:: LEX :: КАТЕГОРІЯ ПУБЛІЧНА БЕЗПЕКА В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 37


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КАТЕГОРІЯ ПУБЛІЧНА БЕЗПЕКА В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
 
02.05.2019 15:09
Автор: Циганенко Андрій Андрійович, помічник судді, Окружний адміністративний суд м. Києва
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

На сьогодні новими категоріями адміністративного права стали категорії публічний порядок та публічна безпека. Визначення категорії публічної безпеки дозволяє встановити наукові засади забезпечення прав і свобод людини і громадянина діяльністю органів виконавчої влади. 

Визначимо, що механізм публічної безпеки, на наш погляд, - це індивідуально збудована система правових засобів і умов, направлена на досягнення кінцевої мети по юридичному, а відповідно і фактичному забезпеченню захищеності учасників суспільних відносин, безперешкодному задоволенню інтересів суб'єктів права та охорони їх прав і свобод. Таким чином, категорія механізму публічної безпеки дозволяє досліджувати суть і природу цього явища в іншому вимірюванні - в площині його практичної «роботи», дії, реалізації запланованих результатів.

Дію механізму публічної безпеки, на наш погляд, можливо представити як структуровану модель: як рух від одного етапу до іншого, від досягнення конкретного проміжного правового результату до реалізації наступного. У літературі наголошується, що поетапна дія правового механізму відбувається по визначеній нормативно заданій схемі (процедурі), «яка передбачає, які засоби, на якому етапі і за яких умов повинні вступити в роботу» [1, с. 78].

Проблематика дослідження публічної безпеки випливає з того, що в сучасній юридичній науці далеко не всі правові інститути піддаються дослідженню під інструментальною, практичною точкою зору. Тим часом від того, наскільки детально буде розроблений порядок і методика забезпечення публічної безпеки, залежатиме ефективність захисту законних прав і інтересів суб'єктів правовідносин, а кінець кінцем - можливість існування стійкого правопорядку.

Як основні етапи (стадій) механізму забезпечення публічної безпеки по аналогії із структурою механізму правового регулювання можна виділити: 1) юридичні норми, регулюючі суспільні відносини у вирішенні конфлікту; 2) правовідносини, в рамках яких здійснюються заходи безпеки; 3) акти реалізації права і обов'язків у вирішенні конфлікту.

Ми пропонуємо і інше кількісне позначення стадій, ґрунтуючись на детальнішому виділенні етапів процесу правового регулювання: 1) норми права; 2) юридичний факт або фактичний склад, в основі якого організаційно-виконавчий акт; 3) акти реалізації права і обов'язків; 5) охоронний акт (факультативний елемент).

Мета механізму забезпечення публічної безпеки - забезпечити за допомогою послідовних організованих юридичних засобів реальне гарантування цивільно-правового стану суб'єктів суспільних відносин. Кожна ланка механізму публічної безпеки повинна бути сформована так, щоб воно не тільки реалізовувало свою внутрішню мету, виправдовувало свою суть, але і створювало всі умови (передумови) для настання і здійснення наступного етапу.

На першому етапі (рівні норм права) повинна бути закладена ідеальна модель механізму публічної безпеки. Реалізація правового акту повинна бути забезпечена відповідними матеріальними, організаційними, нормативно-правовими і іншими ресурсами. Положення юридичного акту не повинні суперечити іншим нормативним актам, а також послідовно конкретизувати закони, що володіють більшою юридичною силою, і відповідати їм.

Завершенням дії механізму публічної безпеки повинні стати реальне усунення загрози, відновлення порушеного правового стану суб'єктів і соціально-правової справедливості в суспільстві [2, с.245].

Зокрема, таким буде не винесення судом позитивного рішення на законну вимогу особи (це лише проміжний етап), а належного виконання вирішення суду. Саме фактична реалізація захисту (наприклад, перерахування на рахунок кредитора грошових сум в рахунок відшкодування збитків), реальна можливість здійснювати свої відновлені права (наприклад, вселення власника в незаконно зайняту квартиру) повинні завершувати дію механізму публічної безпеки громадянина, оскільки тільки в даному випадку правова мета може вважатися досягнутою. Представляється украй важливим зробити акцент на цьому у вітчизняній правовій доктрині і в законодавстві. 

Фактично публічна безпека розглядається як особливий різновид соціальної безпеки та стан правової захищеності (забезпеченості, гарантованості) життєво важливих інтересів суб'єктів права, їх здатність юридичними засобами протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам об'єктивного або суб’єктивного характеру. 

Дане визначення містить вказівка на мінімальну, обов'язкову умову публічної безпеки суб'єктів права - їх правову захищеність. Головний початковий момент публічної безпеки полягає в захисті інтересів суб'єктів права від протиправних посягань, а також в створенні можливості для подальшого відновлення порушених інтересів в рамках «правового поля». У юридичному сенсі, безпека - це, перш за все, стан захищеності суб'єктів від погроз, шкоди і зла. 

Література:

1. Ліпкан В.А. Управління СНБ України. - К.:КНТ, 2006.- 68 с. (Серія: Національна і міжнародна безпека)

2. Глобалізація і безпека розвитку: монографія/ . Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін. ; керівник авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. – К. : КНЕУ, 2001. – 733 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
НЕДОЛІКИ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
26.04.2019 11:42
«СХІДНИЙ НАПРЯМ» ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА
09.05.2019 10:42
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗАХОДІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
07.05.2019 19:39
ПОВНОВАЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ
07.05.2019 19:35
СВОЄЧАСНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ПРИНЦИПАМИ
07.05.2019 17:25
РІВНІСТЬ ДОСТУПУ ДО ПОЛІТИЧНИХ ПОСАД: ГЕНДЕРНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
07.05.2019 17:17
ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЙ І СФЕР КОМПЕТЕНЦІЇ ЄС ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
03.05.2019 15:32




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше