Правовий статус людини і громадянина визначає основні права та обов'язки, які надаються кожній особі в суспільстві. Цей статус базується на низці принципів, які служать гарантом захисту прав та свобод людини.
Важливим принципом правового статусу людини і громадянина є принцип невідчужуваності та непорушності основних прав і свобод. Цей принцип підкреслює, що основні права і свободи виникають у людини з моменту народження і залишаються невідчужуваними протягом її життя. Вони є природними для кожної людини і не потребують дозволу або надання з боку держави чи приватних організацій. Ці права є необхідними для нормального існування та розвитку особистості, і вони не можуть бути позбавлені або обмежені.
На мою думку, держава має гарантувати дотримання цих прав і свобод, оскільки вони є невід'ємною частиною кожної людини. Термін "непорушність" використовується для підкреслення важливості цих прав та свобод і показує, що будь-яке їх порушення є неприпустимим.
Принцип рівності перед законом є гарантією того, що всі громадяни мають однакові права і можуть користуватись ними без будь-якої форми дискримінації. Цей принцип забороняє позбавлення кого-небудь прав через расову, національну, релігійну або соціальну приналежність. Рівність перед законом сприяє стабільності і справедливості в суспільстві, а також сприяє розвитку демократії та правової держави[1].
Щодо наступного конституційного принципу - принципу єдності конституційних прав і обов'язків людини і громадянина, він вказує на те, що у кожної людини і громадянина є як права і свободи, так і обов'язки. Цей принцип відображає той факт, що кожна особа має свої права, які їй гарантуються, але вона також зобов'язана виконувати свої обов'язки перед суспільством. Побудова сильного та демократичного суспільства можлива тільки за умови дотримання цього принципу і виконання всіма громадянами їх прав і обов'язків.
Невичерпність прав і свобод означає, що перелік, який міститься в Конституції України, не є вичерпним. Це означає, що він не обмежений лише правами і свободами, які зазначені в Конституції України. Таким чином, законодавець заздалегідь передбачив можливість розвитку нових прав і свобод та їх включення до цього переліку[2, с.47].
Останнім конституційним принципом конституційно-правового статусу людини і громадянина є принцип гарантованості прав і свобод. Цей принцип відображений у частині 2 статті 22 Конституції України, де зазначається, що держава має забезпечити гарантії дотримання прав і свобод кожної людини. Це означає, що кожна людина повинна мати можливість вільно, за своїм розсудом і власних інтересах формувати свою поведінку з метою забезпечення гідного існування та нормального розвитку.
Проблема реалізації принципів конституційно-правового статусу особи виникає у зв'язку з різними факторами, які можуть обмежувати чи порушувати права та свободи людини. Вважаю, що найпоширенішими є : недостатня правова культура та освіта, оскільки низький рівень правової культури серед населення може призводити до незнання прав та обов'язків, що позначається на їх реалізації. Брак освіти з питань прав людини та недоступність інформації про правові гарантії можуть стати перешкодою для повноцінної реалізації прав особи.
Наступною проблемою є корупція та недотримання закону. Відсутність ефективних механізмів протидії корупції і недотримання закону може призводити до порушення прав особи. Недостатня незалежність судової системи, зловживання владою та непрозорі процедури можуть ставити під загрозу правовий статус особи.
Наявність дискримінації на підставі раси, статі, релігії, національності, інвалідності або інших характеристик також може обмежувати права та свободи особи. Нерівність у доступі до освіти, праці, медичних послуг та інших ресурсів також може позначитися на реалізації прав особи.
Отже, принципи правового статусу людини і громадянина є важливими елементами, які забезпечують належне здійснення прав та обов’язків. Їх перелік не є вичерпним, проте важливим моментом є їх дотримання, яке на практиці має свої недоліки: недостатнє законодавче врегулювання, корупція, дискримінація тощо.
Список використаної літератури
1. Кириченко Д. Р. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні. Основні права людини і громадянина в умовах глобалізації. Київський національний університет технологій та дизайну, 2022.
2. Охотнікова О.М. Деякі питання щодо конституційно-правового статусу людини і громадянина України.Концептуальні шляхи розвитку науки та освіти (частина IІ): матеріали Міжнародної науково-практичної конференції м. Львів, 12-13 лютого 2020 року.–Львів: Львівський науковий форум, 2020.–64 с. (2020): 48.
_____________________
Науковий керівник: Кравцова Зоріна Сергіївнна, доктор юридичних наук, доцент кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
