:: LEX :: ОКРЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПРИРОДИ ЛЕГАТУ (ДОЦІЛЬНІСТЬ ОТОТОЖНЕННЯ ЛЕГАТУ З ДОГОВОРОМ ДОРУЧЕННЯ)
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 59)

Термін подання матеріалів

14 березня 2024

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОКРЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПРИРОДИ ЛЕГАТУ (ДОЦІЛЬНІСТЬ ОТОТОЖНЕННЯ ЛЕГАТУ З ДОГОВОРОМ ДОРУЧЕННЯ)
 
15.12.2017 17:20
Автор: Ковальчук Ярослав Вадимович, юрисконсульт 1-ої категорії Служби приміських пасажирських перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», викладач Республіканського інституту освіти, блогер сайтів «Liga.net» та «Korrespondent.net»
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]

Заповідачеві гарантовано дуже різні за своєю сутністю юридичні можливості, яким в свою чергу притаманний майновий або особистий немайновий характер. Зокрема вищевказаний суб’єкт володіє правом на заповіт.

Чіткий та недвозначний зміст зазначеного правочину може охоплювати легат. Чи можна вищезазначену вказівку називати «заповідальним дорученням»?

Станом на сьогоднішній день, офіційна доктрина спадкового права охоплює велику кількість малодосліджених питань. Зокрема нині в юридичній літературі присутні два нетотожні за своєю суттю підходи стосовно з’ясування доцільності застосування назви «заповідальне доручення» до спеціального розпорядження, яке в свою чергу вітчизняним законодавцем закріплено в юридичних нормах, що передбачені ст. ст. 1237-1239, 1241 та 1271 ЦК України. В зазначеній праці ми ознайомимося детальніше з непростим змістом таких концепцій. 

Як вказує М. Гордон, розпорядження, юридичний зміст якого полягає в тому, що заповідачеві дозволено покласти в своєму заповіті на спадкоємця обов’язок надати тим або іншим учасникам цивільно-правових відносин майнову вигоду, можна називати «заповідальним дорученням». Доцільність зазначеної концепції згаданий вчений намагається підтвердити такими доводами.  

Заповідач може встановити в своєму заповіті так званий заповідальний відказ. 

Юридична сутність вказаного розпорядження полягає в тому, що спадкоємцеві надається доручення виконати відповідні дії [1, с. 58].

Науковий підхід про те, що легат можна називати заповідальним дорученням, окрім М. Гордона, в своїх наукових розвідках підтримують інші дослідники. Такими вченими, наприклад, є: А. Бєсова [2, с. 30] та ін. 

Але далеко не всі науковці погоджуються з таким доктринальним підходом. 

Зокрема Б. Хаскельберг наголошує на тому, що легат недоцільно ототожнювати з дорученням. Доцільність даної концепції згаданий вчений пробує підтвердити, скориставшись такими доводами.  

Доручення за своєю суттю є нічим іншим, як договірним правовідношенням. Воно припиняється у випадку смерті будь-якої з його сторін [3, с. 397].

Науковий підхід про те, що легат за своєю юридичною суттю є дорученням, крім Б. Хаскельберга, в своїх наукових розвідках не одобряють інші дослідники. Такими вченими, наприклад, є: І. Спасибо-Фатєєва й В. Надьон [4, с. 71] та ін. 

На наше глибоке переконання, легат не можливо встановити шляхом діяння, яке в свою чергу є доручення. Доцільність вищезазначеної наукової концепції ми спробуємо обстояти завдяки таким доводам.

Юридичні факти не є структурними елементами цивільно-правових відносин. Але перші перебувають в тісному взаємозв’язку з другими. Як це розуміти?

Чинним законодавством передбачено різні за своєю суттю юридичних фактів, що визнані достатніми підставами ймовірного виникнення цивільних обов’язків та цивільних прав. Одними з вищенаведених життєвих обставин можна назвати доручення (ст. 1000 ЦК України) і заповідальний відказ (ст. 1237 ЦК України) [5].

Згаданим юридичним фактів притаманна велика кількість обопільних ознак. Зокрема такі обставини за своєю суттю є нічим іншим, як правомірними діями, що спрямовані на невідворотне досягнення конкретного правового результату – вчинення однією особою на користь іншої особи відповідного обов’язку. 

Одначе не треба забувати про те, що вищезгадані факти істотно відрізняються одне від одного. Зокрема доволі принципова різниця між ними полягає в тому, що доручення за своєю юридичною природою є договірним правовідношенням, а легат – недоговірним правовідношенням. Що це означає?

Дорученню властиві різні ознаки. Сутність однієї з таких рис полягає в тому, що згаданий юридичний факт вміщує в собі вільне та узгоджене волевиявлення, яке в свою чергу виражене двома рівноправними суб’єктами правових відносин, а саме довірителем та повіреним. 

Легату, на відміну від доручення, вищенаведена ознака анітрохи не властива. 

Вказана думка пояснюється тим, що згаданий юридичний факт охоплює собою не узгоджене з тими чи іншими повноправними суб’єктами правових відносин вільне волевиявлення одної-єдиної фізичної особи - заповідача. 

Література:

1. Гордон М. В. Наследование по закону и по завещанию. – М.: Юрид. лит., 1967. – 120 с.

2. А. А. Бесова. Юридическая природа прав отказополучателя // Vox Juris: сборник статей / отв. ред. В. В. Сухоязов. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2017. – С. 29-36. 

3. Хаскельберг Б. Л. Правоотношение из завещательного отказа и его элементы / Б. Л. Хаскельберг Цивилистические исследования. Вып. 1 : Сборник научных трудов памяти проф. И. В. Федорова / Под ред. Б. Л. Хаскельберга, Д. О. Тузова. – М., - 2004. – С. 78-111.  

4. Спасибо-Фаттєва І. В. та Надьон В. В. Правова природа обов’язків у спадкових правовідносинах // Вісник Національної академії правових наук України. – 2016. - № 1 (84) – с. 66-75.

5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ МАЛОЛІТНІМИ І НЕПОВНОЛІТНІМИ ОСОБАМИ
15.12.2017 18:40
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
12.12.2017 17:17
ОСОБЛИВОСТІ РЕЄСТРАЦІЇ ШЛЮБУ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ
12.12.2017 17:11
ОСОБЛИВОСТІ СПАДКОВОГО ДОГОВОРУ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
11.12.2017 16:46
НОВІ ПІДХОДИ ДО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИШВИДШЕНОЇ ПРОЦЕДУРИ РОЗГЛЯДУ СПОРУ У РЕГЛАМЕНТІ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ ПРИ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВІЙ ПАЛАТІ УКРАЇНИ В РЕДАКЦІЇ ВІД 01 ГРУДНЯ 2018 РОКУ
11.12.2017 16:42
СІМЕЙНЕ ПРАВО В ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ
05.12.2017 18:15
ФОРМУВАННЯ ПРОАКТИВНОГО ІНТЕРАКЦІЙНОГО ПІДХОДУ ДО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НОТАРІАТОМ В УМОВАХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
05.12.2017 08:45




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше