:: LEX :: ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ТА ЙОГО ДОКАЗОВЕ ЗНАЧЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 26)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2020

До початку конференції залишилось днів 15


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ТА ЙОГО ДОКАЗОВЕ ЗНАЧЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ
 
31.05.2016 21:21
Автор: Кравчук Тетяна Олександрівна, здобувач кафедри права Академії рекреаційних технологій та права (м. Луцьк)
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

Результатом проведення кожної експертизи є відповідний документ, який має назву висновок експерта. Він є одним із передбачених законодавством України процесуальних джерел доказів. Висновок експерта підлягає оцінці судом та особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором, як і будь-яке джерело доказів. Те, що висновки експертизи ґрунтуються на спеціальних, наукових знаннях експерта, призводить в криміналістичній науці до різних точок зору щодо мети, змісту і об’єму оцінки висновку експерта. Дослідженню поняття висновку експерта та його використання в ході доказування у адміністративному процесі присвячені роботи таких вітчизняних вчених як В. В. Гордєєв, О. М. Дубенко, О. М. Круглов, В. К. Колпаков, О. М. Нечитайло, О. В. Умнова та інші.

Висновок експерта – це письмове повідомлення про хід проведеного ним дослідження і про результати з питань, що вирішуються. Стаття 102 КПК України регулює зміст висновку експерта. Більш детально його структура регламентована різними відомчими нормативними актами МВС, МЮ, СБУ, МОЗ України тощо. Погляди щодо змісту висновку експерта в криміналістичній літературі є дискусійними.

Висновок оцінюється за критеріями наукової достовірності й доказового значення. Суд або прокурор можуть і повинні перевірити не тільки логіку експертного доказування, але й розібратися у висунутих експертом наукових положеннях, щоб упевнитися в достовірності й повноті висновків експерта [1, с. 280].

Вірність висновку експерта перевіряють і оцінюють шляхом співставлення висновків з іншими доказами, які зібрані по справі, з’ясування питання про те, чи не суперечить висновок іншим матеріалам, в тому числі іншим висновкам експертів по даній справі. Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю» [2, с. 75].

Під час оцінки висновку експерта, як джерела доказів, суддям слід брати за основу оцінку компетенції експерта, який проводив експертне дослідження, сучасний рівень застосованих дослідницьких методів, повноту, логічну й наукову обґрунтованість висновків експерта тощо.

Оцінка допустимості висновку експерта неможлива без визначення компетентності експерта. Оцінка висновку експерта з точки зору компетентності полягає у вивченні питань, окреслених перед експертом, та їх віднесенні до тієї чи іншої галузі знань; у вивченні фактичних даних, встановлених експертом, а також вирішенні питання, які саме спеціальні знання були необхідні для їх встановлення; ознайомленні з даними, що характеризують експерта як спеціаліста в певній галузі знань; та визначенні того, чи належать до компетенції експерта наукові положення й методи дослідження, застосовані під час проведення експертизи. На допустимість впливає справжність об’єктів, досліджуваних експертом.

Одна із особливостей оцінки висновку експерта – необхідність спеціального мотивування підстав, за якими висновок не береться до уваги. Встановлення суперечності між висновком експерта та іншими даними по справі ще не свідчить про достовірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, у ході якої можуть бути встановлені погрішності у результатах місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілого або інші [2, с. 76].

Частина 1 статті 101 КПК України тлумачить висновок експерта як «докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи». Висновок повинен: а) ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження (ч. 3 ст. 101 КПК України); б) не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими (ч. 5 ст. 101 КПК України); в) надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку (ч. 7 ст. 101 КПК України); г) передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза (ч. 9 ст. 101 КПК України); г) не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку (ч. 10 ст. 101 КПК України). Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 4 ст. 101 КПК України).

Експерт: а) дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність (ч. 3 ст. 101 КПК України); б) експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення (ч. 6 ст. 101 КПК України). Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки (ч. 8 ст. 101 КПК України).

Відзначемо, що на відміну від кримінального судочинства в адміністративному суді не використовують таку форму як допит. В адміністративному судочинстві відсутнє таке поняття як «допит», на відміну використовують поняття «судовий виклик» та «роз’яснення в суді». Стаття 33 КАСУ передбачає в ч. 1 – судові виклики і повідомлення (які здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями). Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення – особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов’язковою (ч. 2 ст. 33 КАСУ). Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур’єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 КАСУ факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації (ч. 3 ст. 33 КАСУ). Повідомлення шляхом надсилання тексту повістки здійснюється за тими самими правилами, що і повідомлення шляхом надсилання повістки, крім випадків, установлених КАСУ. Якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов’язковою, він може направити повістку лише представникові (ч. 5 ст. 33 КАСУ).

Результатом всебічної оцінки висновку експерта, як доказу, може бути встановлене наступне: 1) висновок визнається повним, категоричним, науково обґрунтованим, якщо він відповідає іншим, зібраним за справою матеріалам; 2) у висновках експерта виявляється ряд фактичних неточностей, незначних розбіжностей в датах, математичні помилки і описки, які могли виникнути в результаті недбалості експерта, але вони не впливають на достовірність висновку; 3) висновок експерта є непереконливим, містить у собі недостатньо ясні формулювання і неповні відповіді на поставлені слідчим питання; 4) висновок експерта визнається науково необґрунтованим; 5) буде очевидною неповнота дослідження, оскільки в процесі розслідування виникли нові обставини, які не могли відобразитися в цьому експертному висновку; 6) експертом перевищені повноваження, надані йому законом (вирішення правових питань, питань, які виходять за межі його компетенції, які не потребують спеціальних знань); 7) висновок експерта суперечить іншим доказам у справі [3, с. 102].

Таким чином, оцінка висновку експерта є відповідальним, кропітким етапом використання доказів. Однак для процесуальної особи , на практиці, оцінка висновку експерта здебільшого зводиться до перевірки того, чи на всі поставлені питання експерт дав відповідь, а це не є рівноцінним навіть перевірці повноти висновку, тобто всіх обставин проведеного дослідження, а не тільки збігу кількості відповідей і питань. Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, хоча він і ґрунтується на спеціальних знаннях. Вони повинні порівнюватися з іншими доказами й оцінюватися судом. Повнота висновку експерта передбачає: а) повноту використання матеріалів, наданих експерту; б) застосування різноманітних методів дослідження, що доповнюють один одного, які необхідні для достовірної відповіді на поставлені запитання; в) повноту опису у висновках ходу роботи, виконаної експертом.




Література :

1. Панько Н. А. Допит експерта в суді як засіб оцінки його висновку / Н. А. Панько // Часопис Київського університету права / Київський ун-т права НАН України. – 2013. – № 1. – С. 280-284.

2. Клименко Н. І. Висновок експерта як джерело доказу в судочинстві / Н. І. Клименко // Експертне забезпечення розслідування окремих видів злочинів : матеріали науково-практичної конференції (Київ, 31 березня 2011 року) ; Національна академія внутрішніх справ, навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів. – К. : [Б. в.], 2001. – С.73-76.

3. Притузова В. А. Заключение эксперта как доказательство в советском уголовном процессе / В. А. Притузова. – М. : Юрид. лит., 1959. – 161 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЕЛЕТОВАНОГО АБО РОЗЧЛЕНОВАНОГО ТРУПА, З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНО ЗНАЧИМОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЙОГО ВІК
31.05.2016 21:25
ДО ПИТАННЯ ПРО КРИМІНОЛОГІЧНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ УЧАСНИКІВ ОРГАНІЗОВАНОЇ ГРУПИ, ЩО ВЧИНЯЄ НЕЗАКОННЕ ЗАВОЛОДІННЯ АВТОТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ
31.05.2016 21:23
ПИТАННЯ ПРАВОВОГО ЗАКРІПЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАСАД СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
31.05.2016 21:20
ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЗАХИСНИКА ПОТЕРПІЛОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ УКРАЇНИ
31.05.2016 21:18
CRIMES AGAINST FREEDOM, HONOR AND DIGNITY
19.05.2016 10:46




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше