:: LEX :: ВІЙСЬКОВО – ПОЛЬОВІ СУДИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 8


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ВІЙСЬКОВО – ПОЛЬОВІ СУДИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
 
21.09.2017 17:35
Автор: Верьовкін Віктор Васильович, кандидат історичних наук, професор кафедри гуманітарних дисциплін, Рівненський державний базовий медичний коледж
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

Проблемі військово-польових судів присвячено декілька праць українських дослідників. Торкалися цієї проблеии, наприклад,  В.Місько [1, с. 11-17], Л.Т.Присташ [4], В.В.Верьовкін [6, с. 37-39 ; с. 96-100] та ін.

Відомо, що система військово-польових судів була запроваджена польським урядом у Східній Галичині ще 14 травня 1919 р. і з того часу чинність цього розпорядження не скасовувалась і окупаційні власті широко користувалися його повноваженнями. Однак з осені 1922 р., коли у Східній Галичині наростав національно-визвольний рух, компетенції військово-польових судів, на думку місцевих окупаційних органів влади – були недостатніми. Тому вони зверталися у вищі державні інстанції з проханням розширити право застосування військово-польових судів до всіх проявів антидеоржавної діяльності, зокрема проти учасників бойкоту сеймових виборів (3, с. 43)

Польська влада створювала суди не тільки у воєводських містах, але й у повітових, Так, у 1923 р. був відкритий окружгний суд у Рівному, що діяв на правах військово-польового [2, с. 14 ; с. 37-39].

Чи не єдиним «благом», яким власті Ю.Пілсудського «ощасливили»  рівнян, став відкритий у місті в 1923 р. окружний суд, що діяв на правах військово-польового.  Окупанти  зрозуміли, що у пригнобленому, здавалося б заляканому й політично інертному середовищі існують волелюбні сили. Отож окружний суд не стільки вів боротьбу із злочинними елементами, скільки садовив на лаву підсудних тих, хто відстоював свою людську гідність, хто виступав за волю для рідного народу.

Роботи новоствореному суду вистачало. Вже за півроку свого існування він скарав на смерть 16 учасників визвольного руху. Найбільш широкого резонансу набули два судові процеси 1925 року. Спочатку, в лютому, окупанти руками «правосуддя» розправилися з групою революційно настроєних селян, а в травні – з іншою великою групою кількістю 101 чоловіка. В 1931 році за вироком Рівненського окружного суду було ув’язнено групу борців за незалежність, у 1932-му – 33 , в 1937-му – ще 43 чоловіки, серед яких були представники різних політичних напрямків і ті, що співчували їм. Це лише найбільші процеси. А скільки було менших, яких теж виривали з революційних лав, кидали за грати, прирікали на муки й знущання багатьох борців за народну волю [1, с. 11-17].

Судовий процес над 56 підпільниками, в’язнями Луцької тюрми, названий «демантівським», за ім’ям спеціально надісланого колегією верховного суду з Варшави, відомого своєю жорстокістю судді-фальсіфікатора Демонта.  Підсудні звинувачувалися у протидержавній діяльності, спрямованій на відрив від Польщі південно-східних земель. На луцький процес прибуло три адвокати з Варшави, один зі Львова і один з Ковеля. Процес проходив у невеличкому залі окружного суду в Луцьку. На лаві підсудних були 29 українців, 20 євреїв і 17 поляків, звинувачених в артикулах 97-го карного кодексу, за статтями якого Польща засуджувала за політичну діяльність [5, с. 220-221].

Таким чином, на протязі всіх років окупації західноукраїнських земель Польщею, судова система карала в основному за національно-визвольну боротьбу, але особливою жорстокістю відзначалися військово-польові суди.




Література:

1.Місько В. Судочинство Другої Речі Посполитої у реалізації державної політики щодо ліворадикального руху в Західній Україні / В.Місько // Харк. нац. пед. Ун-т імені Г.С.Сковороди / Серія «Історія та географія». Зб.наук. праць.- Харків, 2011.- Вип. 40.- С. 11-17 . 

2.Луценко В.І. Ровно – 700 : Соц.- економ нарис / В.І.Луценко, В.Т.Кобись, Г.Й.Шенгера.- Львів : Каменяр, 1983.- С. 14 ; Верьовкін В.В. Судові процеси учасників національно-визвольної боротьби на Західній Україні у міжвоєнний період / В.В.Верьовкін // Соціально-економічний розвиток в умовах глобалізації / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Чернівці, 15-16 травня 2017 р.- Т.1.- Київ : Науково-видавничий центр «Лабораторія думки», 2017.- С. 37-39. 

3. Ustawa z dnia 4 maca 1929 r. W sprawie zmiany niektorych postanowien rozporzadzenia Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 6 lutego 1929 r., zawierajacego «Prawo o ustroju sadow powszechnych» Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (DzURP), 1930.- Nr. 5.- S. 43.  

4. Присташ Л.Т. Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939 рр.). Автореф. дис…к-та юр. наук.-Львів, 1998.- 24 С.

5. Хомяк Г.Т. Луцький процес 57 членів КПЗУ / Г.Т.Хомяк // Минуле і сучасне Волині : тез. доп. та повід. 11-ї Волинської історико-краєзн. конф. (26-28 травня 1988 р.), присв. Х1Х-й Всес. парт. конф. та 1000-літтю Володимира-Волинського. (відп. ред. Н.В.Бурчак).- Луцьк, 1988.- Ч. 1.- С. 220-221.

6. Верьовкін В.В. Судові прорцеси проти учасників національно-визвольної боротьби на Західній Україні у міжвоєнний період / В.В.Верьовкін // Соціально-економічний розвиток в умовах глобалізації / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Чернівці, 15-16 травня 2017 р.- Т. 1.- Київ : Науково-видавничий центр «Лабораторія думки», 2017.- С. 37-39 ; його ж Правове становище селянства Західної України у 20-30-х роках ХХ ст. // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 11 / голова ред. Ю.С.Шемшученко.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001.- С. 96-100.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЮРИДИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА: ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
23.09.2017 12:26
СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВА І РЕЛІГІЇ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
22.09.2017 15:56
ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ МЕДІАТОРА В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ
22.09.2017 15:43
ОСОБЛИВОСТІ ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА В РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ
22.09.2017 15:28
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА, ЙОГО ЗМІСТОВНІ РИСИ
21.07.2017 16:17
ЮРИДИЧНІ ФАКТИ
07.09.2017 21:03




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше