:: LEX :: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 20)

Термін подання матеріалів

04 березня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
 
10.11.2006 19:00
Автор: Стус Катерина, студентка 2-го курсу Юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
Кризові явища в економічній та соціальній сферах суспільного розвитку свідчать насамперед про неефективність здійснюваних останнім часом відповідно до нових політико-ідеологічних і соціально-економічних орієнтирів спроб трансформувати систему державного управління в Україні. Адже об’єктивно неминучий процес руйнування адміністративно-командної системи в нашій країні на певному етапі відбувався поспішно, без створення такої моделі управління, яка б відповідала вимогам часу.
Подолати існуючі недоліки сьогодні неможливо без науково-стратегічного осмислення проблеми державного управління. Таке усвідомлення є передумовою проведення радикальної адміністративної реформи, що базується на положеннях Конституції України.
За Конституцією державна влада реалізується за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Втілення в життя даного принципу обумовлює необхідність забезпечення умов ефективного функціонування виконавчої влади, визначення її політико-правових засад, функціонального та структурного впорядкування системи державного управління.
В адміністративно-правовій науці найпоширенішим є поняття державного управління як самостійного виду державної діяльності, що має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, особливої групи державних органів чи посадових осіб щодо практичної реалізації функцій і завдань держави в процесі повсякденного і безпосереднього керівництва економічним, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.
Особливості державного управління полягають у функціях, на виконання яких його спрямовано. Ці функції складають зміст державного управління як самостійної форми діяльності, що має певну мету, однак запланований результат може бути досягнутий лише в разі правильного встановлення завдань управління.
Державне управління як вид соціального управління обов’язково містить три елементи: прийняття рішення, його виконання та контроль за реалізацією. Державне управління - це частина державної діяльності, що має своїм основним призначенням здійснення виконавчої влади. Державний характер такого управління полягає в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави. Для його здійснення створюють спеціальні органи, які діють в рамках законів і в межах своїх повноважень.
Як самостійній формі державної діяльності державному управлінню притаманні характерні риси, що випливають з його природи здійснення виконавчих і розпорядчих повноважень:
1. Загальнодержавний характер, оскільки воно охоплює найважливіші сторони життя держави і суспільства;
2. Спрямованість на виконання Конституції та законів України;
3. Юридично-владний, розпорядчий характер;
4. Організаційний зміст, за допомогою якого досягають регулювання і координації спільної праці людей;
Активність і цілеспрямованість, має безпосередніми об’єктами свого впливу галузі економічного, соціального і адміністративно-політичного будівництва;
5. Безперервне та постійне здійснення.
Змістом державного управління є комплекс функцій, які називаються функціями управління. Через їх реалізацію суб’єкти виконавчої влади здійснюють управлінські процеси, досягають поставленої мети. Функція управління пов’язує в одне ціле запланований результат, практичну діяльність з виконання намічених завдань і одержаний результат.
Запланований результат може бути досягнутий лише у разі, коли правильно, з урахуванням реальних можливостей визначено управлінські завдання. Функції державного управління є відносно самостійними елементами виконавчої державної діяльності. За мету функції управління мають виконання завдань держави та суспільства шляхом діяльності в різних процесуальних формах.
Державне управління здійснюють відповідно до принципів, закладених Конституцією України. Так, в Основному Законі нашої держави зазначено такі принципи державного управління: відповідальності органів виконавчої влади за доручену справу перед людиною і державою; верховенства права; законності; участі громадян та їх об’єднань в управлінні; гласності; рівноправності громадян в управлінні.
Серед основних принципів державного управління слід назвати:
1. Принцип відповідальності органів виконавчої влади чи посадових осіб за доручену справи перед людиною і державою випливає із змісту статей 3, 17, 19 Конституції України. Згідно зі ст. 3 держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Органи виконавчої влади є відповідальними перед Президентом України, підконтрольні і підзвітні Верховній Раді в межах, передбачених ст. 85, 87 Конституції України.
2. Принцип верховенства права в Україні закріплений у ст. 8 Конституції.
Відповідно до цього положення Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
3. Принцип законності безпосередньо пов’язаний з принципом верховенства права, а також базується на положеннях Конституції, згідно з якими Україна є суверенною, демократичною, соціальною, правовою, незалежною державою. Законність повинна бути реальною. Реальність законності гарантовано насамперед обов’язком державних органів і їх посадових осіб додержуватися її, відповідальністю перед народом України, а також судовим контролем, прокурорським наглядом, контролем з боку спеціальних органів виконавчої влади(комісій, інспекцій) і правом громадян на звернення в державні і громадські органи, в тому числі суд.
4. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Вони мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Обмеження на участь у державному управлінні встановлюються виключно законами(засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, недієздатні).
5. Принцип гласності в державному управлінні пов’язано насамперед з вільним доступом громадян до інформації про діяльність органів виконавчої влади всіх рівнів, окрім відомостей, які є державною таємницею чи іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантовано право вільного доступу до інформації про довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту, а також право на її поширення. Таку інформацію ніким не може бути засекречено.
Розглядаючи співвідношення виконавчої влади та державного управління, слід виходити з того, що категорія виконавча влада є політико-правовою, а категорія державне управління – є організаційно-правовою, єдине, що їх об’єднає, це виконавча спрямованість.
Державне управління за своїм призначенням становить собою вид державної діяльності, в межах якої реалізується державна влада. Це повністю відповідає системі поділу влади, оскільки кожна гілка єдиної державної влади реалізує повноваження через діяльність відповідних суб’єктів.
Виконавча влада набуває реального характеру в діяльності відповідних ланок державних органів та їх апарату, що дістали назву органів виконавчої влади, але продовжують здійснювати управлінську діяльність і за суттю є органами державного управління. Отже, сутність проблеми співвідношення виконавчої влади і державного управління характеризується низкою чинників, які свідчать про те, що в деяких випадках вони мають як спільні риси , так і відрізняються за деякими важливими ознаками. Так, виконавчу владу та державне управління здійснюють виконавчі органи, однак до органів управління належить також адміністрація державного підприємства чи установи, яка не є виконавчим органом.
Отже, виконавча влада представлена в механізмі поділу влади органами виконавчої влади. Державне управління здійснюється в межах цієї системи та іншими державними органами, не названими в Конституції України виконавчими, й виявляється у діяльності різних ланок державного апарату, які за своєю сутністю є органами державного управління. Основне його призначення – виконавча і розпорядча діяльність у межах, передбачених адміністративним правом, нормами, що складають адміністративне законодавство.
Література:
1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – С. 49-67.
2. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – С. 195-209.
3. Курінний Є. Державне управління: оновлений погляд на визначення категорії // Підприємництво Господарство Право. – 2003. – № 12. – С. 82-85.
4. Авер’янов В. Ще раз про зміст і співвідношення понять “державне управління” і “виконавча влада”: полемічні нотатки // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113-116.
5. Селіванов В. Ціннісно-правовий вимір вітчизняного державного управління // Право України. – 2004. – № 4. – С. 30-36.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ
15.11.2006 20:04
ДЕЯКІ МІРКУВАННЯ З ПРИВОДУ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЗУМІННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ (ПРОСТУПКУ) У СУЧАСНОМУ АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ (НА ОСНОВІ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДОСЛІДНИКІВ ДАНОГО АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ІНСТИТУТУ)
10.11.2006 19:17
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ
10.11.2006 19:14
ЗАСТОСУВАННЯ КОДЕКСУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
10.11.2006 19:09
СИСТЕМА ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АНТИМОНОПОЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
10.11.2006 19:04
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЇ ЗЛОЧИННИХ ДІЯНЬ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ СТ.СТ. 185, 190, 191 КК УКРАЇНИ
10.11.2006 18:47
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНУ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В УКРАЇНІ
10.11.2006 18:43
ВИБОРЧЕ ПРАВО І ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ: ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
10.11.2006 18:25
ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
10.11.2006 18:17
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
10.11.2006 18:03




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше