Процеси глобалізації здійснюють суттєвий вплив не тільки на сутність забезпечення і реалізації правової допомоги, а й на її зміст, інституціональну та функціональну роль, а також на поставлені перед нею цілі й завдання.
За дотриманням прав та свобод здійснюється міжнародний контроль, і тому його рівень залежить від наявності гарантій і стану забезпечення, до засобів якого слід віднести: а) міжнародно-правові документи, що містять у собі основні правила діяльності, формулюють права, свободи та обов’язки (конвенції, пакти, угоди, договори), а також міжнародні документи, що не містять норм, правил поведінки, безпосередньо не формулюють прав, свобод та обов’язків (декларації, заяви, меморандуми); б) міжнародні органи із контролю та спостереженняза дотриманням основних прав та свобод людини (комісії, комітети) та правового захисту цих прав (суди, трибунали).
У національному КПК відведено розділ IX щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, а його глава 42 регулює питання щодо міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій. Крім цього, законодавцем закріплено саме поняття «міжнародна правова допомога»
Міжнародна правова допомога при проведені процесуальних дій - це один із видів міжнародного співробітництва, який полягає у проведенні компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою (п. 1 ч. 1 ст. 541 КПК). Підґрунтям відповідного виду співробітництва є міжнародний договір, КПК, засада взаємності.
На території України з метою виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені КПК або міжнародним договором (ст. 561 КПК).
Зокрема:
а) проведення слідчих дій: допит особи як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого, проведення обшуку, огляду місця події тощо (ч. 3 ст. 552 КПК, ст. 567 КПК);
б) застосування заходів забезпечення кримінального провадження: розшук, вилучення, арешт чи конфіскація майна (ч. 4 ст. 552 КПК, ст. 568 КПК);
в) вручення особі документів, виклик особи (ч. 5 ст. 552 КПК, статті 564, 566 КПК); г) тимчасова передача (ст. 565 КПК);
д) прикордонне переслідування (ст. 570 КПК).
Порядок здійснення міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій має певні етапи. Процедуру треба розрізняти в залежності від того, чи є Україна запитуючою стороною чи стороною, яка виконує запит іншої держави на своїй території.
Україна є запитуючою стороною:
1) підготовка судом, детективом, прокурором, слідчим за погодженням с прокурором запиту про міжнародну правову допомогу в кримінальному провадженні та надіслання його Уповноваженому (центральному) органу України (Офіс Генерального прокурора, МЮ, НАБУ). Зміст та форма (доручення, прохання тощо) запиту повинні відповідати вимогам КПК або міжнародного договору, що застосовується у конкретному випадку (ст. 552 КПК);
2) розгляд уповноваженим (центральним) органом запиту на предмет обгрунтованості і відповідності вимогам законів, міжнародних договорів України та вирішення питання про його подальше спрямування (надіслання для виконання або відмова в цьому) (ст.551 КПК);
3) виконання запиту про міжнародну правову допомогу.
Україна є стороною, яка виконує запит іншої держави на своїй території:
1) отримання уповноваженим (центральним) органом України запиту про міжнародну правову допомогу та його розгляд на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів і міжнародних договорів України (ч. 1 ст. 554 КПК).
Запитуючій стороні може бути відмовлено у задоволені запиту у випадках, передбачених міжнародним договором, а за його відсутності - на підставах, передбачених ч. 2 ст. 557 КПК (суперечить конституційним засадам; стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України тощо).
У разі відмови уповноважений (центральний) орган України повідомляє запитуючій стороні причини відмови, а також умови, за яких запит може бути розглянутий повторно (ч. 2 ст. 555 КПК);
2) спрямування запиту (у разі прийняття рішення про задоволення) компетентному органу України (МВС, СБУ, ДСА тощо) для виконання (частини 2-4 ст. 555 КПК);
3) виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України (ст. 558 КПК).
При цьому визначається конкретний орган досудового розслідування, прокуратура, суд, що будуть виконувати запит; з’ясовується можливість виконання запиту із застосуванням законодавства іноземної держави; вирішується питання про відкладення виконання запиту (ст. 558 КПК) тощо.
Запит виконується упродовж одного місяця з дати його надходження до безпосереднього виконавця (слідчого, прокурора, судді та ін.) після чого складені для забезпечення виконання запиту документи підписуються зазначеними посадовими особами, скріплюються печаткою відповідного органу і надсилаються уповноваженому (центральному) органу України;
4) завершення процедури надання міжнародної правової допомоги (ст. 560 КПК).
Правильність виконання запиту перевіряє уповноважений (центральний) орган України і протягом 10 календарних днів після отримання відповідних документів спрямовує їх уповноваженому центральному органу запитуючої сторони.
У разі відсутності міжнародного договору України з відповідною іноземною державою виконання запиту про міжнародну правову допомогу здійснюється з дотриманням вимог в аналогічному порядку, а отримані документи направляються центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги дипломатичним шляхом.
Питання щодо надання правової допомоги потерпілим регулюються у правових актах у значно менших обсягах. Так, 29 листопада 1985 року Організацією Об’єднаних Націй прийнята Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою [1], а Європейський суд з прав людини право на правову допомогу визнає не лише у межах конкретного судового розгляду кримінального провадження, але й поза ініційованою судовою процедурою.
Література:
1. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою: від 29.11.1985 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_114 (дата зверення: 15.10.2018).
2. Кримінальний процесуальний кодекс України з постатейним коментарем, висновками Верховного Суду України/упоряд. С.Г. Туманов.- Харків: Право, 2019. - 696 с.
3. Шаталюк С. Д. Запровадження міжнародних стандартів надання безоплатної правової допомоги в Україні. Наукові праці. Політологія. 2012. Вип. 170, т. 182. С. 92–97.
4. Кравченко О. А. Захист прав і свобод людини та громадянина Конституційним Судом України: доктринальні, прикладні та компаративні аспекти : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02. Київ, 2011. 22 с.
5. Шумна Л. П. Соціальне обслуговування: загальновизнані міжнародні стандарти. Право та державне управління. 2013. № 1 (10). С. 56–59.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
