:: LEX :: ДОГОВІР ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 23


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДОГОВІР ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ
 
23.02.2011 20:29
Автор: Бєлякова Марія Віталіївна, студентка Економіко-правового факультету Донецького національного університету
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Кінець 50-х - початок 60-х років ХХ ст. став періодом бурхливого розвитку франчайзингу як одного з методів збуту товарів і послуг, який використовувався в найрізноманітніших сферах підприємницької діяльності. Статистичні дані різних країн свідчать, що, починаючи з 80-х років ХХ ст., франчайзинг як метод збуту товарів набув широкомасштабного застосування не тільки в розвинених, а й в інших країнах світу [1].
Кардинальні зміни, які сталися наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. у політичному і економічному житті СРСР, а потім і незалежної України, дали можливість іноземним компаніям, власникам широковідомих торговельних марок, створювати в Україні франчайзингові мережі, в яких використовуються ці марки. Прикладом цього є мережі МакДоналдс, Фуджі, Кодак, Білла тощо. Використання франчайзингу українськими підприємцями у зовнішньоекономічній та внутрішньоторговельній діяльності ставить перед науковцями завдання аналізу з метою удосконалення договорів франчайзингу та їхнього правового регулювання [2]. У вітчизняній юридичній науці розглядалися лише деякі аспекти прав та обов’язків сторін з цього виду зобов’язання, а саме у роботах О.Підопригори, Р.Ребізанта, Г.Гулєвської та інших, в той час як в західних країнах питанням договорів франчайзингу присвячено багато монографічних та інших наукових досліджень.
Законодавче регулювання договору франчайзингу, який в Україні називається договором комерційної концесії, здійснюється Цивільним Кодексом (главою 76), Господарським кодексом (главою 36), Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». За ступенем розвитку франчайзингові відносини в Україні відносять до найменше врегульованих.  Передусім через те, що для українського права зобов’язання, які виникають з договору франчайзингу, є відносно новими. Для розв'язання проблем розвитку договору франчайзингу в Україні необхідно зміцнити законодавчу базу шляхом прийняття Закону України "Про франчайзинг, який знаходиться в стадії розробки (на розгляд до Верховної Ради було подано Проект Закону України "Про франчайзинг"), де передбачити переддоговірне регулювання відносин між франчайзером і франчайзі, особливості правового регулювання товарного, виробничого, ділового франчайзингів, доречно передбачити існуванні регіонального франчайзингу і франчайзингу, що розвивається.
Досліджуючи саму сутність поняття франчайзингу та основних його ознак, можна зробити висновок про необхідність внесення деяких змін до нормативної бази, що регулює цей вид зобов’язань. Згідно зі ст. 1115 Цивільного кодексу України [3], за   договором   комерційної   концесії    одна    сторона (правоволоділець)    зобов'язується    надати    другій    стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Приймаючи до уваги те, що договір франчайзингу виник та розвивався в США та інших західних країнах і для українського права є новим видом зобов’язання, при його регулюванні доцільно використовувати міжнародно-прийняті в цій сфері поняття “франчайзинг”, “франшиза”, “франшизіар” та “франшизіат” замість “договір комерційної концесії”, “правоволоділець” та “користувач”, які використані в новому ЦК України.
Поряд з договором комерційної концесії в Україні існує договір концесії. Хоча  ці договори подібні лише за назвою, але є різними за природою та змістом, все ж таки виникає плутанина щодо їх застосування, особливо в іноземних франчайзерів. Це ще раз вказує на необхідність  використання міжнародно-прийнятих понять.
 При здійснення аналізу договору франчайзингу можна засвідчити те, що він є самостійним договором, оскільки має свій предмет, суб'єктний склад, умови договору, сферу застосування, але, одночасно з цим, в ньому наявні елементи, які притаманні іншими видам договорів, використання яких свідчить про його комплексний характер. Елементи договору поставки, за яким франчайзер або інша особа, за його вказівкою, зобов'язується  поставити франчайзі певне обладнання або товари для подальшого перепродажу; ліцензійні, за якими франчайзер надає франчайзі право користуватися об'єктами його інтелектуальної власності, включаючи права на використання торговельної марки; інвестиційні. Крім цих елементів можуть бути наявними також елементи купівлі-продажу, надання послуг та інші. Враховуючи застосування елементів інших договорів у договорі комерційної концесії (франчайзингу), існує необхідність врегулювати це питання законодавчо більш детально.
Отже, договір франчайзингу в Україні  наразі є відносно новим видом зобов’язань і вимагає  його детального аналізу з метою його майбутнього удосконалення. Перелік зазначених вище пропозицій направлений на вирішення таких проблем: зміцнення законодавчої бази договору франчайзингу шляхом прийняття Закону України «Про франчайзинг»,  доцільність використання міжнародно-прийнятих у цій сфері понять та законодавче врегулювання щодо відмежування договору франчайзингу від інших договорів.

Література:
 1. Цират А.В. Франчайзинг и франчайзинговый договор / А.В.Цират. – К.: Истина, 2002. – С. 29.
2. Цірат Г. Виникнення та розвиток франчайзингу / Г.Цірат // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 10. – С. 127-129.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №40-44. – Ст.356.

e-mail: Marfusya17@rambler.ru

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
27.02.2011 13:51
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ
24.02.2011 21:28
СРАВНИТЕЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВЕННОГО ПРАВА В ГРАЖДАНСКОМ ПРОЦЕССЕ УКРАИНЫ, АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ И РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ: ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМЫ
23.02.2011 20:05
ОСНОВНІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ДИТИНИ
20.02.2011 18:23
ПРАВА ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИКА ПАЦІЄНТА ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
15.02.2011 20:25
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
15.02.2011 20:16
ПРАВО АДВОКАТА НА ЗАПИТ В КОНТЕКСТІ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»
13.02.2011 11:22
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ ДРІБНОГО ПОБУТОВОГО ПРАВОЧИНУ
08.02.2011 21:14
ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧА СЬОГОДНІ
05.03.2011 09:37




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше