:: LEX :: ЩОДО ПИТАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ДЕЗАКТИВАЦІЇ РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ОБ’ЄКТІВ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 21


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЩОДО ПИТАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ДЕЗАКТИВАЦІЇ РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ОБ’ЄКТІВ
 
17.11.2017 15:26
Автор: Степанов А.В., студент 4 курсу 2 групи військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Секція 7. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Пройшло більше 30 років з моменту вибуху на Чорнобильській АЕС, але досі мають місце наслідки, які безпосередньо загрожують навколишньому природному середовищу та населенню нашої країни. Існує багато багато потенційних загроз у Зоні Відчуження, однією з основних є радіоактивно забруднені об’єкти.

Так під радіоактивно забрудненими об’єктами (РЗО) ми розуміємо будівельні матеріали та конструкції, технічне обладнання й механізми, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС або характеризуються радіоактивним забрудненням, що виникло внаслідок її колишньої нормальної експлуатації, та потребують організації безпечного для навколишнього природного середовища поводження з ними після їх вилучення.

Значна частина РЗО є цінною технічною сировиною, і забезпечення її дезактивації для повторного використання в промисловості становить важливу науково-технічну проблему. Але ці об’єкти також безпосередньо шкодять довкіллю шляхом викиду великої кількості радіонуклідів. Окрім того, часткова дезактивація РЗО, які потенційно належать до категорії довгоіснуючих високоактивних радіоактивних відходів (ВАВ), призведе до значної економії коштів для подальшого зберігання їх за рахунок переведення у менш небезпечну категорію радіоактивних відходів (РАВ) і забезпечить безпечне навколишнє природне середовище без радіації.

До найпоширеніших РЗО, які утворюються внаслідок діяльності на території Чорнобильської зони відчуження, належать такі різновиди:

-  металеві будівельні конструкції, механізми та обладнання;

- будівельні конструкції з мінеральної сировини (бетону, цегли);

- сипучі будівельні матеріали (пісок, щебінь) і ґрунт.

Слід зазначити, що повторне використання забруднених бетонних і цегляних будівельних конструкцій та матеріалів, які не належать (за результатами обстеження) до категорії РАВ, практично не передбачається. Після вилучення та обстеження вони зберігатимуться на спеціальних тимчасових або постійних майданчиках для складування.[1]

Відповідно до п.18 Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 5березня 1998 року № 188/98-ВР пріоритетними завданнями радіаційної безпеки є: встановлення дозових рівнів втручання, спрямованих на запобігання виникненню детермінованих ефектів шляхом обмеження опромінення до рівнів, значно нижчих від порога виникнення цих ефектів (нормування річної дози), оптимізація комплексу заходів щодо радіологічного захисту населення.

Основним способом запобігання радіоактивному випромінюванню від РЗО є дезактивація. За характером розподілу, відповідно до якого визначаються спосіб дезактивації та подальше поводження з РЗО, забруднення можна поділити на поверхневе, об’ємне та змішаного типу. Найпридатнішими для успішного виконання дезактивації є металеві будівельні конструкції, механізми та обладнання, які зазнали забруднення у післяаварійний період і зазвичай характеризуються неглибоким поверхневим забрудненням.

Але застарілі високовитратні методи дезактивації та значне забруднення багатьох металевих РЗО, великі запаси яких ще перебувають в зоні відчуження, не дають змоги зменшити обсяги РАВ і використати частину цих РЗО у промисловості та зменшити викиди радіації в довкілля. Металеві РЗО, які вилучатимуться з об’єкта «Укриття» та які зазнали забруднення в момент аварії внаслідок явища термічної дифузії, характеризуються найбільш негативними стосовно дезактивації властивостями. Для таких об’єктів доцільне застосування часткової дезактивації з метою переведення цих РЗО до менш небезпечної категорії РАВ, що матиме також досить суттєвий екологічний ефект.

Так, для дезактивації конструкцій, забруднених у результаті аварії на ЧАЕС, перспективним є використання технології очищення поверхні за допомогою гранул сухого льоду СО2 (кріогенний бластинг). Спеціальний пристрій розпилює гранули сухого льоду зі швидкістю до 300 м/с на поверхню, яку очищують. Під дією гранул льоду верхній шар поверхні миттєво охолоджується до –79° С та стає крихким (термічний ефект). Під час зіткнення з поверхнею гранули льоду вибухають за рахунок надшвидкої (кілька мілісекунд) сублімації до газоподібного стану і відокремлюють частинки речовини поверхні, які видаляються з наступним потоком гранул (механічний ефект). При цьому гранули льоду повністю випаровуються, а частки речовини поверхні затримуються на повітряних фільтрах під час видалення газової суміші з робочої зони. Перевагою кріогенного бластингу є відсутність утворення вторинних відходів, а відфільтровану газову суміш можна викидати в навколишній простір. 

Очистити поверхню металевих конструкцій, де від 90% до 95% радіоактивного забруднення зазвичай зосереджено у верхньому (150−200 мкм) шарі, можна за допомогою випаровування з використанням імпульсного лазера. Ця технологія також характеризується економічністю за рахунок відсутності вторинних відходів. Нині вже розроблено промислові зразки такого обладнання для дезактивації, яке може працювати дистанційно.

Для очищення поверхні з бетону ефективним є такий метод лазерної дезактивації як застосування наносекундного лазера з великою піковою потужністю (до кількох МВт), який видаляє забруднений шар завдяки випаровуванню та супутньому ефекту теплового удару. Швидкість дезактивації таким методом − кілька м2 на годину, глибина дезактивації за один «прохід» становить 5 мм та більше. За допомогою лазерних технологій можна використовувати різні ефекти, зокрема сколювання, термічне відшарування та випаровування. Лазерний метод також не призводить до утворення вторинних відходів.[2]

На сьогоднішній день досліджувана проблема є досить актуальною, оскільки кожного дня у навколишнє природне середовище надходить значна кількість радіоактивних речовин від РЗО. У свою чергу це призводить до радіаційного навантаження місцевості. Для вирішення виявлених проблем надалі слід почати зі створення бази даних радіоактивно забруднених об’єктів (металевих будівельних конструкцій, механізмів та обладнання) зони відчуження з їхніми характеристиками,  випробувати та впровадити найприйнятніші сучасні методи дезактивації в умовах зони відчуження. Але спершу необхідно внести певні поправки до законодавства, а саме у наступні акти: Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки - у п.18 необхідно зазначити про створення бази даних РЗО, що дозволить оцінити рівень потенційної загрози. У Законі України «Про поводження з радіоактивними відходами» необхідно визначити офіційне поняття РЗО, а також правила поводження з ними.  Все це дозволить почати реально вирішувати дану проблему і забезпечити більш безпечне довкілля у Зоні Відчуження та у країні в цілому.

Література:

1.Д. В. Городецький, В. В. Деренговський, Л. І. Павловський «Проблема визначення доцільності дезактивації радіоактивно забруднених об’єктів при перетворенні об’єкта «укриття» на екологічно безпечну систему та шляхи її вирішення» \ Проблеми безпеки атомних електростанцій і чорнобиля 2017 вип. 28.

2. Shulga N. A, Blinova I. V, Sokolova I. D. Technology of decontamination of equipment during decommissioning of nuclear installations // Atomnaya tekhnika za rubezhom. – 2007. – № 7. – P. 3. – 8.

__________________________

Науковий керівник: Лозо Олена В’ячеславівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри екологічного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА КОРИСТУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНИМИ ЗОНАМИ
17.11.2017 15:31
ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ВІДХОДІВ НА ДОВКІЛЛЯ
17.11.2017 14:50
ЩОДО ДЕЯКИХ ПРАВОВИХ ПРОБЛЕМ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ
16.11.2017 23:15
ЩОДО ПИТАНЬ МОРАТОРІЮ НА ЗЕМЛЮ
16.11.2017 22:51
ПРОБЛЕМА ЗНИЩЕННЯ ЛІСІВ В УКРАЇНІ
14.11.2017 08:49
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ. МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ
13.11.2017 18:34
ОЦІНКА УКРАЇНСЬКИХ ЛІСІВ СТАНОМ НА 2017 РІК
10.11.2017 18:52




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше