:: LEX :: ЩОДО ПОНЯТТЯ «ЗАВІДОМО НЕЗАКОННИЙ ПРИВІД» ЗА ЗМІСТОМ СТАТТІ 371 КК УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 59)

Термін подання матеріалів

14 березня 2024

До початку конференції залишилось днів 18


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЩОДО ПОНЯТТЯ «ЗАВІДОМО НЕЗАКОННИЙ ПРИВІД» ЗА ЗМІСТОМ СТАТТІ 371 КК УКРАЇНИ
 
21.02.2014 20:18
Автор: Шапортова Ніна Іванівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права Національна академія внутрішніх справ, Київ
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

У теорії кримінального права проблемам відповідальності за злочини проти правосуддя приділялася певна увага. Однак, майже не проаналізовано в спеціальній літературі законодавчих новел останніх років. Отже, вивчення злочинів проти правосуддя є актуальним з урахуванням високої суспільної небезпеки їх, значення боротьби з ними, у зв’язку з недостатньою розробкою відповідних проблем у спеціальній літературі, недосконалістю законодавства. 

Стаття 371 КК складається з трьох частин. Частиною першою передбачено відповідальність за два простих види злочину   завідомо незаконне затримання та незаконний привід; у частині другій передбачено два простих склади злочину — завідомо незаконні домашній арешт та тримання під вартою; у частині третій передбачені кваліфіковані види вищевикладених злочинів: якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. 

Основним безпосереднім об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на свободу і особисту недоторканність. Його додатковим факультативним об’єктом можуть виступати честь та гідність особи, її життя і здоров’я, майнові блага. 

Потерпілим від цього злочину можуть бути підозрюваний, обвинувачений, свідок і потерпілий. 

З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у незаконному: 

1) затриманні; 2) приводі (ч. 1 ст. 371); 

3) домашньому арешті; 4) триманні під вартою (ч. 2 ст. 371). 

Привід — це захід процесуального примусу, який передбачає примусове доставлення підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого чи свідка органами внутрішніх справ до слідчого, прокурора або до суду. 

Як і затримання, привід може застосовуватися в адміністративному порядку (зокрема, привід особи, котра затримується за вчинення адміністративного правопорушення), а також як захід процесуального примусу. 

Привід (ст. 140 КПК) полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про його здійснення, до місця її виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час. 

Привід може застосовуватися лише до підозрюваного, обвинуваченого, свідка або потерпілого. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітніх, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, осіб, які одноосібно виховують дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із КПК не можуть бути допитані як свідки. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу (ч.3 ст. 140 КПК).

Привід застосовується якщо:

− особа була викликана у порядку, встановленому КПК України;

− наявне підтвердження отримання повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом;

− особа не з’явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття. 

Причини неявки мають бути встановлені до прийняття рішення про застосування приводу. Тобто, слідчий суддя чи суд мають впевнитися, що особа була викликана у визначеному законом порядку та не повідомила про наявність поважних причин її неприбуття за викликом. 

Юридичною підставою здійснення приводу є ухвала слідчого судді, суду, яка виноситься за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження − також за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого.

Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий чи свідок, щодо яких прийняте рішення про здійснення приводу, зобов’язана прибути до місця виклику в зазначений час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику з дотриманням вимог, передбачених ч.3 ст. 143 КПК. Зокрема, застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. 

Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров’ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом (наприклад, ст. 118 та 124 КК).

У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути службова особа правоохоронного органу, слідчий, прокурор. Слідчі судді за дії, передбачені ст. 371 КК України, несуть відповідальність лише за ст. 371 КК України, а інші службові особи, котрі не уповноважені на застосування заходів процесуального примусу   за ст. ст. 365 або 424 КК України. 

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, адже в законі сказано про завідомо незаконний привід. Це означає, що особа усвідомлює суспільну небезпечність та протиправність, своїх дій. 

Привід буде незаконним тоді, коли він вчинений за відсутності наведених вище підстав чи всупереч порядку, встановлених законом. По своїх об’єктивних властивостях незаконний привід полягає у насильницькому позбавленні волі. 

До прийняття нового кримінального процесуального кодексу у ряді літературних джерел рекомендується завідомо незаконні затримання, привід або тримання під вартою вчинений суддею, кваліфікувати за ст. 375 КК. Але із цим важко погодитись. Стаття 375 КК передбачає відповідальність за винесення неправосудного вироку, постанови, рішення, ухвали або постанови, тобто процесуального документа, який вирішує справу остаточно і по суті. Ухвала про тримання під вартою, домашній арешт, затримання або привід до таких актів не належить.




Джерела:

1. Конституція України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004, ВВР, 2005, № 2, ст. 44) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

2. Кримінальний кодекс України 2001 року : за станом на 1 грудня  2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http://zakon1.rada.gov.ua.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року : за станом на 1 грудня 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http://zakon.rada.gov.ua.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРИМУШУВАННЯ ДО ДАЧІ ПОКАЗАНЬ ЯК ЧИННИК, ЩО СПРИЯЄ РОЗВИТКУ ЗЛОЧИННОСТІ
21.02.2014 00:25
МЕХАНІЗМ ВИКОНАННЯ ПІДПИСІВ ІЗ НАСЛІДУВАННЯМ
19.02.2014 10:16
ЗМАГАЛЬНІСТЬ ЯК ОДНА ІЗ ЗАСАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
18.02.2014 11:46
ПІДСЛІДНІСТЬ ЯК ІНСТИТУТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
18.02.2014 11:43
ОСКАРЖЕННЯ ДО СЛІДЧОГО СУДДІ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО ТА ПРОКУРОРА
18.02.2014 11:42
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ У ВІДПОВІДНОСТІ ДО ЧИННОГО КПК УКРАЇНИ
17.02.2014 22:39
ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ДОРОЖНЬО–ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД
04.03.2014 20:43




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше