Аналізуючи питання зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності адміністративних суддів в Україні слід відмітити, що українське суспільство і держава розвиваються в умовах глобалізації та стрімкого наукового-технічного прогресу, що обумовлює необхідність трансформації вітчизняної правової системи у відповідності до вимог часу [1, c. 7].
В Європі адміністративна юстиція бере початок з часів європейських буржуазних революцій. Спочатку у Франції, а потім у Німеччині були намагання запровадити адміністративне судочинство як напівсудове оспорювання діяльності влади [2, c. 14].
В Росії у другій половині 19 століття були створені органи для розв’язання спорів, які виникають «у справах управління» на чолі з відповідним департаментом сенату [2, c. 14].
Конституційне право на судовий захист в Україні належить до невідчужуваних та непорушних прав [3, с. 18]. Його також активно забезпечує система адміністративних судів, що зараз існує в Україні.
Адміністративне судочинство в останні десятиліття все більше відокремлюється, в більшості країн, в тому числі постсоціалістичних, – це особлива система на чолі з національним верховним або вищим адміністративним судом.
На погляд Т.О. Кравчук практично в усіх державах – колишніх республік СРСР сфера адміністративної юстиції регулюється конституціями, процесуальними кодексами та законами про судочинство (Закон «Про оскарження в суді дій та рішень, які порушують права та свободи громадян» в Росії або Кодекс про адміністративну процедуру в Таджикистані) [4, с. 17].
У країнах існують два основні варіанти організації судового вирішення адміністративних спорів. Один із них втілений у більшості розвинутих країн континентально-європейської (статутної) системи права і передбачає існування у межах судової влади окремої спеціалізованої гілки адміністративних судів (Франція, Німеччина, Італія, Польща, Туреччина) або спеціалізованих адміністративних палат у структурі загальних судів (Іспанія, Нідерланди, Швейцарія). Безумовною перевагою такої моделі є професіоналізм і досвідченість професійних суддів, що забезпечується їхньою чіткою спеціалізацією. Особливість цієї моделі полягає також в існуванні особливої процедури розгляду судами адміністративних справ [5, с. 11; 4, с. 17].
Аналізуючи питання зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності адміністративних суддів, на наш погляд, слід детальніше торкнутися держав, де існує континентально-європейська (статутна) системи права, що передбачає існування у межах судової влади окремої спеціалізованої гілки адміністративних судів, а саме Німеччини та прогресивних положень її законодавства.
На думку М.В. Василевич, здійснення правосуддя в Німеччині безпосередньо пов’язано з розумінням ідеалу правової держави. Головну увагу акцентовано на доступність судів, що є гарантією захисту від дій органів влади та ефективності судового захисту. У статті 97 Основного Закону Німеччини вказано, що судді є незалежними від впливів з боку органів адміністративної влади під час розгляду справ [6, c. 10].
На погляд О. Якимець, і ми з нею повністю погоджуємося, найкраще еволюцію адміністративної юстиції можна проаналізувати, спираючись на німецький досвід. Виникнення адміністративної юстиції в Німеччині пов’язано з другою половиною ХІХ ст. Тоді, коли в більшості європейських країн почали відбуватися демократичні зміни. Вплив ідеології французької революції та розвиток німецької філософії права зумовили виникнення і розповсюдження в Німеччині концепцій правової держави, яка протиставлялася поліцейській. Не парламентські інститути, а саме судовий контроль і обмеження управлінської діяльності правом були основними елементами системи правової держави. З огляду на те, що основний акцент німецької правової теорії був зроблений саме на створенні правових гарантій законності управління та їх забезпеченні системою ефективного судового контролю адміністрації, ідея адміністративної юстиції посідала в концепції правової держави центральне місце [7, с. 117].
Кузьменко О.В. досліджувала дещо суміжну з нами проблематику адміністративної юстиції Німеччини, вона зазначає, що положення про адміністративні суди Німеччини передбачає, що до цього суду громадяни мають право звертатися у всіх конфліктах публічно-правового характеру, за винятком конституційно-правового, якщо для розгляду цього спору не передбачено інший суд. Публічно-правові конфлікти в галузі права землі, законом землі можуть доручатися іншому суду [8, c. 13].
Законодавство Німеччини відрізняє предметну та інстанційну підсудність у ієрархічних інстанціях [8, c. 13].
Вищий адміністративний суд землі приймає рішення в інстанцій ній підсудності стосовно: апеляції, щодо рішень адміністративного суду, прийнятого по суті; скарги на інші рішення адміністративного суду; ревізії рішень адміністративного суду згідно з положенням про адміністративні суди [8, c. 13].
В ФРН саме судовий контроль і обмеження управлінської діяльності правом були є основними елементами системи правової держави, з огляду на те, що основний акцент німецької правової теорії зроблений саме на створенні правових гарантій законності управління та їх забезпеченні системою ефективного судового контролю адміністрації, ідея адміністративної юстиції посідає в концепції правової держави центральне місце.
Література:
1. Судовий розгляд справ, пов’язаних з вчиненням насильтва в сім’ї в Україні: проблеми відповідності міжнародним стандартам та шляхи вдосконалення: науково-практичний посібник / [М.В. Євсюкова, Г.О. Христова, О.А. Шаповалова та ін.]; за заг. ред. О.А. Шаповалової, С.О. Павлиш – К.: ТОВ «Компанія «Ваіте», 2011. – 196 с.
2. Штогун С.Г. Проблеми становлення адміністративного судочинства в Україні / С.Г. Штогун // Адвокат (рубрика: наука і практика) – 2006. – № 11 – С. 14-17.
3. Смокович М.І. Проблеми доступності до правосуддя в адміністративному судочинстві / М.І. Смокович // Вісник Вищої ради юстиції –2012– № 2 (10) – С. 16-30.
4. Кравчук Т.О. Становлення, розвиток і завдання адміністративної юстиції в Україні та в деяких зарубіжних країнах / Т.О. Кравчук // Вісник Вищої ради юстиції – 2011 – № 4 (8) – С. 15-25.
5. Коліушко І.Б. Адміністративна юстиція: Європейський досвід і пропозиції для України / Автори – упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 536 с.
6. Василевич М.В. Конституційно-правові гарантії незалежності судової влади: теорія та практика реалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 – «конституційне право; муніципальне право» / М.В. Василевич. – К., 2010. – 16 с.
7. Якимець П. О. Виникнення адміністративної юстиції в Німечинні / П. О. Якимець // Вісник Львівського університету (серія – юрид.) – 2011. – Випуск 54 – С. 117-123.
8. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: навчальний посібник / О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 156 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
