною.
Значний час у теорії кримінального права питання певного способу сексуальних відносин замовчувалося через помилкове уявлення про доречну цноту, адже навіть у постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» № 4 від 27.03.1992 р. (втратила чинність 30.05.2008 р.) зміст поняття неприродного способу статевих відносин не розкривався. Подальша спроба звернення до цього питання (постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» № 5 від 30.05.2008 р.) не позбулася ознак святенництва та стала лише формальною: неприродний спосіб визначено двома способами – шляхом включення до обсягу цього поняття таких вищезгаданих форм поведінки як мужолозтво та лесбійство, а також шляхом визначення поняття через само себе (неприродний спосіб – коли має місце спрямованість за задоволення неприродним способом), що вважається семантичною та логічною помилкою.
Можливо, прийшов час, коли на підставі гуманістичних тенденцій розвитку пан європейських та загальнолюдських цінностей слід визнати архаїчним підхід до поділу способу сексуальних взаємовідносин на природний та неприродний у тому випадку, коли його обрано добровільно та при цьому не порушуються права та свободи інших людей (наприклад, нормальний розвиток дитини). Констатація цього факту унеможливить застосування ст. 153 КК у її теперішній редакції, що потребує внесення змін до кримінального законодавства та інших нормативних актів.
____________________
Науковий керівник: Радутний Олександр Едуардович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
