Сьогодні, однією з найбільш поширених форм господарської діяльності є здійснення індивідуальної підприємницької діяльності громадянами. Згідно із статистикою, кількість зареєстрованих фізичних осіб - підприємців станом на 2020 рік, становила 1 млн 885,9 тисяч осіб [1]. Тому такий вид діяльності має суттєве значення для розвитку економіки нашої держави, адже забезпечує значний обсяг податкових надходжень до бюджету, а також вирішує проблеми щодо безробіття. У свою чергу, держава має підтримувати розвиток малого і середнього бізнесу, шляхом створення прозорих і справедливих правил. Забезпеченню справедливості має сприяти неухильне дотримання принципу рівності та недопущення різних проявів податкової дискримінації. Проте діючий стан правового регулювання оподаткування фізичних осіб − підприємців не можна назвати оптимальним. Аналіз норм законодавства та практики його застосування підтверджує, що велика кількість положень норм Податкового кодексу України, які регулюють оподаткування підприємців на загальній системі оподаткування, є дискримінаційними, тому, відповідно, потребують змін, що свідчить про актуальність дослідження цього питання.
Метою даного дослідження є оцінка переваг та недоліків здійснення господарської діяльності у формі фізичної особи-підприємця, а також внесення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання діяльності ФОП на загальній системі оподаткування для забезпечення принципу рівності платників податків та недопущення дискримінації.
Проаналізувавши вплив вибору форми здійснення господарської діяльності на процес податкового планування, можна стверджувати, що дана відмінність найбільше проявляється в порядку оподаткування юридичних осіб та фізичних осіб − підприємців, адже перші на загальній системі оподаткування є платниками податку на прибуток підприємств, в той час як підприємці на загальній системі оподаткування сплачують податок на доходи фізичних осіб. На перший погляд, ставки цих податків одинакові – 18%, однак сукупність інших елементів податків і їх сплата значно відрізняють ці форми ведення бізнесу щодо їхнього податкового навантаження [2, с.65].
Під час вибору між проведенням господарської діяльності у формі створення юридичної особи чи у формі фізичної особи-підприємця, потрібно враховувати не тільки податкові аспекти, а й звертати увагу на всі переваги та недоліки. До очевидних переваг ведення підприємницької діяльності як індивідуального підприємця є відсутність вимог у процесі здійснення державної реєстрації, швидкість і простота прийняття управлінських та виробничих рішень. Також на підприємців не поширюються обмеження по касових операціях, тобто відсутні вимоги щодо обов’язкового зберігання готівкових коштів у банку, дотримання ліміту каси. Ще однією з переваг є здійснення спрощеного обліку доходів та витрат, порівняно з бухгалтерським обліком юридичної особи [3].
Вагомим чинником, що може вплинути на доцільність вибору форми здійснення господарської діяльності є й те, що, здійснюючи підприємницьку діяльність самостійно, фізична особа несе відповідальність за своїми податковими зобов’язаннями власним майном, на противагу засновникам юридичних осіб, що породжує значні ризики для перших. Група науковців вважає, що відсутність відповідальності засновників за зобов’язаннями юридичної особи породжує можливість незаконного ведення бізнесу. З іншого боку, відповідальність ФОП за своїми зобов’язаннями робить його незахищеним у порівнянні із засновниками юридичних осіб [4, с. 97]. Але запровадження відповідальності засновників за зобов’язаннями юридичної особи є недоречним, адже стане фактором стримування ділової активності та буде суперечити світовій корпоративній практиці.
Щодо порівняння податкового навантаження юридичних і фізичних осіб − підприємців на загальній системі оподаткування, можемо зазначити, що відповідно до чинного законодавства для індивідуальних підприємців воно є вищим. Причиною є відмінність у процесі визначення об’єкта оподаткування, яка полягає в тому, що для підприємців значно обмежений перелік витрат порівняно з юридичними особами. Для юридичних осіб об’єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений за даними бухгалтерського обліку, за якого враховуються витрати операційної діяльності, а також інші витрати. Щодо переліку витрат, які може під час визначення оподаткованого доходу врахувати фізична особа-підприємець, наведений у п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, який є за своїм змістом значно вужчим [3]. Стосовно витрат, що не містяться в даному переліку зазначимо, що вони не можуть враховуватися під час визначення об’єкта оподаткування. Наприклад: підприємець не зможе врахувати витрати на власне відрядження, а лише на відрядження найманих працівників.
