:: LEX :: ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДМЕТ ВІДШКОДУВАННЯ У ВИПАДКАХ ПРИЙНЯТТЯ ПРОТИПРАВНИХ РІШЕНЬ, ЗДІЙСНЕННЯ ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ (нормативний аспект)
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 26)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2020

До початку конференції залишилось днів 21


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДМЕТ ВІДШКОДУВАННЯ У ВИПАДКАХ ПРИЙНЯТТЯ ПРОТИПРАВНИХ РІШЕНЬ, ЗДІЙСНЕННЯ ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ (нормативний аспект)
 
17.11.2017 15:44
Автор: Прочан Роман Сергійович, студент 2 курсу освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» Запорізького національного університету
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]

Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) закріплює декілька статей, якими регулюється порядок відшкодування шкоди, завданої прийняттям протиправних рішень, здійсненням протиправних дій, бездіяльністю суб’єктів владних повноважень. Так, спеціальними слід визнати норми ст. 1173 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування», ст. 1174 «Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування», ст. 1176 «Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду», кожна з яких як загальне правило закріплює положення про відшкодування шкоди, що актуалізує потребу дослідження питання про предмет відшкодування, тобто, що саме нормотворець розуміє під поняттям «шкода».

Аналіз офіційного сайту Верховної Ради України (далі – ВРУ) свідчить, що нормативне закріплення поняття «шкода» вміщується у доволі значній кількості нормативно-правових актів різних суб’єктів нормотворення і щодо різних сфер суспільного життя. Так, у постанові Кабінету Міністрів України  № 1497 від 09.11.2004 р. акцент у понятті «шкода» робиться на такому аспекті, як «погіршення стану <…>, пошкодження чи погіршення функціонування <…> або справляння негативного впливу <…>»; у Наказі Міністерства охорони здоров’я № 54 від 02.02.2005 р. зазначається, що шкодою є «поняття, що застосовується для характеристики прямих <…> втрат <…>»; у Законі України № 3390-VI від 19.05.2011 р. – «шкода» полягає у «завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті особи, пошкодження або знищення будь-якого об’єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект». У Законах України № 330-XIV та №331-XIV від 22.12.1998 р. акценти у визначенні шкоди зроблено на такому: «істотна шкода <…> або загроза заподіяння істотної шкоди <…> або істотне перешкоджання створенню чи розширенню <…> виробництва <…> товару». Як «загибель людей або тілесні пошкодження; втрата або пошкодження майна; втрата доходу <…>; витрати на відновлення <…>; заходи, які були фактично запроваджені або мають бути запроваджені (для відновлення)», а також акцентування на таких наслідках, як «витрати на заходи реагування, включаючи втрати або шкоду, завдану такими заходами, у тій мірі, в якій така шкода була заподіяна <…>», характеризується шкода у визначенні, яке надається у Протоколі ООН від 21.05.2003 р.

На офіційному сайті ВРУ є й чимало суміжних із «шкода» понять, наприклад: 1) «шкода від забруднення» у Кодексі торговельного мореплавства від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР (безпосередньо заподіяна шкода, а також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, <…> для відвернення або зменшення шкоди <…>, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів); 2) «шкода від пожежі» у Наказі Держкомзв’язку та інформатизації від 26.10.2000 р. № 156 («жертви пожежі та матеріальні втрати, що безпосередньо пов’язані з пожежею»); 3) «шкода здоров’ю людей» у Наказі Укравіатрансу від 28.11.1995 р. № 262 («заподіяння легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я або короткочасною втратою працездатності»); 4) «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну, життю та здоров’ю потерпілого», – у Законі України № 1961-IV від 01.07.2004 р. («шкода, пов’язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням <…>; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих <…>; з евакуацією <…>; шкода (в тому числі моральна шкода), пов’язана з лікуванням потерпілого, з тимчасовою або зі стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого»; 5) «шкода, заподіяна третій особі внаслідок дії тварини» у Наказі Мінприроди України № 429 від 30.09.2010 р. («шкода, яка призвела до погіршення фізичного або психічного стану здоров’я людини, ушкодження майна <…>»); 6) «шкода, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності» у Рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 тощо.

Як вже зазначалось, загалом поняття «шкода» та основні питання її відшкодування пов’язуються зі сферою правового регулювання та захисту цивільного законодавства і, зокрема, ЦК України, який розрізняє майнову шкоду та виокремлює у складі цього поняття таку категорію, як збитки, та немайнову і, зокрема, моральну шкоду. Так, ч. 1 ст. 22 ЦК України «Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди» закріплює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а у ч. 2 встановлено, що саме слід розуміти під збитками. Ними, зокрема, визнаються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина 3 вказаної статті встановлює загальне правило щодо відшкодування збитків – збитки відшкодовуються у повному обсязі, а також винятки із цього загального правила – якщо інше не передбачено договором або законом, і при цьому відмінності можуть полягати як у бік збільшення цього «повного розміру» так і у бік його зменшення.

Імперативним є таке, закріплене у ч. 3 ст. 22 ЦК України положення, як неможливість зменшення розміру відшкодування упущеної вигоди у випадку порушення особою певного права у зв’язку із чим нею були одержані доходи (законодавче формулювання: «якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право»). У ч. 4 передбачається певна альтернатива щодо способів відшкодування майнової шкоди, можливість застосування якої пов’язується з вимогою особи, якій завдано шкоди, та має враховувати обставини справи, щоправда альтернатива передбачається лише одна – натуральний спосіб відшкодування, тобто передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо.

Окрема стаття у ЦК України присвячена питанням відшкодування моральної шкоди. Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 цього кодифікованого акту особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частина 2 цієї статті, не надаючи визначення цього поняття, перелічує у чому така моральна шкода може полягати (узагальнення можна представити як: фізичний біль та страждання (пов’язується лише з випадками каліцтва або якимось іншими ушкодженнями здоров’я; душевні страждання (можуть бути пов’язані з людьми (як із самою особою, так і з членам її сім’ї, близькими родичами), так і з її майном (у разі його знищення чи пошкодження); приниження честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи). Виходячи зі змісту наведеної норми, можна зробити висновок про вичерпний перелік можливих випадків виникнення моральної шкоди та можливість постановлення питання про її відшкодування, як правило, фізичними особами і лише у випадках, коли йдеться про шкоду, завдану діловій репутації таке питання може ставити й юридична особа.

Частина 3 ст. 23 ЦК України встановлює можливі способи відшкодування моральної шкоди, серед яких «перше місце» посідає грошове відшкодування, а його альтернативами є майнове відшкодування та інші варіанти, які загалом не уточнюються (законодавче формулювання: «<…> іншим майном або в інший спосіб»). При цьому у статті закріплено певний перелік обставин, які мають враховуватись судом при остаточному вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, зокрема: характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення. Відтак, з аналізу змісту цієї статті можна зробити, принаймні, декілька висновків: по-перше, відшкодування моральної шкоди можливе лише у судовому порядку; по-друге, розмір відшкодування цілком залежить від суддівського розсуду, на який, щоправда, можуть впливати сторони через обґрунтованість своїх доводів; по-третє, перелік підстав для заявлення відповідних вимог та їх задоволення судом є відкритим (невичерпним), але вони обов’язково мають мати істотне значення, отже існує «прив’язка» до оціночної категорії («істотне значення») ані визначення, ані хоча б приблизне тлумачення якої у цьому або в інших законодавчих актах не надається. Крім цієї категорії «прив’язка» здійснюється і до таких (також оціночних) понять, як «вимоги розумності» та «вимоги справедливості» (законодавче формулювання: «при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості»).

Частина 4 ст. 23 ЦК України присвячена питанням розмежування порядку відшкодування майнової та немайнової шкоди і, зокрема, закріплює, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Звернемо увагу, що йдеться не про будь-яку немайнову шкоду, а лише такий її різновид, як моральна, що пов’язана лише з фізичними особами (слід вказати на певну непослідовність законодавця, адже поняття «мораль», на наш погляд, стосується лише людей, тобто фізичних осіб, а у ст. 23 при перелічені можливих випадків відшкодування моральної шкоди згадуються й юридичні особи як суб’єкти відшкодування шкоди, завданої її діловій репутації (п. 4 ч. 2). Частина 5 ст. 23 ЦК України встановлює загальне правило щодо відшкодування моральної шкоди – одноразово, та винятки з цього загального правила – можливість неодноразового відшкодування, що має встановлюватись або спеціальним законом, або договором між сторонами.

Отже, стосовно предмету відшкодування у разі прийняття протиправних рішень, здійснення протиправних дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень слід зробити висновок, що особи приватного права мають право вимагати відшкодування шкоди: 1) як майнової, так і немайнової (погіршення стану майна, пошкодження чи погіршення його функціонування, наслідки від негативного впливу, пошкодження або знищення будь-якого об’єкта права власності, прямі втрати; каліцтво, інше ушкодження здоров’я, смерть людини тощо); 2) як прямої шкоди, так і упущеної вигоди, якщо йдеться про майнову шкоду (втрата або пошкодження майна; втрата доходу, витрати на відновлення первісного стану, заходи, які були фактично запроваджені або мають бути запроваджені (для відновлення первісного стану); витрати на заходи реагування, включаючи втрати або шкоду, завдану такими заходами; вартість розумних заходів, вжитих особою після завдання шкоди або для відвернення, зменшення шкоди, збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів тощо); 3) немайнової шкоди, при цьому можливість відшкодування моральної шкоди пов’язується не лише з фізичними особами.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ВІДЧУЖУВАЧА ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ) НА ТАЄМНИЦЮ ІНФОРМАЦІЇ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я
17.11.2017 15:49
РОЛЬ ПРОГНОСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПРИ ЗДІЙСНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
16.11.2017 23:05
ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ У НАКАЗНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
16.11.2017 22:01
МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА ЯК СКЛАДОВА ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА
16.11.2017 21:47
ПРАВО НА МАТЕРИНСТВО (БАТЬКІВСТВО) ЯК ОСОБИСТЕ НЕМАЙНОВЕ ПРАВО ПОДРУЖЖЯ
16.11.2017 21:39
ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДСТАВНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ АДВОКАТА ЗА НОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
16.11.2017 21:29
ПРАВОВИЙ СТАТУС БЕЗРОБІТНОГО В УКРАЇНІ
15.11.2017 22:11
ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
15.11.2017 22:07
РЕАЛІЇ ЗАХИСТУ ПОРУШЕНИХ АВТОРСЬКИХ ПРАВ В ВСЕСВІТНІЙ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
15.11.2017 22:03
ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН ЩОДО ПРАВОСУДДЯ
14.11.2017 21:08




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше