:: LEX :: ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ В ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ В ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
 
04.02.2010 21:21
Автор: Тимченко Геннадій Петрович, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Принцип законності завжди привертав увагу представників правових наук. Про це свідчать численні дослідження, які проводяться у рамках не тільки загальної теорії права, але й галузевих юридичних дисциплін. Основний акцент при цьому робиться на розробленні поняття, змісту, місця законності в системі загальноправових принципів, а також на дослідженні окремих аспектів реалізації принципу законності в правозастосувальній діяльності [1].
Не є винятком і наука процесуального права, в котрій були достатньо широко висвітлені як загальні аспекти проблеми законності в судочинстві (особливо слід відмітити наукові праці М. Г. Авдюкова [2] і О. Т. Боннера [3]), так і окремі, специфічні особливості дії зазначеного принципу, зокрема, пов’язані з переглядом судових постанов [4]. Але якою обширною не здавалася би бібліографічна база щодо розглядуваної проблематики, все одно неможливо (і це підкреслювали майже всі її дослідники) в рамках одної якоїсь роботи проаналізувати всі прояви, котрі характерні для принципу законності.
У загальному вигляді принцип законності сформульовано в Конституції України, згідно з котрою органи законодавчої, виконавчої і судової влад здійснюють свої повноваження у межах, встановлених Конституцією, і відповідно до законів (ст. 6). Із положень Конституції також випливає, що умовами (критеріями), які визначають зміст всіх законів, їх застосування, а так само діяльність органів державної влади, в тому числі і судової, виступають людина, її права і свободи. Держава відповідає перед громадянином за свою діяльність. Більше того, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, так записано в Конституції (ст. 3).
Процесуальне законодавство, по суті, повторює положення Конституції. Ст. 8 КАС передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Проголошенням і гарантуванням прав і свобод людини, встановленням їх пріоритету при функціонуванні всіх державних органів створюються умови для реалізації принципу законності. Проте само по собі проголошення прав і свобод людини не означає їх реального здійснення. Держава, яка визнає зверхність прав і свобод людини, держава, котра заснована на розумінні цінності таких прав, повинна мати механізми реагування, захисту і охорони від найменших зазіхань на такі права. У цьому зв’язку принципу законності найбільше відповідає положення про всеохоплюючий правовий захист, універсальну юрисдикцію, тобто можливість суб’єктів права отримати правовий захист незалежно від будь-яких обмежень приватного чи державного характеру.
Ст. 9 КАС встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією.
Виходячи із такого розуміння принципу законності, його значення в контексті забезпечення і дотримання прав і свобод людини, можна зробити і певні висновки про урахування і реалізацію його дії, в тому числі і в процесі виконання процесуальної діяльності:
– урахування і реалізація принципу законності не повинні означати тільки захист інтересів держави чи суспільства в цілому, передусім необхідно враховувати інтереси конкретного громадянина, його правовий статус, індивідуальні особливості в конкретній судовій справі;
– урахування і реалізація принципу законності пов’язані з обов’язком держави забезпечити захист прав, свобод і інтересів конкретних осіб, які беруть участь у судовому процесі, шляхом створення системи судових органів і збалансованого процесуального законодавства;
– урахування і реалізація принципу законності пов’язані з обов’язком суду, який розглядає справу, забезпечити правильне застосування норм матеріального і процесуального права;
– урахування і реалізація принципу законності виключають можливість залишення судового рішення в силі, якщо перевірка вищою судовою інстанцією встановила, що це рішення винесене з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, принцип законності означає, що при розгляді конкретної судової справи повинні реалізовуватися права, свободи і інтереси осіб, які беруть в ній участь, а суд повинен правильно застосовувати норми матеріального і процесуального права і винести обґрунтоване і справедливе рішення.
Визначення принципу законності можна зустріти в багатьох роботах, у тому числі і сучасних правознавців, підходи котрих до сутності даного принципу звичайно зводяться до вимоги «точного», «безумовного і неухильного», «точного і суворого» дотримання і виконання норм права всіма учасниками процесу [5, 1]. Але далеко не всі автори поділяють подібні погляди на сутність і зміст принципу законності.
Особливого погляду на розглядувану проблематику дотримувався І. М. Зайцев. На його думку, визначення принципу законності як «точного», «безумовного і неухильного», «точного і суворого» дотримання і виконання норм права всіма суб’єктами не дає правильного уявлення про його сутність. При такому розумінні, – писав вчений, – законність рівнозначна обов’язковості юридичних приписів. Але право в цілому і без будь-якого принципу має дану якість. В цьому його сутність. В результаті правознавець зробив висновок про відсутність необхідності створення спеціальних правових конструкцій, котрі виражали б обов’язковість правових норм. Якщо ми продовжимо міркування І. М. Зайцева, то дійдемо висновку, що принцип законності не має права на існування в механізмі юридичного регулювання, оскільки позбавлений своєрідності юридичного змісту.
Критикуючи існуючі погляди, І. М. Зайцев, тим не менше, пропонує своє розуміння принципу законності, суть його погляду в тому, що даний принцип – це власне не правове явище, а соціально-правова засада в житті суспільства [7]. Його зміст поряд з матеріально-правовими і процесуальними елементами охоплює також певні організаційно-соціальні заходи (наприклад, кадрова політика, формування процесуальних органів, правова пропаганда і т. д.). Щоправда, в пізніших роботах І. М. Зайцев уточнює своє бачення даного принципу і визначає його як засаду, яка регулює поведінку учасників процесу та їх ставлення до норм, на основі котрих відбуваються розгляд і вирішення цивільних справ [5].
Запропонована конструкція принципу законності, на наш погляд, незважаючи на її зовнішню оригінальність, не тільки не позбавлена внутрішніх суперечностей, але й багато в чому є непослідовною. При цьому основний недолік ми бачимо в тому, що вона не враховує загальне поняття принципів як правових категорій. Визначаючи законність, І. М. Зайцев надто розширює дане поняття, він включає у нього ряд елементів, які, по суті, не властиві принципам права. Хіба можна порівнювати законність як суспільне явище і як принцип? Це – дві грані одної складної проблеми.
Інтересну позицію стосовно змісту принципу законності висловила А. С. Федіна. На її думку, у процесуальному праві принцип законності наповнюється своїм змістом, котрий є відмінним від загальноправового або має прояви в іншій (не процесуальній) галузі права. Це певною мірою зумовлюється впливом предмета і методу кожної конкретної галузі права. У цьому зв’язку можна говорити про те, що всі принципи процесуального права специфічні або спеціальні. Принцип же законності в цьому плані є універсальним, бо порушення будь-якого принципу часто призводить до порушення принципу законності або всієї системи принципів.
Універсальність принципу законності не означає, що він не має нормативного закріплення. Навпаки, в цивільному процесуальному законодавстві даний принцип закріплено у статтях, які визначають законодавство про цивільне судочинство, коло нормативних правових актів, що підлягають застосуванню при вирішенні цивільних справ, вимоги, котрі висуваються до судового рішення та інше.
Одночасно із цим у рамках дії принципу законності, як вважає А. С. Федіна, цілком можливим є виділення матеріально-правових і процесуальних його елементів. Матеріально-правові елементи даного принципу можуть виявлятися в тому, що суд при вирішенні кожної конкретної справи керується нормами діючого матеріального законодавства. Процесуальними же елементами принципу законності є положення, що забезпечують встановлений законом порядок вирішення правових спорів і винесення обґрунтованих рішень [8].
Можна в цілому погодитися з позицією А. С. Федіної щодо сутності принципу законності, наявності в його змісті матеріально-правових і процесуальних елементів. Проте цей поділ не означає певну автономність одних елементів відносно інших. Правильно пише вказаний автор, що відмічені елементи принципу законності, маючи самостійне значення, водночас тісно зв’язані між собою: порушення або недотримання процесуальних норм звичайно веде до неправильної кваліфікації спірних матеріально-правових відносин, породжує помилки в застосуванні норм матеріального права [8].
Отже, принцип законності являє собою закріплене процесуальним законодавством основне положення, в силу котрого при розгляді конкретної судової справи реалізуються і дотримуються права, свободи і інтереси осіб, які беруть в ній участь, а суд після виконання необхідних процесуальних дій і правильного застосування норм матеріального і процесуального права має винести обґрунтоване і справедливе рішення.

