Криміналістична наука, яка призвана озброїти суб’єктів діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів дієвим арсеналом боротьби, розробляла і розробляє наукові методи розслідування злочинів на основі все більш глибокого проникнення у сутність причинно-наслідкових зв’язків, які об’єктивно існують у структурі злочинної діяльності і діяльності по виявленню розкриттю і розслідуванню злочинів.
Найвагоміші дослідження методів розслідування злочинів були проведені в СРСР в 1950-1990 роки минулого століття. Аналіз таких розробок дозволяє визначити найбільш успішні досліджені, проаналізувати недоліки в розробках науковців, виявити перспективні напрями майбутніх досліджень.
У період з 1952 до 1973 рр. В.П. Колмаков опублікував низку робіт в яких розглянув проблеми методів у криміналістиці і практиці розслідування злочинів. Зокрема, ним показано місце методів у криміналістиці; чітко розмежовано поняття «прийом», «метод», «методика»; систематизовано методи криміналістики та судово-слідчої практики; узагальнено вимоги до них. В.П. Колмаков оригінально систематизував окремонаукові методи, серед яких виділив: метод криміналістичного версирування, криміналістичне планування, психологічний аналіз фактичних даних і конкретної ситуації, криміналістична ідентифікація, визначення групової приналежності (групофікація), криміналістичне експериментування.
У 1968 р. О.О. Ейсман з використанням засобів формальної логіки провів аналіз доказів конкретної кримінальної справи. Результати такого аналізу дали можливість розробити метод «логічного аналізу доказів конкретної кримінальної справи» метою якого є «формування переконаності про надійність і достатність доказів» в процесі або після розслідування певної кримінальної справи.
У 1972 р. розглядаючи проблеми методології оперативно-розшукової діяльності Д.В. Гребельський, серед спеціальних методів виділив групу структурних методів інформаційно-аналітичного характеру. В подальшому, в розвиток цих методів, був розроблений метод криміналістичного аналізу оперативної обстановки.
На науковій конференції організованій Всесоюзним координаційним бюро з проблем криміналістики, яка відбулася в Москві, у 1973 році, А.В. Дулов у доповіді «Використання методу системно-структурного аналізу при розслідуванні злочинів», запропонував серед методів розслідування виділити метод системно-структурного аналізу. На його думку цей метод ще потребує ретельної розробки та адаптації до процесу розслідування злочинів, однак вже сьогодні його доцільно використовувати з метою виявлення «об’єктивно обумовленої системи дій злочинця, елементів його діяльності, залишених ним слідів, їх взємозв’язків». На думку автора, метод найбільш придатний для виявлення розкрадань, які «паразитують в нормально функціонуючій виробничій системі».
На цій же конференції Г.Л. Грановський підняв проблему нагальної необхідності алгоритмізації розслідування злочинів та використання під час використання методів розслідування злочинів евристичних прийомів, а також розпочати дослідження та вивчення «психології алгоритмічної і психології евристичної діяльності».
Науковць Л.М. Калінкович, у 1973 р., дійшов висновку про необхідність використання досягнень науки управління в розробці методів розкриття злочинів. На його думку, серед методів розкриття злочинів слід виділяти організаційні методи. Дослівно автор вважає: «організаційні методи розкриття злочинів повинні розроблятися … криміналістикою на основі використання досягнень науки управління. Творче поєднання криміналістичних правил виявлення і використання доказів з рекомендаціями по формуванню управляючих систем і забезпеченню процесу управління є основою розробки таких методів».
У 1973 році на Всесоюзній науковій конференції М.П. Яблоков зазначав, що за останні роки багато зроблено в розвитку загальної теорії криміналістики, криміналістичної техніки й слідчої тактики, однак, помітно відставання в розвитку методики розслідування окремих видів злочинів. У цій сфері недостатньо ще використовуються широкі можливості, які надає сучасна наука і техніка.
Сучасна методика розслідування містить систему методів, які є більшою мірою результатом емпіричного прояву дії системно-структурного методу. Те ж саме можна сказати й про окремі використовувані прийоми генетичного аналізу. Однак під всі ці рекомендовані методи, ще недостатньо підведена необхідна фундаментальна науково-методична база.
На думку науковця, при пізнанні способу й механізму вчинення злочину, причинного ланцюга й низки інших істотних обставин по кримінальних справах особливо велике значення має такий ефективний метод наукового пізнання, як моделювання. Тому одним з основних завдань є розробка в рамках методики розслідування загальних принципів використання в процесі розслідування системно-структурного методу, генетичного аналізу й моделювання.
У 1976 році, у статті «Кібернетика в розслідуванні злочинів» В.Г. Гончаренко, дійшов висновку, що розслідування злочинів є розумовою діяльністю людини і нині вже не виникає заперечень твердження про можливості моделювання будь-яких розумових процесів. При цьому, на його думку, варто у розслідування широко впроваджувати такі методи як: а) моделювання психічної діяльності, б) евристичне програмування (побудова оперативно-інформаційної моделі), в) моделювання систем судових доказів, г) типові моделі і типові програми розслідування, д) методи сітьового планування, є) метод рішаючих систем (Р-систем).
Торкаючись перспектив розробки методів розслідування, В.Г. Гончаренко зазначає, що такі методи дозволяють значно прискорити виконання завдань слідства, поліпшити організаційну діяльність слідчого, певною мірою підвищити якість розслідування кримінальних справ, автором в перспективі пропонується: а) з допомогою таких методів моделювати розумові процеси осіб, які ведуть розслідування, б) розробляти методи евристичного програмування розслідування, в) моделювати аналітичну діяльність слідчого з допомогою ЕОМ, г) розробляти програми розслідування на ЕОМ, д) впроваджувати у розслідування метод сітьового планування, є) використовувати ЕОМ в якості прискорювача обробки інформації, що сприяє підсиленню розумової діяльності слідчого.
На протязі 1978-1980 років, А.В. Соловйовим, було опубліковано цикл робіт присвячених такому методу розслідування як криміналістичний аналіз показань. Автор зазначив, що такий аналіз здійснюється на протязі всього процесу розслідування, тому характеризується як один із самостійних засобів виконання тактичних завдань, які стоять перед слідчим на певному етапі розслідування. Він використовується з метою одержання повних, правдивих і достовірних показань на основі встановлення позиції особи, яка дає показання, дослідження й оцінки цих показань за допомогою використання методів спостереження, аналізу й порівняння. За допомогою криміналістичного аналізу показань слідчий одержує уявлення про позицію особи, яка дає показання.
У 1981 році В.Г. Танасевич підвів підсумки міжнародного дослідження проблеми «Виявлення прихованих розкрадань засобами економічного аналізу, а також шляхом удосконалення діяльності контрольно-ревізійних апаратів», яке проводилося за організації Всесоюзного інституту по вивченню причин і розробці заходів попередження злочинності (м. Москва). З метою виявлення, розкриття та розслідування прихованих розкрадань, рекомендувалося широко використовувати метод економічного аналізу, основні положення якого на той час вже були розроблені науковцями.
У 1982 році І.Ф. Герасимов опублікував статтю «Методологічні аспекти діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів», у якій дійшов висновку, що «розвиток науки і техніки вимагає вдосконалювання вже наявних, а також розробки й створення нових методів, прийомів, способів, методик для використання в практичній діяльності. Ця тенденція властива й криміналістиці».
На його думку «подібність і навіть спільність окремих методів науки з прикладними методами ми знаходимо в багатьох авторів, які розробляють питання методології в криміналістиці».
Крім цього, І.Ф. Герасимов запропонував свій погляд на поняття методів, які використовуються у криміналістиці, визначив вимоги до них, класифікував криміналістичні методи. Ним вірно визначені перспективи удосконалення та розробки нових методів, які використовуються в криміналістиці.
Зроблено висновок, що методу, який сам по собі забезпечує розкриття злочину, не існує. Тільки використання комплексу, системи різних методів дозволяє виконати таке завдання.
У 1983 р. В.О. Образцов та В.В. Донцов опублікували спільну статтю в якій розкрили сутність методу криміналістичного аналізу оперативної обстановки та показали можливості використання такого методу при розслідуванні убивств, розбоїв, грабежів, зґвалтувань, крадіжок, угонів автотранспорту, які вчиняються неповнолітніми.
Через рік, у 1984 р. В.О. Образцов та В.В. Донцов опублікували статтю «Криміналістичний аналіз оперативної обстановки як метод розкриття злочинів», в якій поглибили криміналістичні знання про зазначений метод розслідування, зокрема, запропонували криміналістичне поняття оперативної обстановки; розкрили сутність та поглибили знання про принципово важливі положення аналізованого методу; типізували слідчі ситуації, за яких доцільно здійснювати криміналістичний аналіз оперативної обстановки; визначили джерела інформації при проведенні зазначеного аналізу; визначили етапи реалізації методу.
У 1985 році Г.А. Густов описав розроблений ним метод криміналістичного факторного аналізу, а також розкрив його можливості при виявленні способу посадового розкрадання у складній ситуації. У посібнику «Виявлення способу посадового розкрадання у складній ситуації. Факторний аналіз», він розглянув теоретичні і практичні питання виявлення способу посадового розкрадання майна у складній ситуації, коли наявні в розпорядженні слідчого матеріали не дозволяють висунути версію про найбільш важливу в плані розкриття злочину обставину — спосіб розкрадання. Особливу увагу автором приділено методиці факторного аналізу. Науковцем також запропоновано типові програми пошуку способів недостачі, створення неврахованих резервів, приймання-передачі сторонніх цінностей, вилучення, збуту, реалізації викрадених матеріальних цінностей, злочинного заволодіння грішми.
У 1985 році Г.А. Шумак опублікував результати свого дисертаційного дослідження присвяченого розробці бухгалтерського аналізу як методу розслідування злочинів. У монографії автор розкрив природу, поняття та структуру методу розслідування злочинів, запропонував класифікації таких методів, розглянув проблеми розробки методів розслідування та їх значення для окремої методики розслідування злочинів. Автор справедливо констатував шаблонність розробок сучасних окремих методик розслідування злочинів та запропонував розробляти їх з урахуванням конкретних методів розслідування злочинів, що значно підвищить не тільки навчальну та методичну але й практичну значимість таких методик.
У 1985 році В.О. Сайчук у статті «Використання методів обмеження і виключення в процесі встановлення злочинця», розширив криміналістичні знання про метод обмеження і виключення. Автор запропонував поняття цього методу, розкрив логічну природу та показав шляхи використання його в процесі розслідування злочинів. Науковцем вірно визначено сутність методу, яка визначається тим, що при розслідуванні справ про неочевидні злочини на перший план висувається завдання встановлення злочинця, яке виконується шляхом послідовного переходу від кількісно невизначеної, вихідної сукупності фізичних осіб до все більше вузьких перевіряємих груп, і аж до встановлення конкретної особи, яка вчинила злочин.
У 1986 р. Н.В. Кручініна дійшла висновку, що розслідування кожного злочину, тим більше злочину, вчиненого в умовах неочевидності й поєднаного з різного роду хитруваннями злочинця, який намагався уникнути відповідальності, завжди пов’язане з виконанням цілого комплексу тактичних завдань. Ці завдання обумовлені характером такого злочину, конкретними обставинами справи і багатьма іншими факторами. Слідчий виконує ці завдання використовуючи в процесуальному режимі кримінального судочинства численні тактичні прийоми й методи, рекомендовані криміналістикою.
На думку науковця серед методів розслідування важливим є криміналістичний аналіз злочину. Тому у своєму дослідженні автор розкрила можливості використання в розслідуванні методу криміналістичного аналізу злочинів, систематизувала його підвиди (ситуаційний аналіз обстановки місця злочину (місця події); криміналістичний аналіз способу вчинення злочину; аналіз просторово-часових зв’язків і відносин; віктимологічний аналіз; психологічний аналіз поведінкових актів обвинувачуваних, потерпілого, свідків; перевірка доказів на їх несуперечність; аналіз оперативної обстановки) та виокремила етапи проведення такого аналізу.
У 1987 р. І.М. Лузгін писав, що головна соціальна функція криміналістики полягає в розробці спеціальних засобів і методів, спрямованих на ефективне розкриття й розслідування злочинів, забезпечення законних прав і інтересів громадян у здійсненні правосуддя. У статті «Про законність криміналістичних засобів і методів, які використовуються в розкритті і розслідуванні злочинів», ним запропонована диференціація криміналістичних методів на групи, вказані вимоги до методів розслідування злочинів, а також зосереджена увага на законності, як основній вимозі, до розробки і використання криміналістичних методів у кримінальному судочинстві.
У 1988 р. К.В. Кім у кандидатській дисертації «Комплексне використання криміналістичних методів розслідування при проведенні слідчих дій» дослідила закономірності формування комплексу криміналістичних методів розслідування при доказуванні обставин розслідуємої події. Зокрема, автором: а) визначено поняття комплексності як методу практичних криміналістичних досліджень і його значення в процесі доказування обставин розслідуваного злочину, б) з’ясовано наукові передумови і розкрито основи комплексного використання криміналістичних методів розслідування, в) визначено послідовність процесу прийняття і реалізації рішень слідчого при досягненні кінцевих завдань розслідування, г) розроблено методику формування комплексної програми використання криміналістичних методів розслідування при досягненні кінцевих завдань розслідування, д) розроблено рекомендації по комплексному використанню слідчих і оперативно-розшукових методів в процесі встановлення обставин розслідуваного злочину.
У 1990 р., на одній з конференцій у м. Ризі, Г.В. Кутріс у доповіді «Методи криміналістичного пізнання» підняв проблему змішування багатьма науковцями-криміналістами методів науки криміналістики та методів практичної діяльності по розслідуванню злочинів, які він запропонував називати «методами практичної криміналістичної діяльності». У доповіді, автор розкрив пізнавальний характер методів практичної діяльності по розслідуванню злочинів, запропонував їх класифікацію та поняття. А також сформулював єдине їх завдання - розкриття злочинів, зазначивши, що методам практичної діяльності по розслідуванню злочинів приділяється в науці недостатньо уваги, особливо їх опису та класифікації.
Підводячи підсумок можемо констатувати, що найбільш перспективним напрямом розвитку криміналістичної методики є розробка методів розслідування; методика розслідування окремих видів злочинів недостатньо оснащена системою науково розроблених методів; у криміналістиці розробка методик розслідування окремих видів злочинів ведеться за шаблоном, в якому практичний аспект нерідко відсутній, тоді як їх основою повинні бути саме адаптовані до конкретного виду злочинів методи розслідування; перспективним завданням криміналістики є розробка методів практичної діяльності, що створить тверду наукову основу для рекомендацій з використання тактичних засобів і прийомів.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
