:: LEX :: ЮРИДИЧНІ ТА ФАКТИЧНІ ПІДСТАВИ ЯК СКЛАДОВІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПОРЯДКУ ВИЗНАЧЕННЯ ПІДСЛІДНОСТІ
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 61)

Срок представления материалов

16 мая 2024

До начала конференции осталось дней 16


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЮРИДИЧНІ ТА ФАКТИЧНІ ПІДСТАВИ ЯК СКЛАДОВІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПОРЯДКУ ВИЗНАЧЕННЯ ПІДСЛІДНОСТІ
 
09.09.2021 19:22
Автор: Стеценко Дмитро Ігорович, студент 2 курсу магістратури, інститут права, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ
[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Медицинское право. Судебные и правоохранительные органы. Адвокатура]

Незважаючи на фундаментальне значення інституту підслідності у кримінальному процесі України, положення чинного Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) в цьому аспекті не є досконалим. У зв’язку з цим виникає багато проблемних питань на практиці при здійсненні діяльності суб’єктами органів досудового розслідування та прокуратури, наявність яких несприятливо впливає на ефективність застосування правил підслідності, одержання та використання доказів у кримінальному процесі та й взагалі негативно відбивається на виконанні завдань кримінального провадження.

Аналіз вищенаведеного тексту підштовхує сказати, що правильно визначити підслідність – це доволі складне завдання. Відштовхуючись від наведеного, зазначимо, що для правильного визначення підслідності правозастосовник повинен встановити комплекс юридичних та фактичних підстав, які в сукупності дадуть можливість визначити орган, який в окремо взятій ситуації вправі здійснювати досудове розслідування [1, с. 393-396].

До таких підстав відносять: 

1) Кваліфікація діяння. Згідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, під час внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), слідчий, дізнавач або прокурор, з-поміж іншої інформації, необхідної для внесення до реєстру, зобов’язані надати відомості про «попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність» [2];

2) Правовий статус особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення або щодо якої воно вчинено. Насамперед наголосимо, що потрібно правильно розмежовувати встановлення правового статусу особи в межах ст. 216 КПК України та правового статусу особи, вплив якого безпосередньо стосується кваліфікації кримінального правопорушення окремими статтями КК України. Без сумніву, такий ракурс ставить питання про опосередкований вплив правового статусу суб’єкта злочинного діяння як кваліфікуючої ознаки, впливаючої на підслідність наступним чином: правовий статус особи має вплив на кваліфікацію, а остання, у свою чергу – це базис, аби застосовувати правила предметної підслідності;

3) Розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди. Дана підстава є дуже важливою, щоб визначити підслідність;

4) Територіальні характеристики вчиненого правопорушення. Ключовий фактор, необхідний для визначення територіальної підслідності є місце вчинення кримінального правопорушення;  

5) Факт початку кримінального провадження іншим органом досудового розслідування. Остання підстава відмічається відомостями про початок досудового розслідування іншим слідчим або слідчим іншого органу кримінального провадження по факту вчинення того ж кримінального правопорушення.

Література:

1. Кримінальний процес: підручник / за заг. ред.: В. В. Коваленко, Л. Д. Удалова, Д. П. Письменний. Київ: Центр учб. літ., 2013. 544 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (останні зміни: 16.06.2021) / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9(13). Ст. 88.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПИТАННЯ ТАКТИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО ІЗ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
04.08.2021 19:29
ПРОТИДІЯ РОЗСЛІДУВАННЮ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
04.08.2021 19:27




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше