1. Пошуково-пізнавальна діяльність у кримінальному судочинстві багатофункціональна. Вона реалізується в рамках декількох напрямів, кожному з яких властиві свої завдання й засоби їх виконання. Це дозволяє науковцям (Образцов В. О., 1997 р.) виділяти такі відносно самостійні види діяльності : пошукову, фіксаційно-засвідчувальну, дослідницьку й конструктивну.
2. У криміналістиці відсутня єдність поглядів на поняття й сутність пошуку та розшуку. Неоднозначність цих понять полягає в тому, що розшук деякі науковці визначають як «взаємозалежну пошукову діяльність слідчого» (Кертес І., 1986 р.), у пошук включають проведення як пошукових заходів, так і дій по виявленню невидимих об’єктів і слідів.
Процес доведення тотожності матеріальних об’єктів, розшуку і встановлення шуканого об’єкта інколи називають ідентифікаційно-пошуковою діяльністю (Колдін В. Я., 1981 р.).
Прихильники розширювального тлумачення поняття пошуку розглядають інформаційно-пошукову діяльність як початковий базовий етап усієї діяльності по розслідуванню злочину, незалежно від суб’єктів і конкретних об’єктів пошуку (Кертес І., 1986 р.). При цьому до неї включають : одержання інформації про обставини злочину шляхом проведення процесуальних дій, оперативно-розшукових заходів, оперативний пошук, розшук осіб і об’єктів, використання матеріалів криміналістичних обліків, ідентифікацію шуканих об’єктів.
Таке трактування пошуку неминуче призводить до того, що вся робота слідчого по збиранню, оцінці й використанню інформації про злочин розглядається як пошукова діяльність, з чим, звичайно, не можна погодитися.
З етимологічної точки зору пошук і розшук є словами-синонімами, тому що їх метою є виявлення осіб і матеріальних об’єктів. Але пошукова діяльність є функцією слідчого й органів дізнання. Проведені слідчим із цією метою пошукові заходи й слідчі дії спрямовані на виявлення встановлених (відомих) об’єктів, тобто осіб і предметів, у відношенні яких є дані, необхідні для їх індивідуалізації й ототожнення (Бєлкін Р. С., 1987 р.). Тому діяльність, спрямовану на встановлення тотожності шуканої особи або предмета, слушно, на нашу думку, пропонують називати ідентифікаційно-пошуковою, а не пошуковою (Кірсанов З. І., Лясніков А. В., 1993 р.).
3. Активна цілеспрямована пошукова діяльність у кримінальному судочинстві є необхідним атрибутом кожного виду практичного слідознавства. Лише після того, як об’єкт — носій інформації виявлений, створюється можливість його фіксації, вилучення, дослідження з метою одержання, переробки, перевірки, передачі й використання даних, яку містяться в ньому (Образцов В. О., 1997 р.).
Об’єкти — носії інформації можуть стати предметом пошуку в різноманітних ситуаціях. Розшукуються особи, які пропали безвісті, учасники кримінальних подій, які зникли з місця події, обвинувачувані й підсудні, що втекли з-під варти. Предметом пошуку можуть бути потерпілі, особи місцезнаходження яких невідоме, невстановлені особи, які були очевидцями досліджуваних подій, а також викрадені речі, цінності, викрадені транспортні засоби, контрабандний товар, анонімники, канали витоку інформації, що становить оперативну або слідчу таємницю, нелегально перевезені наркотичні речовини, вогнепальна зброя що незаконно зберігається й багато чого іншого.
4. Підготовка й проведення пошукових заходів здійснюються з урахуванням обставин вчиненого, особи потерпілого, злочинця, пізнавальної ситуації. Пошук носіїв інформації здійснюється : а) яким-небудь одним суб’єктом пошуково-пізнавальної діяльності (наприклад, одноосібно слідчим, експертом) або групою суб’єктів цієї діяльності, що поєднують свої зусилля й можливості для виконання загального завдання (наприклад, слідчо-оперативною групою); б) на основі використання окремих прийомів, методів, методик або шляхом комплексного використання різних прийомів, методів і методик; в) із застосуванням техніко-криміналістичних засобів і без них; г) у лабораторних або в так званих польових умовах; д) у рамках гласних дій і заходів або негласних, часом замаскованих, залегендованих дій і заходів; є) в умовах початкової інформаційної невизначеності в питанні про ознаки встановлюваного об’єкта або в умовах наявності конкретних даних про конкретні ідентифікаційні ознаки об’єкта; ж) шляхом виконання комплексу однотипних дій або дій різного характеру; з) за допомогою, при нейтральній позиції правопорушників або в умовах їх активної протидії; і) в умовах ризику для життя й здоров’я суб’єктів пошуку й поза ними, по так званим «гарячим слідам», а також за матеріалами справ про злочини минулих років; й) з використанням криміналістичного, оперативного й іншого видів обліку або без цього (Образцов В. О., 1997 р.).
Поряд з розслідуванням пошукова діяльність є важливою функцією органів досудового слідства й дізнання. Зміст і мета пошукової діяльності становлять виявлення злочинів і їх слідів, встановлення й виявлення злочинців, інших об’єктів, які є джерелами криміналістично значимої й доказової інформації : потерпілих, очевидців, свідків; зброї, предметів, використаних як знаряддя злочину; предметів злочинного замаху; приналежного винним майна й цінностей, на які може бути накладений арешт з метою забезпечення реального відшкодування заподіяної шкоди.
Тому здійснення розшуку тих або інших об’єктів (без чого практично неможливе пізнання розслідуваного діяння) поглинає значну частину робочого часу слідчого й працівника органа дізнання, вимагає від них знання й правильного застосування криміналістичних засобів, тактичних методів і прийомів, значних професійних зусиль, поєднання пошукових і слідчих дій, взаємодії в роботі.
5. Проведений науковий аналіз проблем розшуку переконує в необхідності й. доцільності розширення предмета криміналістики. Заслуговують, на наш погляд, схвалення й підтримку пропозиції науковців не тільки про створення теорії розшуку, але й про віднесення її до предмета криміналістики (Колдін В. Я., 1981 р.). Пошукова діяльність є вкрай важливим елементом структури предмета. Тим самим наука криміналістика, з одного боку, піднімається в своєму розвитку на щабель вище, а з іншого боку — буде більш продуктивно задовольняти потреби практики розкриття, розслідування й запобігання злочинів.
Тому, ми підтримуємо думку науковців (Великородний П. Г., 1988 р.), що предмет криміналістики — це структура пошукової й інформаційно-пізнавальної діяльності по розкриттю, розслідуванню й запобіганню злочинів шляхом застосування криміналістичних прийомів, методів та засобів.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
