:: LEX :: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА САМОІДЕНТИЧНІСТЬ І САМОВИЗНАЧЕННЯ КОРІННИХ НАРОДІВ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 67)

Термін подання матеріалів

12 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 3


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА САМОІДЕНТИЧНІСТЬ І САМОВИЗНАЧЕННЯ КОРІННИХ НАРОДІВ
 
16.01.2019 10:22
Автор: Зогаль Дар’я Олександрівна, Полтавська загальноосвітня школа I–III ступенів № 29 Полтавської міської ради Полтавської області
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

Закріплення за корінними народами права на самоідентичність та самовизначення є наріжною проблемою. Адже, у сучасному суспільстві в зв’язку з глобалізаційними та інтеграційними викликами трапляються непоодинокі випадки нехтування інтересами корінних народів, а недостатньо розвинута система захисту їх прав як на національному, так і на міжнародному рівнях спонукає даним викликам. Тому питання закріплення за корінними народами права на самоідентичність та самовизначення постають однією з головних вимог правотворчого та державотворчого процесів. Саме в цьому контексті існує необхідність приведення положень національного законодавства в даній сфері у відповідність із загальновизнаними принципами та нормами, що існують в світі. 

Проблемами прав корінних народів, у тому числі і реалізації права на самоідентичність та самовизначення почали займатися з кінця ХІХ століття [1]. 

Так, першим міжнародним документом, який був повністю присвячений проблемам корінних народів, стала конвенція Міжнародної Організації Праці (МОП) 1947 року, яка була ратифікована в 1956 році за часів панування СРСР. В 1989 році на основі перегляду змісту цієї конвенції МОП ухвалює “Конвенцію про корінні народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалежних державах” [4]. Даним документом закріпилися та підлягали уточненню права корінних народів, їх правовий статус, а також були вироблені критерії, згідно з якими народ можна було віднести до категорії корінного. Зокрема, в Конвенції зазначається, що основним критерієм для визнання народу корінним є власна ідентифікація себе як такого. Варто звернути увагу на те, що Конвенція не надає чіткої дефініції корінних народів, а лише окреслює сферу застосування документу. Фактично МОП, усвідомлюючи неможливість формулювання терміну корінних народів, поєднала об’єктивний та суб’єктивний підхід у визначенні цього поняття. 

Проблема корінних народів не залишила осторонь Організацію Об’єднаних Націй (ООН), члени якої понад двадцять років працювали над цією проблемою і лише в 2007 році було прийнято «Декларацію про права корінних народів» [2], після двадцяти років розгляду та доопрацювання. 

Не зважаючи на статус ОOН на сучасному етапі найбільш прийнятним є підхід Світового Банку, який сприйняв функціональний погляд на корінні народи. Проте, все одно залишається низка проблем, пов’язаних з питанням корінних народів, а саме: 1) залишається необхідність надання єдиної дефініції цьому поняттю, яке буде використовуватися міжнародними організаціями та окремими державами; 2) немає єдиних критеріїв визнання народу корінним; 3) міжнародні документи не є досконалими, що зупиняє держави у їх прийнятті; 4) не повністю регламентованими залишаються й права самих корінних народів.

Національне законодавство ніяк не регулює поняття «корінний народ». Наразі відсутній спеціальний закон, який би визначав порядок визнання народу корінним та його права на території України. Відсутній і закону, що імплементує норми ООН про права корінних народів. Лише в 2017 до Верховної Ради України був поданий проект закону “Про статус кримськотатарського народу в Україні”. Проте поданий законопроект на наш погляд цілком не реалізує положення Декларації в національному законодавстві. У контексті визнання кримськотатарського народу корінним оминаються питання визнання інших народів корінними та взагалі існування таких в Україні. Зокрема, у 2015 році до Верховної Ради України був поданий проект закону «Про підтримку самобутності караїмського та кримчацького народів в Україні», але його також не було прийнято. Тож наразі на нашу думку потрібно вдосконалювати українське законодавство, що регулює всі вищезгадані питання.

Вперше право на самовизначення знайшло своє відображення в Статуті ООН 1945 року, проте тоді про нього було лише згадано, але не конкретизовано [8]. У 1966 році право на самовизначення закріпилося у міжнародному пакті “Про громадянські і політичні права” [5] та міжнародному пакті “Про економічні, соціальні і культурні права” [6] - важливих міжнародних документах, які закріплюють права людини та є частиною міжнародного Білю про права людини. Закріплення самовизначення в цих документах заклало початок становлення його як права. Наступний документ, а саме декларація “Про принципи міжнародного права” 1970 року закріплює самовизначення, як основоположний принцип, що вносить деяку розбіжність з попередніми документами, які закріплювали самовизначення як право [3].

Попри законодавче закріплення права на самовизначення, виникають проблеми у його практичній реалізації. По-перше, жодний документ не визначає хто може бути суб’єктом реалізації права на самовизначення: нація, народ, корінний народ. Міжнародні законодавчі акти також не містять дефініцій даних категорій. Відповідно, якщо націю трактувати як синонім держави, то вона не може виступати суб’єктом самовизначення. Натомість поняття “народ” включає в себе як корінні народи, так і національні меншини. Різниця між цими поняттями полягає у тому, корінні народи не мають власної держави і при цьому позиціонують себе як окремий народ, а національні меншини мають власну державу за межами країни свого проживання. Враховуючи цей факт, можна стверджувати, що право на зовнішнє самовизначення мають виключно корінні народи, а національні меншини – тільки на внутрішнє.

Наступною проблемою є співвідношення принципів самовизначення та територіальної цілісності. ООН в “ Декларації про принципи міжнародного права” закріплює, що всі принципи визначені ООН мають однакову міжнародно-правову силу [3]. Постає питання: що має пріоритет? На практиці територіальна цілісність частіше відступає перед правом на самовизначення. У контексті цього співвідношення важливою стає міжнародна підтримка такого відокремлення, яка безпосередньо залежить від становища держави на міжнародній арені. Проте міжнародні документи не містять підстав для реалізації права на самовизначення. 

Таким чином, наразі в Україні відсутній комплексний нормативно-правовий акт який мав би імплементувати у національне законодавство положення міжнародних документів і тим самим визначити правовий статус корінних народів. У міжнародному законодавстві, в свою чергу, уточнення потребує задеклароване право на самовизначення. Тим самим постає необхідність у регламентації порядку реалізації, способів і форм, а також суб’єктів реалізації цього права і, найголовніше - співвідношення з принципом територіальної цілісності. На нашу думку удосконалення міжнародного і національного законодавства з цього питанні буде сприяти врегулюванню міжнародної ситуації, нормалізації відносин між країнами та корінними народами.

Література:

1.Беліцер Н. Кримські татари як корінний народ. Історія питання та сучасні  реалії. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mip.gov.ua/files/pdf/blicer_ pro_krimtat.pdf

2.Декларація Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів: Міжнародний документ від 13.09.2007р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l56

3.Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН: Міжнародний документ від 24.10.1970р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_569

4.Конвенція про корінні народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах: Міжнародний документ від 27.06.1989р. №169 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/ 993_188

5.Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Міжнародний документ від 19.10.1973р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/laws/show/995_043

6.Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права: Міжнародний документ від 19.10.1973р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042

7.Про статус кримськотатарського народу в Україні: Проект Закону України від 07.04.2017р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61537

8.Статут Організації Об’єднаних Націй: Міжнародний документ від 26.06.1945р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_010


___________________________



Науковий керівник: Кузнецова Людмила Валеріївна, кандидат юридичних наук, Полтавський університет економіки та торгівлі





Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
KOORDYNACJA TECHNOLOGII PRAWNYCH W PRAWIE POLSKIM: PROBLEMY I OSIĄGNIĘCIA
18.01.2019 15:17
ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: НА ПРИКЛАДІ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ
13.07.2020 19:39
ПРО РОБОТУ КОМІСІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА НАД ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗА СЕРЙОЗНІ ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З ІМПЕРАТИВНИХ НОРМ ЗАГАЛЬНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
08.02.2019 10:54
ПОРІВНЯННЯ ПОЛОЖЕНЬ ПРО ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ СПІВПРАЦІ В УГОДАХ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ ЄС ТА УКРАЇНОЮ І ГРУЗІЄЮ
08.02.2019 10:46
ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ НАДЗВИЧАЙНИХ ПАЛАТ В СУДАХ КАМБОДЖІ
08.02.2019 10:39
ЮРИСДИКЦІЯ МIЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ТА ЇЇ ВИЗНАННЯ УКРАЇНОЮ
08.02.2019 10:33
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ
08.02.2019 10:24
БРЮССЕЛЬСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1874 РОКУ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У МІЖНАРОДНОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ПРАВІ
07.02.2019 10:28
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОПЕРАТИВНОГО РЕАГУВАННЯ
04.02.2019 18:22
ЗАКОНОДАВЧЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ НА ОКРЕМИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ
01.02.2019 17:36




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше