О.МАЛИНОВСЬКИЙ ПРО ВІДОБРАЖЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ НОРМ У ПАМ'ЯТКАХ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ
12.10.2009 22:36
Автор: Сворак Степан Дмитрович, доктор історичних наук, професор, начальник кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Провідна концепція співвідношення прав і звичаїв базується на тому, що ґенеза та трансформація всіх суспільних інститутів включаючи державу і право - це об'єктивний процес суспільного розвитку у якому право є найбільш складним і важливим суспільним явищем. Тому, вивчення і дослідження як світової так і вітчизняної культури неможливе без аналізу основ державно-правових інститутів та звичаєвих засад їх становлення, еволюції та функціонування.
Інформацію про звичаєво-правові норми історики права, - наголошував О.Малиновський, - черпають із різноманітних пам'яток історичного життя народу в тому числі із пам'яток літератури, якими для українських істориків права є "Літопис", "Повчання Володимира Мономаха", "Слово о полку Ігоровім" і ін.
В історичних пам'ятках літописах, статутах, договорах, піснях, приказках, працях вчених збереглася інформація про те, якими саме звичаями керувалися люди від найдавніших часів і як відбувалися трансформація їх у закони, кодифікація або відживання та відступ в історію.
Аналізуючи історичні твори, та твори художньої літератури сучасної йому прози та поезії С.Х.Малиновський небезпідставно стверджував, що між правознавством і літературою взагалі і між художньою літературою зокрема встановлений зв'язок: "Литература єсть пам'ятник обьічного права и при том иногда — пам'ятник единственний" [1,2]. Тому юрист, що вивчає звичаєве право обов'язково повинен звертатися до пам'яток літератури.
Юридична наука вивчає явища юридичного побуту, у той час коли белетристична література відображає різноманітні явища суспільного життя, в тому числі і юридичні його сторони. Тому література на думку вченого "містить багатий і цінний матеріал для вченого юриста" [2,1]. З цієї точки зору важливо прослідкувати генезу та трансформацію права російської та української белетристики у її історичному розвитку. Поряд з "Русскою правдою", договорами, грамотами, судебниками, уставами, регламентами, указами і іншими юридичними пам'ятками руського права, досліднику необхідно вивчати народні пісні, казки, балади, "Слово о полку Ігоровім", твори Фонвізіна, Пушкіна, Тургенєва, Гоголя, Достоєвського, Толстого і ін. [3,562].
Аналізуючи питання звичаєвого права у творчості А.П. Чехова, професор О.Малиновський викриталізовує ідеал права для "русских людей" зображених у творах Чехова наголошуючи: "Поважайте закон юридичний, але не забувайте повелінь закону морального" [3,2].
У своїй доповіді, на засіданні Томського юридичного Товариства 3О
жовтня 1904 р. О.Малиновський базуючись на тому, що критерієм рівня і ступеня культурного розвитку суспільства є становлення людини, як творця історії, відношення її до природи і взаємини між собою висловлює постулат про неприпустимість наруги над людською гідністю.
Розробляючи та аналізуючи проблеми кримінально-правової політики у сфері застосування покарання автор однозначно ставив запитання чи визнає і поважає суспільство, гідність кожної людини і в першу чергу засуджених, позбавлених прав. І тут же дає відповідь, що судовий вирок не може відібрати людської гідності, однак на практиці, наголошує дослідник, на кожному кроці людська гідність позбавленого прав, принижується. Однак, покарання, що принижують злочинця, вважає О.Малиновський, аж ніяк не сприяють виправленню і вихованню, а навпаки доводять до "огрубіння моралі", викликають взаємну жорстокість [1,27].
О.Малиновський виступає проти всіх жахів каторги, підкреслюючи, що каторжники це люди, яким не чужі кращі риси людської моралі. Репресивні заходи, котрі застосовувались тюремщиками різко розходяться з ідеалами тогочасного законодавства, яке у покаранні вбачало засіб до виправлення - наголошував О.Малиновський. Посилення тюремного режиму, винахідливість тюремних наглядачів для створення складних фізичних умов проживання, які б унеможливили втечі ув'язнених приводило, на думку О.Малиновського, до перетворення "арестанта в зверя, а тюрмьі в зверинец" [2,37],
Такі заходи, які не ініціюються державою, але і не контролюється та не забороняються державними тюремними інспекціями аж ніяк не сприяли демократизації кримінально-правової політики, гуманізації покарання, вихованню, перевихованню та виправленню злочинців. Справжні кроки у цій політиці, на думку дослідника, можуть зробити лише гуманні заходи в основу яких покладено визнання людської гідності засудженого.
Наближаючи кримінально-виконавче право до цивілізованих демократичних вимог, професор О.Малиновський радить запровадити у ранг кримінально-правової політики держави заходи спрямовані на покращення тюремних порядків, побудови храмів, шкіл та лікарень, забезпечення проживання сімей ув'язнених та виплату їм заробітної плати.
Професор О.Малиновський через призму аналізу художніх творів А.П. Чехова викристалізовує два із найважливіших принципи права головними з яких є повага до людської гідності і юридична рівність. Водночас він переконаний, що в сучасному йому російському суспільстві немає "поваги до людської гідності кожної людини, немає і юридичної рівності" [1,27].
Базуючись на нормах природного і звичаєвого права автор стверджує, що людина "створена за образом і подобою божою, повинна бути істотою вільною" [1,81] .Він визначає перелік демократичних прав і свобод особи, які є вінцем тривалих зусиль історії права цивілізованих націй, серед яких окремо виділяє недоторканність особи, недоторканність власності, житла, переписки, свободи пересування, спілкування, праці, совісті думки і слова.
Провівши глибинний аналіз ступенів та рівня дотримання державою і суспільством цих демократичних норм, О.Малиновський небезпідставно стверджує, що "російське суспільство не знає свободи і не поважає її, "русские люди свободьі боятся и ненавидят ее как врага" [1,90].
Тому, завершуючи свою доповідь на засіданні Томського юридичного товариства 30 вересня 1904 року О.Малиновський сміливо заявив: "Свободы личности нет в русском обществе. Русские люди на каждом шагу встречают разнообразные стеснения, ограничения, запрещения: они привыкли к этому порядку и боятся всего". Роз'яснюючи свої висновки лектор на запитання - а що ж робити? Відверто сказав: "Дайте свободу особі, не бійтеся свободи, вона необхідна людині і без неї жити не можна" [1,90].Тому третім ідеалом права вважає О.Малиновський є громадська свобода, яка створить простір для вияву творчості вільного людського духу.
Література:
1. Малиновський І. Вопросьі права в сочинениях А.П. Чехова. - Томск 1904. -93 с.
2. Малиновський І. Университет в сочинениях А.П. Чехова. - Томск. - 1904. -25 с.
3. Малиновський О.О. - Юридична енциклопедія. - ТЗ. — К - М. - К.2001. -820 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
