:: LEX :: ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОТИПРАВНИХ ВЧИНКІВ У КОНТЕКСТІ КАТЕГОРІАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 23


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОТИПРАВНИХ ВЧИНКІВ У КОНТЕКСТІ КАТЕГОРІАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
 
21.05.2019 19:19
Автор: Панченко Олександр Георгійович, адвокат, помічник-консультант, Комітет з питань запобігання і протидії корупції, Верховна Рада України
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

У контексті теорії держави і права вирішення питання переліку нормативно-правових актів хоча й є очевидним, однак на сьогодні залишається нереалізованим [4]. Встановлення переліку нормативно-правових актів, що деталізують закон, передбачає прийняття важливого системного вирішення філософсько-правового характеру щодо рівня диспозиції правової норми. Йдеться про надання права деталізації правової заборони не лише національним законодавством, а й іншим суб’єктам права, які продукують нормативно-правові акти. Звісно ж, що така правомочність має бути закріплена спеціальним законом держави. Розв’язання проблематики визначення меж дії нормативно-правових актів має істотне значення для кваліфікаційних положень теорії держави і права. 

У контексті категоріальних положень теорії держави і права одним із завдань є визначення загальних характеристик протиправних вчинків, дій та діянь або бездіяльності, які у різні історичні періоди вважалися злочинними і викликали ту чи ту реакцію, яка дістала назву кари або покарання. За певних умов різні дії, вчинені групою людей або окремою людиною зараховувались до категорії «злочинні» [3, 5]. 

Ключовими питаннями концептуальних положень теорії держави і права ми можемо визначити такі. Внаслідок яких причин цей злочинний акт викликав і викликає у вигляді реакції з боку або окремої особи, або групи, або публічної влади низку актів, як дістали назву «кара» [1]. Це саме ті питання, які постають перед  теорією держави і права, питання, абсолютно відмінні від того, які акти ми повинні вважати злочинними. Ще однією концептуальною проблематикою вважається теоретичне обґрунтування теорією держави і права способів покарання.

Однак виникає певна теоретична суперечливість [2]. Згадані теоретичні питання є предметом розгляду такої практичної дисципліни, як кримінальна політика. Досліджуючи феномен злочину у категоріальних положеннях теорії злочину теорії держави і права, ми  дійшли висновку, що злочинні або заборонені законом дії – це такі дії, що суперечать системі поведінки «дозволений (законом) – належний (відповідний закону)». Це, на нашу думку, найпростіше визначення злочину. Отже, загальною ознакою всього класу злочинних дій і злочинної поведінки з позицій будь-якого індивіда буде ознака суперечливості між їхньою поведінкою й вчиненими діями, усвідомлюваними індивідуумом чи групою людей як «дозволений – належний», що можна вважати суперечностями атрибутивно-імперативних переживань.

Література

1. Кримінальний кодекс України: Закон від 05.04.2001 № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

2. Тодика Ю.М.  Тлумачення Конституції і законів України: теорія та практика: монографія. Xарків: Факт, 2003. 328 с.

3. Левицька О.В. Істина у праві: гносеологічний вимір: дис. на зд. наук. ст. канд. юрид. наук: 12.00.12 – філософія права; Міністерство освіти і науки України, Нац. університет «Львівська політехніка». Львів, 2019. 202

4. Тихомиров О.О., Мікуліна М.М., Іванов Ю.А. та ін. Теорія держави і права: навч. посіб. для підгот. фахівців з інформ. безпеки; за заг. ред. Л. М. Стрельбицької. Київ: Кондор, 2016. 332 с.

5. Рабінович П.М., Добрянський С.П., Гудима Д.А. та ін. Філософія права: проблеми та підходи; за заг. ред. П. М. Рабіновича. Львів: Льв. нац. ун-т ім. І. Франка, 2005. 332 с.

___________________________

Науковий керівник: Олійник Ольга Борисівна, доктор юридичних наук, професор, академік, лауреат премії імені Ярослава Мудрого



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше