Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Конституційний Суд України у справі № 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року роз’яснив, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» слід розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі, незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами, вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує; положення ч. 2 ст. 59 Конституції України «для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура» необхідно розуміти так, що особа під час допиту її як свідка в органах досудового слідства чи давання пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України стосовно цього не встановлено обмежень. [1]
Питання щодо надання адвокатом правової допомоги свідку вже були предметом дослідження вчених таких як: В. І. Галагана, Ю. М. Грошевого, О. М. Дроздова, С. В. Гончаренка, О. В. Капліної, Н. С. Карпова, П. В. Кучевського, О. П. Кучинської, С. М. Логінової, Є. Д. Лук’янчикова, В. Т. Маляренка, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, В. О. ПопелюшкаМ. С. Строговича, та інших науковців.
Метою даного дослідження є визначення сутності і змісту теоретичних положень та проблем правозастосування у сфері надання свідку правової допомоги.
Уперше у законодавстві поняття «правова допомога» було закріплено в Законі України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 року [2]. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 цього Закону, правова допомога розглядається як надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Як уже зазначалось, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК, свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката. У чому саме полягає така допомога – законодавець не роз’яснює. Тому зосередимо свою увагу на розгляді питання, у чому може полягати правова допомога адвоката, яка надається свідку.[3]
У п.4 ч.1 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що одним із видів адвокатської діяльності є надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні [4].
Надання правової допомоги свідку – це багатоступенева процедура, і не обмежується лише присутністю адвоката під час проведення допиту або іншої процесуальної дії.
Необхідно наголосити на тому, що у КПК, на жаль, не йдеться про види правової допомоги, що надається адвокатом свідку у кримінальному провадженні. Тому вважаємо, що з’ясовуючи це питання, потрібно виходити із відповідних положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [4].
Так, у п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону роз’яснюється, якими є види правової допомоги. Це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення.
Отже, відповідно до змісту наведеної норми та статей КПК, які визначають статус свідка та порядок його допиту, участі у інших процесуальних діях, можна дійти висновку, що є такі види надання йому правової допомоги адвокатом:
1. Надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань свідку до явки на допит або для участі в інших процесуальних діях.
Цей вид правової допомоги включає: попередню консультацію особи з питань права, які регламентують процедуру допиту свідка, проведення інших процесуальних дій; відпрацювання тактики захисту інтересів свідка та постановку правової позиції; психологічну підготовку свідка до допиту та моделювання умов проведення слідчої або іншої процесуальної дії. Під час попередньої усної консультації адвокат має сформулювати для свідка лінію поведінки під час допиту, вивчити документацію, яка є у свідка.
2. Надання правової допомоги свідку під час дачі ним показань слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, участі у проведенні інших процесуальних дій.
3. Складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів свідка після закінчення допиту та інших процесуальних дій.
Джерела:
1. Рішення Конституційного Суду України від 30 вер. 2009 р. № 1-22/2009 (справа про право на правову допомогу) // Офіційний вісник України. – 2009. – № 79. – Ст. 2694.
2. Про безоплатну правову допомогу : Закон Українивід 2 черв. 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – X.: Право, 2012. – 768 с.
4. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 5 лип. 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.
__________________________
Науковий керівник: Рогатинська Ніна Зіновіївна, кандидат юридичних наук, доцент, зав. кафедри кримінального права і процесу Тернопільського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
