Еволюція різноманітних способів документування інформації супроводжується неминучим розвитком способів її підробки. Для успішного розкриття кримінальних правопорушень та судового розгляду постає необхідність у застосуванні спеціальних знань у різних формах, однією з яких є техніко-криміналістична експертиза документів. Технологічний прогрес значно спрощує процес як виготовлення так і підроблення документів, а також ускладнює їх дослідження, що зумовлює актуальність даної теми.
Питання розвитку криміналістичного документознавства було висвітлено у працях багатьох вчених, серед них Волошин О.Г., Воробей О.В., Мельников І.М., Сезонов С.В., Щербаковський М.Г. та інші.
Відповідно до наукової літератури, документи (від лат. documentum – зразок, свідоцтво, доказ) – це матеріальний носій, що містить інформацію та відповідні реквізити, які дозволяють його ідентифікувати. Даний термін є досить багатозначним, враховуючи те, що його використовують у різних сферах життєдіяльності. Саме у кримінальній юстиції документ розглядають як один з видів доказів.
Дефініцію терміну «підробка» закріплено у підпункті 29 пункту 5 Постанови Правління Національного банку України № 107 від 28.07.2020 року, відповідно до якого підробка – створення (повністю або частково) документа, подібного на справжній/автентичний документ, з метою незаконного його використання як справжнього/автентичного документа. [1]
Перші згадки про підроблені документи з’явились ще за часів Стародавнього Риму, зокрема про підроблені заповіти та цивільно-правові угоди.
Литовські Статути у редакції від 1588 р. містили згадку про встановлення відповідальності за підробку монет. Через пів століття у Франції було видано відомий Трактат про дослідження письма Ж. Равено. Проте згодом королівським указом ця книга була оголошена такою, що може стати в нагоді тим, хто займається підробкою документів, і була спалена перед будівлею суду.
Розвиток почеркознавства у 19 ст. відобразився у праці італійського криміналіста А. Бертильона «Порівняння почерку та графічна ідентифікація» (1898 р.). Значний вклад був зроблений Г. Гроссом, який ввів у науку новий термін – «криміналістика». У 1892 р. ним було видано «Керівництво для судових слідчих, чинів жандармерії і поліції». Наступне століття відзначилось вдосконаленням методів досліджень, зокрема використанням інфрачервоних, ультрафіолетових та рентгенівських променів.
Сучасні криміналістичні дослідження можна поділити на декілька видів, а саме: 1) почеркознавчі – за допомогою них встановлюється виконавець документа, 2) авторознавчі, які з’ясовують авторство тексту, 3) техніко-криміналістичні, які дозволяють дослідити решту складових елементів документа. [2, с. 138]
Техніко-криміналістичне дослідження документів – це вид криміналістичного дослідження, який спрямований на вивчення способів виготовлення документів з метою встановлення їх справжності.
Виокремлюють три групи об’єктів технічного дослідження: реквізити, матеріали, а також засоби та пристрої, якими було виготовлено документ.
За результатами дослідження встановлюється, чи документ є справжнім, чи підробленим. Справжній документ може бути дійсним або недійсним, підроблений – інтелектуальною або матеріальною підробкою.
Основними завдання техніко-криміналістичної експертизи документів (ТКЕД) є встановлення способу і давності виготовлення документа, інформації щодо реквізитів, а також використаних технічних засобів.
До методів, які можуть бути використані при проведенні ТКЕД, відносять дослідження у наскрізному світлі, ультрафіолетових та інфрачервоних променях, світлова мікроскопія та багато інших.
У зв’язку з діджиталізацією та розвитком інформаційних технологій так звані «традиційні злочини» набули нових форм, що значно ускладнює процес їх дослідження. У той же час створено нові можливості для розвитку сучасної криміналістики. Новітні цифрові методи аналізу документів дозволяють підвищити якість зображення (посилення різкості, корекція тощо), ідентифікувати людину за зображенням, проводити порівняльний аналіз почерку шляхом сканування, що в сукупності не дозволяє приховати криміналістично значущу інформацію [3, с. 51-54]
Підсумовуючи, варто зазначити, що значення техніко-криміналістичного дослідження документів важко переоцінити, адже даний вид досліджень, пройшовши тривалий шлях еволюції, на сьогоднішній день сприяє розкриттю кримінальних правопорушень, з’ясуванню особи злочинця та окремих обставин справи.
Література:
1. Постанова Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» № 107 від 28.07.2020, Офіційний вісник України, 2020 р., № 68, ст. 45, код акта 100507/2020.
2. Сезонов В. С. Генезис криміналістичного дослідження документів як галузі криміналістичної техніки. Право і безпека – Law and Safety. 2020. № 2 (77). С. 133-140.
3. Кобилянський О.Л., Корнєєва В.А. Криміналістичне дослідження документів. DICTUM FACTUM. № 1(11). 2022. С. 40-56.
________________________________
Науковий керівник: Кожокарь Іван Юрійович, асистент кафедри кримінального права Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
