Прискорення темпів суспільних трансформацій призводить до того, що і держава як суб’єкт державного впливу повинні як мінімум встигати змінюватися відповідно до змін у суспільстві, а в ідеалі – готуватися до таких змін завчасно. Тобто система державного управління нотаріату повинна напрацювати не лише високу швидкість реакції на виклики середовища, але й здатність реагувати про активно, працювати на випередження.
На наш погляд, є доцільним виокремлення двох типів державного управління не лише нотаріатом, але й суспільством у цілому:
- реактивний підхід, який грунтується на постулюванні того, що майбутнє буде таким, як і теперішнє і відповідно в процесі прийняття державно-управлінських рішень поправки на те, що майбутнє може істотно відрізнятися від сьогодення, не робиться;
- проактивний підхід, який у процесі прийняття як оперативних, так і стратегічних державно-управлінських рішень виходять з того, що формат майбутнього може бути принципово іншим, ніж формат теперішнього, а отже, майбутнє піддається цільовому та прогностичному моделюванню і прорахуванню підготовчих та превентивних дій щодо нього.
Реактивний підхід у контексті державного управління був цілком допустимим для аграрних суспільств і навіть з деякими ускладненнями ще вписувався в систему державного управління індустріальними суспільствами. Проте на постіндустріальній стадії цивілізаційного розвитку, коли динаміка соціальних змін стала надто високою, він повністю застарів і набув деструктивного характеру.
Загальний підхід держави до управління соціумом також потрібно враховувати в контексті нашого дослідження, оскільки для розвитку нотаріату має значення не лише характер прямого управлінського впливу на нього з боку держави, але й опосередкованого, який визначається технологією державного управління суспільством у цілому. Останній, не маючи спеціальної мети впливу на нотаріат може, фактично, бути не менш, а інколи й більш потужним чинником, який визначає функціонування та розвиток нотаріату як підсистеми суспільства.
Так, наприклад, як ми уже аналізували раніше, обрання державного курсу на розвиток ринкового суспільства в Україні різко розширило сферу цивільного обороту і стримувало підвищення попиту на нотаріальні послуги, що мало доленосне значення для функціонування й розвитку української нотаріальної спільноти, хоча такий загальний державно-управлінський вплив мав іншу цільову орієнтацію, ніж переформатування нотаріату.
З іншого боку, і діяльність нотаріату, маючи безпосередньою метою реалізацію та захист прав та законних інтересів своїх клієнтів, породжує низку інших наслідків, які мають впливати і на функціонування соціуму, і на успішність державотворення. Так, сумлінне та компетентне виконання нотаріусами своїх професійних обов’язків корегує правосвідомість громадян, робить соціальні взаємини прогнозованими та сприяє накопиченню в суспільстві капіталу довіри фізичних та юридичних осіб як одне до одного, та до держави. Навпаки, нечесна або некомпетентна нотаріальні діяльність продукує дезорганізацію соціальних відносин, втрату довіри, підвищення девіантності тощо.
Література
1. Аршава І.О., Баштанник В.В. Соціально-психологічні та політико-правові засади державного управління нотаріальною діяльністю: Монографія / І.О. Аршава, В.В. Баштанник. – Д.: Вид-во «Інновація», 2014. – 318 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
