:: LEX :: ОСОБИСТІ ТА МАЙНОВІ ПРАВА ПОДРУЖЖЯ ЗА ЛИТОВСЬКИМИ СТАТУТАМИ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 67)

Термін подання матеріалів

12 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 1


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБИСТІ ТА МАЙНОВІ ПРАВА ПОДРУЖЖЯ ЗА ЛИТОВСЬКИМИ СТАТУТАМИ
 
16.12.2019 19:17
Автор: Венгер Тетяна Сергіївна, студентка I курсу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Утворення незалежної Української держави та формування національної правової системи дали поштовх до об’єктивного та глибокого вивчення історії українського права. Безумовно, велике значення має науковий аналіз правового статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського. 

Заявленою проблематикою займались знані теоретики та історики права, зокрема В. Гончаренко, В. Кульчицький, Ф. Леонтович, П. Музиченко, А. Рогожин, Б. Тищик , І. Терлюк, І. Усенко, О. Ярмиш, В. Ухач та ін.

Метою наукової публікації є визначення особливостей та відмінностей шлюбно-сімейного законодавства за трьома Литовськими статутами (1529, 1566, 1588 років).

Майнові правовідносини подружжя поділяють на: 1) речові правовідносини (відносини подружжя щодо права власності на майно та права на користування речами, які належать кожному з них); 2) зобов'язальні правовідносини (відносини подружжя щодо взаємного утримання (аліментування) та договірні відносини подружжя).

Слід наголосити, що український народ послуговувався у вирішенні шлюбно-сімейних відносин саме Литовськими статутами, тобто вони діяли близько трьох століть на наших землях. Статут 1529 р. був першим у Європі систематизованим зводом законів різних галузей права. Норми шлюбно-сімейного права були виведені в окремий розділ. У 1566 році прийнято другий статут (Волинський). Дія цього статуту поширювалася на Волинь, Поділля і колишнє Київське князівство. Спеціальні його розділи регулювали правове становище шляхти, шлюбно-сімейні відносини, опіку, продаж, спадкування, земельні спори тощо. Третій Литовський Статут (Новий), був прийнятий у 1588 р. Укладення третьої редакції Литовського статуту свідчило про високу правничу ерудицію авторів [1, с. 34].

Литовські статути докладно регулювалися й майнові відносини подружжя. Статути чітко регламентували  всю систему укладання шлюбів. Так шлюб набував законної сили, якщо було виконано такі умови: наречені повинні були отримати згоду батьків, було укладено шлюб у церкві, відбулася весільна частина, було сплачено владі грошовий податок. Сімейне право за Литовськими статутами визначало майнові й особисті немайнові відносини, що виникали зі шлюбу, кровної спорідненості, опіки, усиновлення та прийняття інших осіб до сім'ї [4. с. 78]. 

Законодавство визначало порядок укладення шлюбу, який мав декілька етапів: сватання, оглядини, заручини, вінчання та весілля. Сватання й оглядини як підготовча стадія не мали правових наслідків. Набули поширення заручини при свідках та з виконанням символічних дій. Шлюб мав бути укладений у домовлений термін. Юридичні наслідки наступали лише після заручин. Головною частиною такого договору були майнові відносини. Відповідно до Литовських статутів, шлюбний договір мав назву «інтерциза» [3, с. 87]. 

Майнові відносини подружжя залежали у першу чергу від того, яке майно кожний із них вносив при вступі у шлюб, тому що придане дружини, хоча й переходило у спільну власність сім'ї, проте забезпечувалося нерухомим майном чоловіка. У випадку припинення шлюбу придане підлягало поверненню дружині, а в окремих випадках - близьким родичам дружини. 

Для законного розірвання шлюбу досить було чоловікам заявити перед світським або духовним судом чи посадовою особою місцевої адміністрації про те, що вони розривають свій шлюб, і вільні вступити у новий шлюб. Дозвіл на розірвання шлюбу повинен був надаватися тільки за наявності вагомих причин: а) нездатність чоловіка до подружнього життя; б) наявність певного ступеня кровної спорідненості; в) вчинення тяжкого злочину одним із подружжя; г) перелюбство дружини; д) важка хвороба тощо. Шлюб припинявся також при оголошенні особи вигнанцем, при відході одного із подружжя у монастир. У цих випадках той, хто залишився мав право одружитися вдруге [2, с. 127].

