У кожній демократичній державі повинна діяти чітко налагоджена система державного управління, зокрема і у виборчій системі. Наразі виборча система України має певні недоліки. Відповідно до Конституції України вищою формою безпосереднього здійснення влади народом визначено вибори та референдуми, що, в свою чергу, регулюється законами України та іншими нормативно-правовими актами. Більшість із них у багатьох своїх положеннях суперечать одне одному. Ця проблема виникла по декільком причинам: деякі положення виборчого законодавства є застарілими, по-друге, практично все виборче законодавство приймалось розрізнено, досить часто напередодні виборів або навіть під час їх проведення.
Через недосконалість законодавчої бази та відсутність необхідної політичної волі залишається незбалансованість у формуванні та діяльності гілок влади, що потребує обов’язкового вирішення. Вказані проблеми зумовлюють необхідність розробки та застосування механізмів, які б нівелювали негативні впливи на виборчу систему України.
Предметом дослідження є проблеми, що виникають в процесі вдосконалення виборчої системи України.
Об’єктом дослідження у даному випадку виступають виборча система України та законодавство, що врегульовує вибори в Україні.
Мета дослідження - аналіз проблемних питань вдосконалення виборчої системи Україні.
Основною проблемою є те, що існує велика кількість нормативно-правових актів, що врегульовують вибори в Україні, деякі норми виборчого законодавства є застарілими або такими, що суперечать іншим нормативно-правовим актам, тим самим створюють колізії у законодавстві.
При дослідженні проблемних питань виборчого законодавства України насамперед варто зазначити, те що чинне виборче законодавство України характеризується нестабільністю, відсутністю єдиної нормативної термінології для різних видів виборів та численними колізіями. До того ж чинні закони про вибори народних депутатів України, про вибори Президента України та місцеві вибори містять значну кількість нормативно-правових актів, зміст яких в деяких нормах схожий.
На думку, М. І. Ставнійчук систему комплексного інституту виборчого законодавства складають передусім чотири групи законодавчих актів. Основу цієї системи становить Конституція України. Другим елементом системи виборчого законодавства виступають, власне, спеціальні конституційні виборчі закони: Закон України «Про вибори народних депутатів України», який фактично є модельним виборчим законом. Третю групу складають інші нормативно-правові акти конституційного законодавства, зокрема Закони України «Про громадянство», «Про громадські об'єднання та інші. Четверту, найбільшу, складову системи виборчого законодавства складають галузеві нормативно-правові акти законодавства суміжних галузей, якими регулюються певні процедури та інститути виборчого права [1, с. 38-39].
Ще у 2006 році Центральна виборча комісія надіслала до парламенту України конкретні пропозиції щодо вдосконалення виборчого законодавства, серед яких і уніфікація норм виборчого законодавства. Найоптимальнішим варіантом у даному випадку є кодифікацією всього виборчого законодавства про вибори і референдуми шляхом прийняття Виборчого кодексу України [3, c. 47]. Ця ідея підтримується такими кваліфікованими юристами та науковцями в сфері виборчого права: М. Оніщуком, Ю. Ключковським, М. Ставнійчук. Саме цей крок, на їхню думку, допоможе остаточно стабілізувати виборче законодавство, й дасть змогу уникнути різних підходів до організації виборчого процесу [3, c. 129].
Ми погоджуємося із науковцями, що систематизація виборчого законодавства України у формі його кодифікації є надзвичайно складною процедурою і потребує спеціального, передусім науково-експертного аналізу з погляду реальності його адаптування в Україні.
Нещодавно, а саме 11 липня 2019 року Верховна Рада України ухвалила проєкт Виборчого кодексу України (законопроєкт №3112-1). Але 13 вересня 2019 року Президент України Володимир Зеленський ветував Виборчий кодекс України. Це було здійснено з об’єктивних причин, так як пояснив Президент України, що: «Кодекс, який надійшов на підпис, містить положення, які не відповідають Конституції України, не враховують останні позитивні зміни у виборче законодавство, спрямовані на його вдосконалення, не узгоджуються із законодавчими актами, які є базовими у відповідній сфері, не забезпечують належної регламентації та організації виборчого процесу, ефективного контролю за виборчими процедурами»[2].
Наразі питання вдосконалення виборчого законодавства залишається невирішеним. Верховна рада України активно працює над новим варіантом Виборчого кодексу, що буде містити уніфіковані норми усіх існуючих нормативно-правових актів, які будуть удосконалені та не будуть містити колізій.
Підсумовуючи викладене у даному дослідженні можемо сказати на те що наразі існують такі проблемні питання виборчого законодавства: значна кількість нормативно-правових актів виборчого законодавства, що не узгоджені між собою; деякі норми, що врегульовують виборчий процес є застарілими; наявність колізій у виборчому законодавстві; відсутність єдиного кодифікованого нормативно-правового акту, що врегульовує процедуру виборів.
Перші кроки до вдосконалення даних проблем уже зроблені, а саме розробка проекту Виборчого кодексу. В подальшому даний документ потребує вдосконалення та узгодження всіх норм, які закріпелені у ньому. На нашу думку для подальшого розвитку демократії в Україні потрібне якісне і стабільне виборче законодавство, яке дало б можливість забезпечити належні умови для справжнього волевиявлення народу.
Література:
1. Виборче право України: навчальний посібник / За ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук. Київ: «Парламентське видавництво», 2003. 383 с.
2. Володимир Зеленський ветував новий Виборчий кодекс. 14 вересня 2019 року. URL: https://gordonua.com/ukr/news/politics/-zelenskij-vetuvav-novij-viborchij-kodeks-1271250.html (дата звернення: 15.10.2019р.)
3. Ставнійчук М. І. Вибори в умовах політичної реформи. Віче. 2003.№ 3 (132). С. 3—10.
________________
Науковий керівник: Цимбалістий Тарас Олегович, кандидат юридичних наук, доцент, Тернопільський національний економічний університет
|