Фізична особа-підприємець обмежена й у зарахуванні до витрат, пов’язаних з отриманням доходу, витрат на страхування. Податкові органи в індивідуальній податковій консультації № 1009/Б/99-99-13-01-02-14/ІПК [5] визнали право на зарахування до витрат підприємницької діяльності підприємців-перевізників витрат за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, а також особисте страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті під час поїздки, адже таке право є обов’язковим для власників транспортних засобів.
Слід згадати й те, що до 2017 року податкові органи ставили під сумнів право фізичних осіб − підприємців враховувати під час визначення об’єкта оподаткування суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовувалися під час здійснення господарської діяльності. Проблему вирішили шляхом законодавчого врегулювання [6].
Й досі спірним залишається питання щодо формування та документального підтвердження витрат підприємця. Оскільки, підприємець отримавши товари або послуги, не оплатив їх, то податкова не визнає такі витрати навіть за умови, що вони підприємцем реалізовані і він отримав відповідний дохід.
Невизначеним й досі залишається питання щодо витрат для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, наприклад, таких як адвокати, нотаріуси та сукупність інших, оскільки норма ст. 178 Податкового кодексу України встановлює, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності [3]. Тобто дана стаття ПК містить лише загальне положення, яке передбачає, але перелік витрат, що вважаються необхідними для здійснення такої діяльності, й те хто саме має визначати таку необхідність, не врегульовано.
Також, важливим є й те, що фізичні особи – підприємці, а також особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, мають додаткове податкове навантаження у вигляді військового збору (1,5% від об’єкта оподаткування), а юридичні особи сплачують ЄСВ тільки з фонду оплати праці найманих працівників. При цьому, слід врахувати, шо фізичні особи – підприємці зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок навіть за відсутності в них доходів від здійснення своєї діяльності.
Отже, на підставі викладеного можна зробити висновок: чинне законодавство потребує внесення змін до Податкового кодексу України, які повинні усунути необґрунтовані обмеження для фізичних осіб − підприємців стосовно формування витрат, які враховуються у процесі обчислення об’єкта оподаткування. Такі положення слід закріпити і для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Затвердження відповідних норм у Податковому кодексі України, створить можливість для забезпечення дотримання принципу рівності платників податків. Також надасть право на формування витрат, що пов’язані із професійною діяльністю в тому масштабі, який не є меншим, ніж передбачений для юридичних осіб, шляхом чіткого встановлення критеріїв визначення витрат, які з господарською діяльністю не пов’язані, для уникнення зловживань із боку як платників податків, так і податкових органів.
Література:
1. Слово і діло: Як змінювалася кількість ФОПів та юридичних осіб в Україні в 2013-2020 роках URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/01/27/infografika/biznes/yak-zminyuvalasya-kilkist-fopiv-ta-yurydychnyx-osib-ukrayini-2013-2020-rokax
2. Греца Я.В. Забезпечення принципу рівності при оподаткуванні доходів фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2020. № 1. с.64–68
3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text
4. Греца Я. В. Зміст, правові засоби та межі податкового планування: зарубіжний досвід та українська практика : дис. докт. юр. наук : 12.00.0. Ужгород, 2020. 460 с.
5. Щодо формування витрат фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування, яка здійснює діяльність у сфері пасажирських перевезень (лист ДФС від 14.03.2018 р. № 1009/Б/99-99-13-01-02-14/ІПК) URL: https://buhgalter911.com/normativnaya-baza/pisma/gfsu/schodo-formuvannya-vitrat-1036288.html.
6. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні : Закон України від 21.12.2016 р. № 1797-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2017. № 5-6. Ст. 48
___________________
Науковий керівник: Гаврилюк Руслана Олександрівна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри публічного права, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, м. Чернівці, Україна
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