Література:
1. Невзоров І. Л. Принцип законності в правозастосувальній діяльності: Автореф. дис. … канд.. юрид. наук. – Х., 2003.
2. Авдюков М. Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970.
3. Боннер А. Т. Принцип законности в советском гражданском процессе. – М.: ВЮЗИ, 1989.
4. Зайцев И. М. Устранение судебных ошибок в гражданском процессе. – Саратов: Саратов. ун-та, 1985.
5. Тараненко В. Ф. Принципы арбитражного процесса и влияние советской процессуальной теории на их формирование: Дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1983.
6. Гражданский процесс / Под ред. М. К. Треушникова. – М.: Городец, 2000. – С. 52-55.
7. Зайцев И. М. Сущность хозяйственных споров. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1974. – С. 149.
8. Федина А. С. Реализация принципа законности в гражданском процессе: Дис. … канд. юрид. наук. – Тверь, 2002. – С. 28.

e-mail: gena29-78@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕНТРУ ОСНОВНИХ ІНТЕРЕСІВ БОРЖНИКА (СОМІ) У СПРАВАХ ПРО ТРАНСКОРДОННУ НЕСПРОМОЖНІСТЬ
28.01.2010 23:12
ОСНОВНІ НЕДОЛІКИ МЕХАНІЗМУ КОНТРОЛЮ ЗА КОНЦЕНТРАЦІЯМИ ЗГІДНО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В СВІТЛІ АНТИМОНОПОЛЬНОГО ПРАВА ЄС
27.01.2010 23:00
ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ
25.01.2010 19:51
МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН ЗА УЧАСТЮ АДВОКАТА
10.02.2010 00:31
ДОГОВІР РЕНТИ ТА ЙОГО ОЗНАКИ
09.02.2010 16:42
ХАРАКТЕРИСТИКА ВОЛОДІННЯ ЯК РЕЧОВОГО ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО ЗА ЧИННИМ ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ НІМЕЧЧИНИ
08.02.2010 21:28
ДО ПИТАННЯ ПРО КОНЦЕПЦІЮ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
07.02.2010 23:36
НАУКОВІ ПАРКИ ЯК ВИД ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ПРИВАТНОГО ПРАВА
06.02.2010 15:15
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАПОВІТУ ПОДРУЖЖЯ В СПАДКОВОМУ ПРАВІ
01.02.2010 08:10




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше