:: LEX :: ПРОБЛЕМИ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ГІРСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 26)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2020

До початку конференції залишилось днів 21


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ГІРСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ
 
12.10.2009 22:38
Автор: Мельничук Світлана Миколаївна, Львівський державний університет внутрішніх справ, Прикарпатський юридичний інститут, викладач кафедри ТІДП
[Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]
Одним із основних елементів конституційно-правового статусу гірських населених пунктів України є їх правосуб’єктність.
На сьогодні в юридичній науці питання щодо правосуб’єктності територіальних утворень є дискусійним. Однак нині існують достатні умови для теоретичного обґрунтування правосуб’єктності гірських населених пунктів України.
Питання правосуб’єктності адміністративно-територіальних одиниць розглядалося М.В.Вітруком, який провів розмежування між суб’єктом територіальної організації (область, район і т.д) та суб’єктом правовідносин із підстав територіальної організації (органи місцевого самоврядування). Згідно з його точкою зору, суб’єкти територіальної організації не виступають суб’єктами права, в той час як суб’єкти з підстав територіальної організації визнаються такими. На думку автора суб’єкти з підстав територіальної організації можуть виступати від свого імені (як самостійний орган) або від імені цілої адміністративно-територіальної одиниці (як уповноважений представник). Такий дуалізм призводить до того, що в одних правовідносинах суб’єкти з підстав територіальної організації є суб’єктами права, а в інших відносинах такими не є [141, с.131].
М.В.Вітрук, аналізуючи співвідношення правосуб’єктності і правового статусу, вважає, що правосуб’єктність у цілому показує здатність до свідомої поведінки в межах правового статусу як самостійного явища, відмінного від правосуб’єктності. На його думку, правосуб’єктність і правовий статус в єдності з різних сторін характеризують суб’єкт права [ 44, с. 38].
Якщо правосуб’єктність – це загальна, абстрактна здатність мати і здійснювати безпосередньо або через свого представника суб’єктивні права і юридичні обов’язки, тобто бути індивідуальним чи колективним суб’єктом права, брати участь у правовідносинах [33, c. 536], то гірські населені пункти, будучи адміністративно-територіальними утвореннями в системі адміністративно-територіального устрою України, можуть реалізовувати свої права та обов’язки як безпосередньо територіальною громадою, так і опосередковано через представницькі органи самоврядування.
Зазначений механізм реалізації повноважень є характерною рисою суб’єкта конституційно-правових відносин – гірських населених пунктів України. Їх специфіка як суб’єкта конституційно-правових відносин проявляється ще й у тому, що, будучи територіальним утворенням, вони не можуть бути безпосередніми суб’єктами правовідносин, які регулюються не конституційним правом, а іншими галузями права. У той час органи місцевого самоврядування чи територіальні громади, виступаючи учасниками конституційних правовідносин від імені гірських населених пунктів як адміністративно-територіальних одиниць, є повноцінними суб’єктами таких правовідносин, оскільки реалізація їх повноважень здійснюється як через норми конституційного права, так і через норми інших галузей права.
Розглядаючи правосуб’єктність гірських населених пунктів як певну властивість, що знаходить свій вияв у можливості мати права і здійснювати їх, слід абстрагуватися від їх прав, оскільки ці поняття не тотожні. Носієм прав гірські населені пункти є внаслідок зазначеної властивості. На нашу думку, правосуб’єктність – це не вираз прав гірських населених пунктів, а їх правовий стан, не володіння правами, а передумова їх набуття.
Конституція України та Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” наділяють гірські населені пункти суб’єктивними правами.
Набуті, згідно із законодавством суб’єктивні права спроектовуються цими утвореннями на місцеве населення у вигляді надання громадянам статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на їхній території, та пільг, зокрема: збільшення тарифних ставок і посадових окладів на 25 відсотків та пенсій і всіх видів матеріальної допомоги на 20 відсотків, встановлення доплат на ціни сільськогосподарської продукції, пільгового кредитування.
Зважаючи на наведене, слід зазначити, що правоздатність гірських населених пунктів є сумарною та обумовлена Конституцією і законами України. Вважаємо, що оскільки гірські населені пункти – це міста, селища, села, які набули правового статусу гірських, то обсяг їх правоздатності різний внаслідок їх функціонального призначення, мети і поставлених перед ними завдань.
Дієздатність цих адміністративно-територіальних одиниць здійснюється як безпосередньо територіальною громадою, так і опосередковано через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети (ст. 140 Конституції України).
Згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, формами безпосереднього здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування на території гірського населеного пункту є місцеві вибори, місцеві референдуми, місцеві ініціативи, загальні збори громадян, громадські слухання. Зазначені форми безпосереднього волевиявлення територіальної громади в сукупності з діяльністю представницьких органів місцевого самоврядування складають механізм реалізації дієздатності гірських населених пунктів.
Дієздатність гірських населених пунктів тісно пов’язана з таким поняттям, як деліктоздатність.
У теорії права під деліктоздатністю розуміють здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення.
За Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст. 2). Подібне знаходимо й у Європейській хартії місцевого самоврядування “…під свою відповідальність…” (ст. 3) [147, c. ] та Всесвітній декларації місцевого самоврядування “…під свою особисту відповідальність…” (ст. 2) [148, с. 65]. Неналежне здійснення функцій територіальною громадою, у зв’язку із її недостатньою соціальною і політичною активністю, не означає настання для неї негативних юридичних наслідків, воно знаходить свій вияв у низькому рівні соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Це перш за все відповідальність громади перед собою. Водночас представницькі органи місцевого самоврядування можуть нести відповідальність, оскільки правова основа відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та форма її реалізації закладені в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 74-80). Отже, деліктоздатність гірських населених пунктів здійснюється через інститут представництва.
На наш погляд, категорії правоздатність, дієздатність і деліктоздатність гірських населених пунктів є нерозривними і становлять правове явище – правосуб’єктність гірських населених пунктів
Отже, правосуб’єктність надає можливість гірським населеним пунктам бути суб’єктами конституційно-правових відносин. Ця правова властивість об’єднує можливості набуття суб’єктивних прав та їх реалізацію безпосередньо через місцеву територіальну громаду чи опосередковано через представницькі органи місцевого самоврядування.

Література:
1. Витрук Н.В. Территориальная организация Советского государства. / Н. В. Витрук (рецензия. – В.А.Ржевский.) [под общей ред. Фарбера И.Е. Саратов], 1996. – 144 с. // Правоведение. – 1967. – № 6. – С. 130-132.
2. Витрук Н.В. Общая теория правового положення личности : [монографія] / Н.В.Витрук. – М. : Норма, 2008. – 447 с.
3. Скакун О.Ф. Теория государства и права : учеб. / О.Ф.Скакун. – Харьков : Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
4. Европейская хартия местного самоуправления // Народный депутат. – 1993. – № 11. – С. 57-59.
5. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування // Місцеве та реґіональне самоврядування в Україні. – Випуск 1-2 (6-7). – К., 1994. – С. 65-66.

e-mail: msvitlana-jurist@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ГЕНДЕРНИХ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ З УРАХУВАННЯМ ДОСВІДУ МІЖНАРОДНИХ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
05.10.2009 21:23




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше