:: LEX :: ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ У ПРАЦЯХ М.Д. ІВАНИШЕВА
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 36


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ У ПРАЦЯХ М.Д. ІВАНИШЕВА
 
06.02.2009 18:46
Автор: Кудін Сергій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент Академії праці і соціальних відносин
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
У теорії держави і права, історії держави і права, конституційному праві та інших сучасних юридичних науках права і свободи людини і громадянина, їх захист займають важливий аспект дослідження. Але ідея про права людини сформувалась ще у сиву давнину, наявність у людини деяких прав обґрунтовувалась у країнах Стародавнього Сходу, античних містах-державах Греції, Римі, в епоху Середньовіччя. Пізніше, у ХVІІ – ХVІІІ ст. починають виникати теорії, що доводили рівність людей та інші їх права; ці теорії знайшли своє відображення у відомих Декларації незалежності США, Декларації прав людини і громадянина у Франції тощо. Після Другої світової війни права людини і громадянина, механізми їх захисту закріплювались у національних основних законах, а також у міжнародно-правових актах. Водночас, юридична наука виділила групи прав людини і громадянина, сформувала концепцію щодо поколінь прав людини тощо.
Слід зазначити, що значний внесок у формування ідеї про права людини, розробку різноманітних теорій, що обґрунтовували права і свободи людини, зробили вітчизняні науковці. Зокрема, дослідженням прав людини в історичному та порівняльно-правовому аспекті займався відомий історик права, представник вітчизняної історичної школи права, професор Університету св. Володимира М.Д. Іванишев. Так, він одним з перших у вітчизняній історико-правовій науці у праці «Рассуждение об идее личности в древнем праве богемском и скандинавском» (1842 р.) висловив погляд, що «Идея личности есть основная идея права…всякий человек, по врожденной ему разумности, есть лицо, и следовательно уже по своей природе должен иметь определенный круг прав, как в отношении к государству, так и в отношении к другим гражданам…» [1, с.85]. Разом з тим, він підкреслює, що така думка склалась в історії людства протягом певного часу, пройшла період становлення і розвитку.
Вчений зазначає, що цей процес детермінувався в різні історичні епохи різними причинами. Так, в античних містах-державах Греції такими причинами були релігія, державна воля, у Римі – внутрішня боротьба станів, у деяких народів Європи в дохристиянський період – свідомість людей, що залежала від їх звичаїв [1, с.86-87].
З метою виявлення докорінних відмінностей у розумінні «ідеї особистості» у цих народів М.Д. Іванишев обирає для порівняння німецьке (скандинавське) та слов`янське (богемське) право. Причому об`єктом дослідження стає приватне право, так як, на його думку, воно виникло «…из жизни семейной, и потому представляет дух народа с его отличительным характером» [1, с.88]. М.Д. Іванишев вивчає відносини між подружжям, між батьками і дітьми, між вільними і належними їм рабами.
Як видно з аналізу вказаної вище праці, положення жінки за нормами богемського права було кращим, ніж за нормами скандинавського. Вчений виділяє такі переваги як наявність у жінки приданого (тобто, переходячи до будинку чоловіка вона мала свою власність); права чоловіка і його дружини розподілені і зафіксовані; дружина «…могла спасти свого мужа, преследуемого кровавою родственною местью»; за зґвалтування передбачалась смертна кара [1, с.90-93].
Так само М.Д. Іванишев підкреслює більш вільне становище дітей у сім`ї за богемським правом. Він зазначає, що «Право скандинавское предоставляет отцу слишком обширную власть над детьми, между тем как право богемское слишком ограничивает власть отца и права детей разширяет за надлежащие пределы» [1, с.97].
Достатньо цікавим є висновок М.Д. Іванишева стосовно положення рабів за нормами скандинавського і богемського права. Вчений визнає, що загалом «Раб составляя имущество господина, и потому неограниченно, с душею и телом, подчинялся произволу господина» [1, с.98]. Разом з тим, він наголошує на суттєвих відмінностях положення раба у названих вище європейських народів від положення невільних у стародавньому світі. Це, зокрема, право вступати у законний шлюб, плата за образу, спричинену рабу, певною частиною належала йому особисто (таким чином, він визнається суб`єктом), раб мав право на власність. Як справедливо зазначають В.І. Андрейцев та В.А. Короткий, «…завданням автора був не показ різниці двох систем права, а демонстрація підготовленості народів Європи до сприйняття християнської ідеї про вищість європейського язичницького права порівняно зі східним й навіть античним» [2, с.109-110].
Таким чином, із сказаного вище можна зробити наступні висновки:
- М.Д. Іванишев зробив значний внесок у дослідження вітчизняною історико-правовою наукою прав людини;
- вчений концентрував свою увагу не тільки на історичному, але й порівняльно-правовому аспекті дослідження прав людини;
- історик права вивчав відмінності приватного права у представників німецького (скандинавів) та слов`янського (богемців) народів у дохристиянський період;
- вчений виділив характерні риси положення жінки та дітей у сім`ї, раба за нормами як скандинавського, так і богемського права;
- загалом, М.Д. Іванишев визначив, що більш прогресивними нормами приватного права були норми богемського права. Разом з тим, він дійшов висновку про вищість приватного права європейських народів у дохристиянську епоху порівняно з правом держав стародавнього світу.

Література:
1. Сочинения Н.Д. Иванишева /Под ред. А.В. Романовича-Славатинского. – К.: В университеской типографии, 1876. – 451 с.
2. Андрейцев В.І., Короткий В.А. Микола Іванішев: Монографія. – К.: Прайм, 1999. – 224 с.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ФІЛОСОФІЯ ПРАВОСУДДЯ І ПОЗИТИВНОГО ПРАВА (КОЛІЗІЯ НА ПРИКЛАДІ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ)
13.02.2009 19:17
ДОПУСТИМІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ АНАЛОГІЇ
09.02.2009 20:36
К ПРОБЛЕМЕ ПРЕОДОЛЕНИЯ ПРАВОВОГО НИГИЛИЗМА В УКРАИНЕ
09.02.2009 16:56
ФОРМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
08.02.2009 17:10
"АНТОНІВЕЦЬКА ПОВСТАНСЬКА РЕСПУБЛІКА": ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ
05.02.2009 20:08
ДО ПРОБЛЕМИ СТРУКТУРИ НОРМИ ПРАВА
05.02.2009 19:55




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше