Сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується поступовим зменшенням сфери впливу держави на соціально-економічний розвиток суспільства, відмовою від всеохоплюючої адміністративно-командної системи та подальшою децентралізацією публічної влади, що вимагає узгодження засобів і методів управління державою з новими демократичними умовами.
Одним із таких засобів і виступає адміністративний договір, який є самостійною правовою формою державного управління. У системі державного управління адміністративний договір застосовується у господарській, соціальній, духовній і адміністративно-політичних сферах діяльності держави. Разом з тим у науковців виникають дискусійні питання стосовно нормативного визначення даного юридичного явища, оскільки договір у приватному праві є підставою виникнення цивільних зобов’язань і критерієм правомірності поведінки сторін.
В теорії адміністративного права відсутні єдині критерії визначення адміністративного договору, відсутнє також законодавче його врегулювання. У зв’язку з цим виникає потреба різні підходи до розв’язання цієї проблеми. Адміністративний договір, на думку, багатьох вітчизняних вчених є засобом реалізації управлінських завдань і функцій. До розгляду даного правового інституту науковці мають різні підходи, акцентуючи увагу на тому, що метою адміністративних договорів в більшості випадків є реалізація публічних інтересів, які будуть витісняти приватні інтереси. Як відомо, значна кількість адміністративно-правових договорів має нормативний характер, що відрізняє їх від приватного права.
Із започаткуванням адміністративного судочинства в Україні актуалізувалась проблема визначення адміністративного договору. Відповідно до п. 14 статті 3 КАС України дається визначення поняття адміністративного договору - це дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних повноважень,який є однією із сторін угоди [1].
Зазначимо, що це є єдине нормативно-правове визначення. В теорії адміністративного права існує багатоманітність визначень адміністративного договору, що є свідченням про відсутність єдиних критеріїв та підходів до його тлумачення. Науковці стверджують, що правовою базою адміністративного договору, тобто, нормативною, є Конституція України і чинне законодавство, оскільки такі договори виконують функцію заповнення прогалин у праві, доповнюючи і конкретизуючи чинне законодавство, де однією із сторін виступає орган державної влади [2, c. 126].
Досліджуючи сутність цього правового інституту, Ю. Битяк зазначає, що адміністративний договір – це різновид публічно-правового договору. Він посідає проміжне місце в системі публічно-правових зв’язків, знаходячись, з одного боку, між договором приватно -правового характеру, якому притаманна рівноправність сторін, а з другого - адміністративним актом, що виражає одностороннє владне волевиявлення органу державного управління [3, с.150].
В свою чергу, В. Владимирова акцентує увагу на тому, що на сучасному етапі розвитку державного управління все більше приділяється окремій його формі - адміністративному договору як закріпленій адміністративним законодавством добровільній згоді двох або більше суб’єктів адміністративного права з обов’язковою участю у цих правовідносинах уповноваженого державного органу або посадової особи. Адміністративний договір є правовим актом, що забезпечує виникнення, зміну чи припинення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників цієї угоди [4, с. 66].
Т. Коломоєць стверджує, що адміністративна угода - це угода сторін, визначена актами адміністративного права, одна з яких є носієм державної влади стосовно інших [5, с. 120].
Визначаючи правову природу адміністративних угод, слід враховувати, що вони виникають лише у тих сферах державної влади та місцевого самоврядування, де формуються адміністративно-правові відносини. Норми адміністративного права безпосередньо впливають на зміст цих угод і волевиявлення сторін керується нормами адміністративного права, тобто вони набувають адміністративної форми. Такі угоди повинні включати власника влади, який у межах своїх повноважень виконує виконавчі та адміністративні функції.
З викладеного випливає, що правова природа адміністративного договору полягає в тому, що це акт застосування права, який призводить до виконання спеціальних виконавчих функцій [6, с. 118].
Щодо особливостей договору в межах публічного права, то до них слід віднести свобода самовираження; рівність сторін; досягнення згоди з усіх істотних аспектів договору; рівнозначний характер; взаємна відповідальність сторін за невиконання або некоректне виконання договору; забезпечення договору з державним примусом, що надає документу юридичну силу.
Також розглядаючи визначене поняття адміністративного договору в Кодексі адміністративного судочинства України, можна виділити обов’язкові ознаки адміністративного договору, а саме: - однією із сторін завжди є суб'єкт владних повноважень; - адміністративний договір є угодою, то основною ознакою будь-якої угоди є її добровільний характер; - зміст такої угоди нерозривно пов'язаний з владно-управлінськими функціями суб’єкта владних повноважень [1].
Проте дані ознаки не є вичерпними, а лише безпосередньо випливають із нормативного визначення адміністративного права.
Отже, адміністративний договір виступає як комплексний інститут адміністративного права, порівняно новий і спірний, його необхідно розглядати у взаємозв'язку з задачами переосмислення предмета і системи адміністративного права. Адміністративний договір дозволяє суб'єктам управлінських відносин реалізовувати свої законні інтереси як на державному рівні, так і за його межами. Адміністративний договір – це специфічний засіб діяльності органів державної виконавчої влади, засіб реалізації державними органами своїх повноважень. Дане призначення адміністративний договір може виконати лише за допомогою процесуальних норм, які складаються в один із видів позитивного управлінського процесу – адміністративно-договірний.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
2. Решота В. В. Адміністративні договори в системі джерел адміністративного права України / В. В. Решота // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Юридичні науки. - 2018. - Т. 29(68), № 4. - С. 126-130.
3. Адміністративне право України / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко [та ін.]; за ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2016. – 544 с.
4. Владимирова В. Теоретичні аспекти адміністративного договору / В. Владимирова // Наукові записки [Кіровоградського державного університету імені Володимира Винниченка]. Серія : Право. - 2017. - Вип. 1. - С. 66-73.
5. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України : підручник. – Вид. 2, змін. і доп. / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2012. – 528 с.
6. Левчишина О. Л. Адміністративний договір в Україні: поняття, ознаки, зарубіжний досвід і пропозиції щодо вдосконалення / О. Л. Левчишина // Право і суспільство. - 2015. - № 5.2(2). - С. 117-121
|