:: LEX :: ПРАВО НА ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВО НА ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
 
15.06.2017 19:16
Автор: Клюєва ОленаАнатоліївна, здобувач вищої освіти Навчально-наукового інституту №4 Національної академії внутрішніх справ
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]

Актом міжнародного визнання України як демократичної правової держави став її вступ в листопаді 1995 року до Ради Європи та ратифікація в липні 1997 року Верховною Радою України Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та одинадцяти Протоколів до неї [3]. Саме  завдяки ефективному забезпеченню прав людини, що, зокрема, передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав, Конвенція стала першим міжнародним правовим документом, спрямованим на захист широкого спектра громадянських та політичних прав. Ратифікувавши названу Конвенцію,  наша держава визнала для себе обов’язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини. Одночасно в Україні було запроваджено механізм гармонізації національної правової системи з нормами та стандартами Ради Європи. Стратегічний курс України на повноцінну інтеграцію у Європейський Союз, перспективним формальним результатом якого на рівні внутрішньо-державних нормативних документів утверджено набуття Україною членства в Європейському Союзі, у найближчі періоди має визначат зміст та форми суспільних перетворень у нашій державі.

Цілком очевидним є те, що основним гарантом закріплених за громадянами правових можливостей виступає держава, яка вимагає неухильного дотримання законності, насамперед, від службових осіб державних установ та організацій. До того ж, право на судовий захист і процесуальні гарантії його реалізації, виступають головним фактором у забезпеченні ефективності цивільного судочинства. Матеріали судової практики свідчать, що в Україні з кожним роком збільшується кількість позовів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи  бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Але на жаль, національна правова система в переважній більшості випадків не спрацьовує: процес розгляду справи викликає чимало труднощів для потерпілих або ж рішення прийняте, але з невідомих причин не виконується, що змушує останніх шукати справедливості поза межами своєї держави, в міжнародному суді.

Європейська Конвенція з прав людини є одним з основних міжнародних правозахисних документів. Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на ефективне відновлення компетентними національними судами її порушених основних прав, наданих законом. Згідно з п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року, кожен має право при визначенні його цивільних прав й обов’язків на справедливий публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

При тлумаченнні Європейським судом з прав людини положень Європейської конвенції наголошується, що положеннями п.1 ст.6 закріплюється  “право на суд”, яке включає в себе три елементи. По-перше, це право на  розгляд спору незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону, що містить в собі вимогу до держави щодо належної організації судової системи. По-друге, це право на розгляд у суді спору про цивільні права. Цей елемент містить правило про підвідомчість справ судовим органам. По-третє, це право на доступ до правосуддя, із якого прямо випливає обов’язок держави організувати судоустрій і судочинство з урахуванням положень принципу доступності правосуддя [2, с.96].

Гарантії особистої недоторканості, наявність чітко визначеної та законної діяльності правоохоронних органів, існування незалежного суду, роль та авторитет судової влади в Україні, пильна увагу та контроль за дотриманням прав людини з боку європейської спільноти – ті складові, від яких значною мірою залежить загальна характеристика суспільства, оцінка держави як правової. Названі питання є індикатором, за допомогою якого можна робити висновок про демократичність держави, рівень розвитку її правової системи. Рівень нинішнього економічного й соціального розвитку нашої держави значно відстає від середньоєвропейського. Тим часом для того, щоб українська правова система відповідала загальноєвропейським стандартам судового захисту, необхідно не тільки вдосконалювати законодавство й судову практику, а потрібно виділяти значні фінансові ресурси на вдосконалення організації й діяльності органів судової влади, а не лише на забезпечення їхньої поточної діяльності, як це відбувається нині.




Література:

1. Антонович М. Міжнародна система захисту прав людини: крізь призму України // Право України. – 2007. - №3. – С.130.

2. Нешатаева Т.Н. Статья 6 Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод и право на суд // Вестник Высшего арбитражного суда Российской Федерации. – 1999. - №5. – С.96.

3. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7 і 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997року №475/97-ВР.// ВВР України. – 1997. - №40. – Ст.263.




________________________________

Науковий керівник: Полішко Наталія Леонідівна, доцент кафедри цивільного права і процесу НАВС



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЭФФЕКТИВНОСТЬ КАК ПРИЗНАК ПРАВОСУДИЯ
29.05.2017 11:42
ОСОБИ, ЯКИМ ГАРАНТОВАНО ПРАВО НА ПІДПРИЗНАЧЕННЯ ВІДКАЗООДЕРЖУВАЧА
15.06.2017 07:56
ОСОБЛИВОСТІ РОЗІРВАННЯ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ
14.06.2017 18:35
МІСЦЕ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ НА ПРОЕКТНІ РОБОТИ В СИСТЕМІ ДОГОВОРІВ УКРАЇНИ
12.06.2017 21:17
ПРОБЛЕМЫ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ТРЕТЕЙСКОГО РАЗБИРАТЕЛЬСТВА ПО РОССИЙСКОМУ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ
06.06.2017 12:52




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше