Один із напрямів сучасного формування й розвитку правової держави пов’язується з удосконаленням різних галузей права та відповідного законодавства у сферах боротьби зі злочинністю, забезпечення відповідальності осіб, які вчинили злочин, досягнення цілей покарання щодо засуджених до позбавлення волі.
Політика держави у сфері виконання кримінального покарання визначає цілі, принципи, стратегію, основні напрями, форми та методи діяльності із забезпечення виконання покарання, виправлення засуджених, попередження вчинення ними нових злочинів. Цілі та принципи політики в цій галузі як складової частини політики у сфері боротьби зі злочинністю, ґрунтуються на вироблених міжнародним співтовариством положеннях про поводження із засудженими, відповідних міжнародних нормативно-правових актах, досягненнях сучасної науки [1] .
З іншого боку, докорінне і часом болюче реформування багатьох сфер життя викликало у країні економічну нестабільність, зміну на рівні державної політики ідеологічних настанов особи щодо власності, засобів виробництва, відверто корисливі прагнення значної частини новоявлених бізнесменів і навіть приватновласницький (з метою первісного нагромадження капіталу) екстремізм багатьох з них. Зростає індивідуалізм, здирництво, правовий і моральний нігілізм серед усіх верств суспільства, а тим більше серед його маргінального прошарку; обмеженість матеріальних ресурсів і намір отримати до них доступ щоб то не було, навіть ціною життя іншого, стає домінантою користолюбства, причиною напружених міжособистісних стосунків і конфліктів у багатьох сферах людського буття, які нерідко завершуються трагічно. Соціальна нерівність, яка в нашій країні проявляє себе різко і невиправдано жорстоко та несправедливо, применшує значущість людської особи як соціальної цінності, руйнує солідарність у суспільстві, знімає морально-правову заборону “Не вбий!” Зменшення рівня недоторканності особи робить її життя й здоров’я незахищеним і доступним для будь-яких кримінальних маніпуляцій [1].
На сьогодні будь-яка молода людина, яка повернулася з місця позбавлення волі, опиняється в складній соціально-психологічній та економічній ситуації. Природно, що будь-хто при виході з місць позбавлення волі отримує не тільки психологічний, але й культурний шок, що пов'язано зі швидкими перетвореннями в соціально-економічній та політико-психологічній сфері. Така людина опиняється в центрі динамічних позитивних і негативних соціальних процесів і явищ. Разом з тим, складнощі адаптації до нового середовища передбачають і створення державою необхідних умов для повноцінного повернення людини в соціум. Оновлення соціального статусу особистості йде через подолання бар'єрів спілкування, оновлення вмінь і навичок жити в новому життєвому просторі. Цей процес складний, він потребує нових знань, волі, наснаги, бажання влитись у соціум. Не кожному вдається витримати всі умови і перебороти складнощі ресоціалізації [2].
Більшість соціально-психологічних підходів до соціалізації особистості ґрунтується на усвідомленні унікальності її буття, на переконаннях у тому, що вона є високосвідомою істотою з невичерпними потенційними можливостями для позитивного росту і самоактуалізації в суспільстві. Однак, поряд із соціально прийнятними зразками людської поведінки, існують й антигромадські, антисоціальні прояви (наркоманія, алкоголізм, злочинність, жорстокість, апатія, суїцид тощо), які є наслідком асоціалізації особистості [3].
Вищезазначені виклики суспільства, що переслідують осіб звільнених з місць ув’язнення постійно змінюються. Тому, напрямки вдосконалення діяльності з попередження злочинів особами, що звільнені з місць позбавлення волі дозволяють зробити наступний висновок: попередження рецидивної злочинності являє собою цілісний соціальний процес, що складається в проведенні заходів різних масштабів і напрямків, які здійснюються усіма відділами та службами державних органів, соціальними службами та громадськими організаціями. Змістом цього процесу є заходи щодо вдосконалення діяльності з адаптації засуджених, що звільнені.
Література:
1.Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999. 232 с.
2.Методичні рекомендації для працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо роботи з молоддю, яка звільнилася з місць позбавлення волі: Методичні рекомендації / За ред. О.І. Пилиненка. - К.: Держсоцслужба, 2006. - 112 с.
3.Електронний ресурс доступу: http://psychlib.com.ua/asocialni-proyavi-osobistosti.htm
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