Ухвалення  Литовського статуту 1529 р. ознаменувало розширення правового регулювання сімейних правовідносин саме правовими актами, а не церковними і звичаєвими нормами. Зокрема, Литовський статут 1529 р. надавав правовому регулюванню сімейних правовідносин велике значення, про що свідчить наявність двох окремих розділів: четвертого «Про спадкування жінками та одруження дівчат» та п’ятого «Про опікунів» [3, с. 114]. 

У четвертому розділі цього правового акту передбачалися такі майнові й особисті права жінок і дівчат: 1) право добровільно одружуватися для княгинь та панянок; 2) спадкові: право вдови на успадковування після чоловіка в разі відсутності віна: нарівні зі своїми дітьми або на третину майна в разі відсутності дітей; право на відшкодування вартості успадкованого нерухомого майна в разі одруження з іноземцем; спадкові права дітей на майно їхніх батьків (це стосувалось не тільки жінок, а й чоловіків) – втрата права на спадкування в разі одруження без згоди батьків або вчинення насильства щодо батька або матері, втрата дівчиною-сиротою успадкованого майна в разі одруження без згоди родичів; 3) право жінки на посаг та віно: обов’язок батьків забезпечити своїм дочкам посаг і обов’язок батьків забезпечити надання їхній дочці віна; 4) право жінки на управління майном неповнолітніх дітей у разі смерті їхнього батька.

Друга редакція Литовського статуту урегульовувала сімейні права й обов’язки учасників сімейних правовідносин, передусім батьків і дітей, жінки в частині права на шлюб, спадкування та права на посаг, опікунів і неповнолітніх дітей, а також батька в частині заповідання власного майна. Цей статут передбачав, що в разі смерті батьків та інших родичів діти отримують майно, отримане їхніми батьками за службу, а також зняв обмеження на передачу у спадок або будь-яким іншим способом відчуження на користь дітей нерухомого майна. Третя «Люблінська» редакція Литовського статуту  1588 р. стала подальшим розвитком українського права, зокрема сімейного [3, с. 136]. 

Підводячи підсумки теми, слід зробити певні висновки. По-перше, Литовські статути позитивно вплинули на розвиток українського права, оскільки їхнім основним джерелом був збірник норм староукраїнського права – Руська правда. По-друге, сімейне право за Литовськими статутами було спрямоване на регулювання особистих і майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми, опікунами і підопічними, усиновлювачами й усиновленими [4. с. 167]. 

Отже, із впевненістю можна казати, що в першій половині ХVІІ ст. категорія шлюбу сприймалася українцями двояко: по-перше, шлюб – духовний союз, освячений церковним вінчанням, а по-друге, шлюб як громадянський союз, заснований на стародавніх весільних звичаях та на договірних засадах. 

Література:

1. Трофанчук Г. І. Історія держави і права України: підручник. Київ: Юринком Інтер, 2003. 512 с.

2. Яковенко Н. Від партикулярних привілеїв до правничої системи: Литовські Статути й реформи. Нариси історії середньовічної та ранньомодерної України. Київ: Критика, 2005. 584 с.

3. Перший (1529 р.), Другий (Волинський) (1566 р.) та Третій 1588 р. Статути Великого князівства Литовського. Кодифікація цивільного законодавства на українських землях. Т. 1. / За ред. Р. О. Стефанчука та М. О. Стефанчука. Київ: Правова єдність, 2009. С. 57-148.

4. Ухач В.З. Історія держави і права: навчальний посібник. Тернопіль: Вектор, 2011. 378 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІСЦЕВИХ СУДІВ НА ТЕРИТОРІЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЗОНИ ОКУПАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ) (1941 – 1943 РР.)
22.11.2019 11:14
«РУСЬКА ПРАВДА» - ВИДАТНА ПАМ’ЯТКА ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОГО ПРАВА
14.12.2019 10:38
ОСОБЛИВОСТІ СПАДКОВОГО ПРАВА ЗА «РУСЬКОЮ ПРАВДОЮ»
14.12.2019 10:35
ШЛЮБНЕ ПРАВО УКРАЇНИ-РУСИ
14.12.2019 10:34
ІНСТИТУТ ПОКАРАННЯ В КИЇВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ
14.12.2019 10:31
ВПЛИВ ІСТОРИЧНИХ ЧИННИКІВ НА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЖЕРТВ РЕПРЕСІЙ ТА ЗАСУДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ
10.12.2019 20:22




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше