Однією із умов сучасного стану глобалізації та універсалізації людського суспільства є широке розповсюдження мережі Інтернет. А право, як регулятор суспільних відносин, розвивається для всестороннього та комплексного регулювання суспільних відносин, в даному випадку продуктом розвитку є договори на користування послугами Інтернет, як специфічної та нової послуги постмодерністського суспільства. Враховуючи той факт, що питання про договори є достатньо дослідженим цивілістами, актуальності не втрачають проблеми окремих видів цивільно-правових договорів, серед яких і договори на користування послугами Інтернет. Важливе місце в процесі дослідження певного виду договорів належить умовам укладення даного договору.
Традиційно науковцями-цивілістами прийнято поділяти умови договору на істотні, звичайні і випадкові [3; С. 33–37]. З цього приводу варто погодитись з О. Морозом, який досліджуючи істотні умови цивільно-правового договору вказував на те, що істотні умови закріплені у законодавстві, а звичайні та випадкові умови договору визначаються лише у науковій літературі. Звичайні умови є обов’язковими для сторін відповідно до актів цивільного законодавства, тому при укладенні договору вони можуть не погоджуватися[4; C. 45-46]. Звичайні умови договору діють вважаючи сам факт укладення договору, незалежно від волі сторін, вони вказані в законодавстві.
В свою чергу, випадковими прийнято вважати такі умови договору, які погоджені сторонами на відступ від положень диспозитивних норм або з метою розв’язання питань, що не врегульовані законодавством. Випадкові умови включаються сторонами в договір оскільки вони надають їм важливе значення, тобто розглядаються як істотні[4;C. 46].
В науковій літературі зазначається, що істотні умови мають вирішальне значення для існування договірних відносин у правовому полі. Вони визначають правову природу певного виду договору, мають найважливіше значення для настання юридичних наслідків (реалізація домовленостей між контрагентами, дотримання прав та обов’язків). У разі недосягнення між сторонами згоди за всіма істотними умовами договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся, не набув юридичної сили), а особи, які вважають себе належними сторонами, насправді не перебувають у договірних відносинах [2;С. 118].
Варто зазначити, що загалом, цивілісти вважають, що немає легальних (законодавчих) підстав для виділення у змісті договору яких-небудь інших необхідних видів договірних умов, окрім істотних.
У цивільному кодексі про істотні умови договору мова йде у ст. 638. Так, у абз. 2 даної статті ЦКУ законодавцем визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Також, зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору [5].
Дещо детальніше законодавець регламентує істотні умови господарських договорів у ст. 180 Господарського кодексу України. Зазначається, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору1.
Таким чином, можемо зробити висновок, що цивільно-правовий договір висловлює узгоджену волю сторін, які його уклали. Вони вільні у визначенні змісту (умов) договору – у цьому проявляється один з основних механізмів реалізації принципу свободи договору (договірного регулювання). Але свобода сторін у визначенні змісту договору, як і загалом свобода договору (договірного регулювання), не безмежна. Прикладом цього є істотні умови договору, без дотримання яких договір не вважається укладеним. Істотні умови договору забезпечують захист прав учасників даного договору та забезпечують виконання обов’язків за договором, відповідно до принципів цивільного права.
Що ж до особливостей істотних умов договорів на користування послугами Інтернет варто зазначити, що до них, окрім загальних для всіх договорів істотних умов (предмет, ціна та строк дії договору) варто включати й специфічні для даного виду послуг істотні умови (швидкість надання послуг, якість надання послуг тощо), що будуть враховувати особливості даного виду послуг. Безперечно дана проблематика потребує додаткового дослідження.
Література:
1. Господарський кодекс України. Кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1293 (дата звернення: 01.09.2022 р.).
2. Гречаник А.В. Істотні умови господарського договору у сучасних умовах господарювання. Ужгород: Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017, Випуск 42. С. 115-119.
3. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності. Київ: Юрінком Інтер, 2001. 560 с.
4. Мороз О.О. Істотні умови цивільно-правового договору. Право та інновації. 2019, № 1 (25). С. 45-50.
5. Цивільний кодекс України. Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 (дата звернення 01.09.2022 р.).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
