:: LEX :: КАНОНІЧНЕ ПРАВО ЯК ОДНЕ З ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ-РУСИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 30)

Термін подання матеріалів

11 березня 2021

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КАНОНІЧНЕ ПРАВО ЯК ОДНЕ З ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ-РУСИ
 
12.11.2019 20:02
Автор: Селіванова Світлана Андріївна, студентка I курсу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Розпочинаючи ще з часів Руси-України, наша держава позиціонувала себе як країна, що багата на церковні традиції. І це зовсім не дивно, оскільки Церква мала значний вплив у тогочасному суспільстві, будучи невід’ємною часткою його культурного та духовного життя. Умови сьогодення демонструють зростання інтересу до релігії та релігійних канонів. Канонічне право, звичайно, є незамінною частиною складного комплексу специфічного церковного організму. За багатьма особливими ознаками його можна віднести до розряду стабільних утворень, але водночас воно знаходиться у стані постійної взаємодії з соціальними, виробничими, політичними, ідеологічними, духовними, матеріальними факторами, які зазвичай зазнають певних змін. 

Особливості буття і функціонування канонічного права періоду України-Руси ставали предметом наукових розвідок таких науковців як: І. Терлюк, Я. Баранько, В. Лубський, О. Скакун, В Ухач та ін. [7].

Метою наукової розвідки є визначення та характеристика тих елементів давньоукраїнської правової системи, які формувались та під впливом християнства. Заявлена мета передбачає вирішення наступних завдань: з’ясування рівнів взаємодії правової та релігійної систем та стадій їх розвитку; відстеження процесів розвитку церковної юрисдикції Київської держави; аналіз впливу християнства на правосвідомість та правову культуру тогочасної держави.

Джерела, які варто залучити для розкриття теми – це два основних типи писемних джерела епохи України-Руси. У першу чергу документальні, які розкривають соціально-правову історію та нормативний бік давньоруської правової системи. Вони дають змогу висвітлити зміст, розвиток церковної системи права, суттєві сторони діяльності Церкви, її компетенцію, загальну юрисдикцію та стан матеріального забезпечення. Наступною буде група джерел приватного характеру, яка дозволяє простежити зв’язок релігійних християнських уявлень з поняттями про сутність влади, права, закону [2, с. 544-545]. Ці джерела відображають процеси перетворення норм тогочасної християнської моралі, норм церкви в норми права, а також містять свідчення про певні риси загальнолюдської правосвідомості та правової культури. Різноманітним сторонам та аспектам історичного минулого Руси-України присвячена велика кількість наукової літератури та інтернет-джерел. Проте, як така проблема впливу християнства на формування самої правової системи Русі висвітлена недостатньо.

У цілковитій єдності з економічними, політичними та правовими феноменами находились такі, які позиціонували себе зі сторони культурного та релігійного бачення. Не менш важливим фактом даного періоду є християнізація суспільства, оскільки, у працях більшості науковців зазначається, що під час розгляду епохи України-Руси, такі поняття як «цивілізація», «релігія», «право» виявлялись тісно пов’язаними [1]. Слід наголосити, що на ґрунті давньоруського суспільства церковна система права одержала національне забарвлення, та далі розвивалась як частина правової системи. Для відображення правової діяльності широкого вжитку набули такі поняття як «церковне» та «канонічне право». 

З моменту запровадження християнства давньоруська церковна система права розвивалася у дусі правового комплексу, який складався з юридичних норм, котрі, зазвичай, містились в церковних канонах та були результатом князівської законодавчої діяльності, норм неканонічного походження та привнесеного законодавства. Щодо обсягу канонічного права Руси-України, то він визначався традиціями і практичними здобутками Візантійських церков. Церковну систему України-Руси можна віднести до тої, яка була наділена публічним характером, що обумовлював склад саме суб’єктів церковного права, у якому зазначались припущення, що однією із сторін правовідносин виступає Церква, а також застосування норм права церкви не залежить від волі окремих осіб. На противагу, суб’єктивна правоздатність окремих членів церкви закріплена в нормах права церкви та не змінює його характер, тому що в центрі загальноцерковний інтерес, який беззаперечнопідтримується державою. Церковна система складала елемент правової системи Руси-України та відхилила процес системної взаємодії правової тарелігійної систем. Релігія була фоном для класифікації правових і моральних норм, які і призвели до формування канонічного і церковного права [3, с. 5-6]. 

