У сучасних умовах розвитку земельні питання залишаються досить актуальними, оскільки земельний фонд України характеризується високою продуктивністю, бо саме чорноземи складають близько 60% території України, які є екологічно досконалим і естетично цінним еталоном та ідеалом ґрунту. У зв’язку з довготривалою дією мораторію в Україні сформувався тіньовий ринок обігу земель сільськогосподарського призначення за допомогою дозволених законодавством механізмів: довгострокової оренди, встановлення довгострокового емфітевзису тощо. Існування тіньового ринку перешкоджає ефективному обліку земельних ділянок, зумовлює низький рівень надходжень до бюджету та призводить до деградації земель.
На сьогоднішній день одним із провідних напрямків аграрної політики нашої держави є вирішення проблеми існування тіньового ринку оренди земель сільськогосподарського призначення, оскільки останнє спричиняє не лише несплату значної суми коштів до державного бюджету, а й неконкурентоспроможність тих фермерів, які провадять свою діяльність на підставі укладених та зареєстрованих договорів оренди землі чи емфітевтів та сплачують податки за користування чужою землею.
Питання тіньового ринку землі досліджували такі науковці як С.Закірова, А. Касич, Н. Попрозман, А. Коробська та С.Гоштинар. Оскільки це питання продовжує бути актуальним і в даний час, то воно потребує більш детального вивчення.
Внаслідок корупційних зловживань у сфері земельних відносин держава вже втратила мільйони гектарів землі. Функціонування тіньового ринку обігу землі зумовлює низький рівень бюджетних надходжень, що потребує розроблення комплексу заходів, які спрямовані на мінімізацію земельної корупції та активізацію діяльності правоохоронних органів та всіх суб’єктів протидії таким правопорушенням. До зловживань, спрямованих на незаконне заволодіння земельними ділянками, притягуються посадові особи державних органів, які уповноважені приймати окремі рішення із земельних питань. Зокрема, до таких зловживань варто відносити: укладення договорів про спільну діяльність щодо використання земельних ділянок комунальної та державної власності; самочинне захоплення земель державної та комунальної власності за погодженням із посадовими особами; застосування інструментарію «безоплатної приватизації» для вилучення земельних активів [1, с. 2].
Поряд з бюджетними втратами, результатом високого рівня тінізації земельних відносин є невпевненість суб’єктів господарювання у захисті прав власності на землю, що стримує інвестиційну активність у реальному секторі економіки, за саме у сільському господарстві та будівництв. Корупція та тінізація у сфері земельних відносин створюють умови для деформації та руйнування механізмів конкуренції на ринку землі та спотворюють механізми формування витрат у галузях економіки. Так, наприклад, високі хабарі за купівлю чи відведення земельної ділянки під забудову необґрунтовано завищують ціни на ринках житлової нерухомості. [2].
Сформований ринок землі формує умови для ефективного використання земельних ділянок суб’єктами господарювання, дає можливість окремим суб’єктам відмовитися від земельної ділянки, а саме продати чи здати її в оренду, з метою більш ефективного та раціонального її використання. Досвід багатьох країн світу дає змогу оцінити позитивні наслідки формування ринку землі. Однак, на сьогоднішній день законодавство не містить дієвих запобіжників, які б унеможливили проведення земельних аукціонів з бажаним результатом. Політичні ігри навколо Конституційного Суду України та внутрішні негаразди в самому суді роблять рішення у справі про земельну реформу абсолютно не прогнозованими і непередбачуваним. Тому рішення Конституційного Суду України може бути політичним гамбітом на українській шаховій дошці [3].
Наприклад, в провідних європейських країнах формування приватної власності на землю відбувалось в різних умовах та на сьогодні знаходиться на різному рівні. Україна стала рекордсменом за тривалістю та складністю проведення земельної реформи – у жодній іншій державі не було такої невизначеності, хоча в багатьох з них (а саме, Молдові, Грузії, Литві, Угорщині, Бразилії) земельна реформа все ще триває. В країнах Прибалтики, Польщі та Угорщині була здійснена спроба відновити до-комуністичні форми господарювання та створити комфортні умови для існування та праці фермерів. Жорсткі обмеження максимального розміру земельної ділянки (від десятків до сотень гектарів) запроваджували у Молдові, Литві, та Угорщині – це сформувало соціальний пласт дрібних земельних власників. Обмеження середнього розміру у 200-400 гектарів були встановлено для певних категорій населення у Естонії, Латвії, Польщі, Росії, Грузії (потім скасовані). В Бразилії була здійснена спроба розділити величезні неефективні латифундії на середні ділянки. Спроба була реалізована, але фактично землі залишились розділеними між новими підставними власниками.Загалом, міжнародний досвід показує, що ринковий обіг земельних ресурсів є лібералізованим всюди, однак різниця полягає у ступені контролю держави за цим ринком. Абсолютно вільними можна вважати земельний ринок Латвії, Литви та Естонії, майже вільним – в Молдові, Грузії та Польщі: в цих державах обмеження в операціях з купівлі та продажу мінімізовані і експерти відзначають, що попит на землю поступово зростає [4].
Таким чином, відсутність прозорості процедури відведення земельних ділянок створює корупційні ризики практично на всіх етапах організації землевідведення, а отже, як наслідок, найбільшими бенефіціарами безкоштовної приватизації є недобросовісні чиновники, які використовують корупційні та шахрайські схеми для вилучення земельних активів. Підсумовуючи, зазначимо, що земельну реформу в Україні варто оцінити позитивно. Мовляв, сам факт того, що ринок землі запрацював після 30 років стагнації, вже є позитивним сигналом як для української економіки, так і для потенційних інвесторів.
Для викорінення «тіньового ринку землі» в Україні необхідні прозорі механізми проведення земельних аукціонів та реєстрації земельних ділянок нотаріусами. Крім того, з метою підвищення прозорості процедури затвердження документації із землеустрою пропонується оприлюднити висновки щодо розгляду документації із землеустрою. Для більш ефективного вирішення суперечливих питань у земельних спорах судам доцільно застосовувати судову практику ЄСПЛ. Європейські стандарти судочинства надають пріоритет розвитку альтернативних методів вирішення спорів як для розвантаження судів, так і для їх розвитку з метою стимулювання менш формалізованих методів їх вирішення.
Література:
1. Клочко А.М. Проблемні питання трансформації земельних відносин у контексті земельної реформи в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. №1. С.1–5.
2. Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрями подолання: аналіт. доп. / Т. А. Тищук, Ю. М. Харазішвілі, О. В. Іванов; за заг. ред. Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2011. – 96 с
3.Схеми тіньового обігу землі в умовах мораторію.2020. URL:https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2021/01/Zemlya_tinovyj-obig_100-fn.pdf
4.Міжнародний досвід земельної реформи: чому немає панацеї. URL: https://cost.ua/569-land-reform-international-experience/
__________________________________
Науковий керівник: Липницька Є.О., доцент, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського та адміністративного права
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