Щодо розгалуження церковної і світської системи права варто підмітити, що історичний тип правопорядку Русі-України спричинив існування декількох систем законодавств,на які базувались на системах права Русі. Практична необхідність призвела до появи юридичних збірників певних типів. Основною ознакою давньоруських юридичних збірників було те, що вони містили норми рецепійованого права (зокрема тісний взаємозв’язок з візантійською традицією права) [4].

Важливим механізмом, який забезпечував динамізм формування правової системи Руси-України, вбачався у позаправових чинниках правореалізації. Значне місце в правореалізації належало діяльності церкви на засадах практики, що відбувалась відповідно до системи суспільних відносин і концептуально пов’яувалась з доктриною візантизму. Адже в судовій сфері відобразилися особливості взаємовідносин візантійського і місцевого компонентів праворегулювання. Розвиток церковно-судової влади транслювався у структурі церковної організації відповідно до принципу ієрархії та побудові давньоруської держави [5]. 

Результатом впливу християнства на культурно-правову атмосферу Русі було те, що вона впроваджувала ідею про первісність божественного. Від ХІІ ст. християнство стає певним мірилом соціальної поведінки, визначає систему поглядів, ідей, які стали офіційним підґрунтям розв’язування політичних конфліктів та проблем у суспільстві. Так, цікавим моментом є прагнення тогочасної християнської церкви обмежити рабство. При цьому не наполягаючи на відміні холопства, Церква стверджувала про необхідність гуманного відношення до залежних людей, засуджувала продаж та перепродаж хрещених з ціллю отримання прибутку для задоволення власних потреб [1].

Таким чином, фактором розвитку давньоруських систем права стало законодавство, яке виконувало роль акумуляторів правового досвіду. Системи права керувались законодавствами різноманітного походження (привнесеного чи то давньоруського) [6]. Збільшення законодавчої бази певною мірою відбувалось завдяки правовій рецепції, основним джерелом якої виступало візантійське законодавство. Відбиток впливу християнства простежувався у процесі трансформації норм християнської моралі і корпоративних норм православної церкви в норми права. Під впливом релігійного бачення світу сформувалась відносно чітка оцінка чинного правосуддя. Більше того, започатковувались нові підходи щодо розуміння цілей покарання. Вагомий вплив канонічного права та його джерел на формування правової системи України-Руси простежувався на рівні систем права, законодавства, інституційно-організаційному порядку, та на рівні ідей і поглядів тогочасного народу. 

Література:

1. Баранько Я. С. Канонічне право: історія та методологія дослідження. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_FP_2012_109_3 (дата звернення 03.11.2019 р.).

2. Баранько Я. С. Канонічне право і церковне право: особливості інтерпретацій. Гілея: науковий вісник. 2013. № 72. С. 543-548. 

3. Баранько Я. С. Особливості функціонування канонічного права в епоху Середньовіччя. Гуманітарні студії. 2013. № 20. С. 3-12.

4. Лубський В. І. Церковне (канонічне) право: Підручник. URL: http://ktds.org.ua/-/media/files/1/4/1486056813-lubskyi-v-i-cerkovne-(kanonichne)-pravo2014.pdf (дата звернення 05.11.2019 р.).

5. Терлюк І. Я. Історія українського права від найдавніших часів до XVIII століття. URL: https://docs.google.com/viewer?url=http://shron1.chtyvo.org.ua/Terliuk_Ivan/Istoriia_ukrainskoho_prava_vid_naidavnishykh_chasiv_do_XVIII_stolittia.pdf.

6. Ухач В. З. Історія держави і права України: навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2011. 387 с.

7. Ухач В. З. Кодифікація канонічного права західної (римо-католицької) Церкви: порівняльний аналіз. URL: http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/18721.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ФОРМУВАННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЗВИТОК ЗВИЧАЄВОГО КОЗАЦЬКОГО ПРАВА
12.11.2019 20:04
«ПРАВА, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬКИЙ НАРОД» ТА ІНШІ ПРИВАТНІ КОДИФІКАЦІЇ ПРАВА В УКРАЇНІ (КІН. ПЕРШ. ПОЛ. – ДР. ПОЛ. XVIII ст.)
12.11.2019 19:52




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше